ГРОШІ І КРЕДИТ (частина 2)
Світова та міжнародні валютні системи
Світова валютна система — це спільно розроблена державами форма реалізації валютних відносин, закріплена міжнародними угодами. Вона включає такі складові:
а) форми міжнародних засобів платежу: золото, національні валюти, міжнародні валютні ресурси типу євро, СПЗ (спеціальні права запозичені);
б) умови взаємної конвертованості валют;
в) уніфіковані правила міжнародних розрахунків;
д) уніфікований режим валютних курсів;
е) режим валютних ринків та ринків золота;
є) міжнародні валютно-фінансові організації;
ж) міжнародне регулювання валютних обмежень.
Світова валютна система у своєму розвитку пройшла кілька етапів.
Першою світовою валютною системою була система, заснована на золотому стандарті. Вона сформувалася наприкінці XIX та початку XX ст. і характеризувалася сукупністю національних валютних систем. В цей період платіжний обіг обслуговувався переважно золотом. Обмін національних валют на іноземні не мав обмежень, існував вільний її ввіз і вивіз з країн.
Після першої світової війни на зміну золотому стандарту прийшов механізм золотодевізного стандарту (роль еквівалента стали виконувати золоті монети). У період світової економічної кризи (1927-1933 рр.) єдиний золотодевізний стандарт розпався і єдина світова валютна система перестала існувати.
З грудня 1945 р. почав діяти третій етап валютно-фінансового устрою. Він проіснував до 1 січня 1970 р., тобто до початку функціонування СПЗ (спеціальні права запозичень). Роль золота у міжнародній валютній системі обмежувалася. У цій одиниці виражалися курси національних валют та оцінювалися валютні резерви.
З 15 серпня 1971 р. припинено розмін долара США на золото, а з квітня 1978 р. функціонує четвертий етап світової валютної системи. З цього часу юридично закріплено демонетизацію золота.
Сучасна світова валютна система має характер паперово-валютної системи. Провідна роль у світовій валютній системі до цього часу належала долару США. Щоб протистояти монополії долара у світовій валютній системі, у березні 1979 р. утворилася міжнародна (регіональна) валютна система — Європейська валютна система (ЄВС). її основна мета полягала у досягненні стабільності та створення єдиної валюти для членів європейської валютної системи. З 1 січня 1999 р. в одинадцяти Європейських країнах з п'ятнадцяти, що входили тоді до Європейського союзу, запроваджена єдина валюта євро.
Основні переваги введення євро такі:
а) зниження операційних витрат на конверсійні операції;
б) розширення фінансових ринків;
г) зростання ліквідності фінансових інструментів;
д) зменшення валютних ризиків в процесі здійснення економічних операцій;
е) спрощення міжнародних фінансових операцій;
є) зростання конкуренції на світовому валютному ринку. Переваги функціонування валюти євро будуть сприяти розвитку міжрегіонального співробітництва.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57