Сучасна математика і математична освіта
Розвиток Інституту математики на сучасному етапі (1990-2003 рр.)
На початку 90-х років Інститут математики налічував 18 наукових відділів, до складу яких входило 10 структурних лабораторій: відділ математичної фізики і теорії нелінійних коливань (керівник Ю. О. Митропольський) із лабораторіями крайових задач електродинаміки і пружності (А. А. Верезовський) та інформаційних технологій і комп’ютерної математики (В. А. Широков), теорії динамічних систем (О. М. Шарковський), звичайних диференціальних рівнянь (А. М. Самойленко), алгебри (А. В. Ройтер), топологічних методів аналізу (Ю. Ю. Трохимчук), теорії ймовірностей і математичної статистики (В. С. Королюк) із лабораторією прикладної статистики (А. Ф. Турбін), функціонального аналізу (Ю. М. Березанський) із лабораторією обернених задач спектрального аналізу (Л. П. Нижник), випадкових процесів (А. В. Скороход) із лабораторією стохастичних диференціальних рівнянь і дифузійних процесів (М.І.Портенко), диференціальних рівнянь із частинними похідними (М. Л.Горбачук), теорії функцій (В. К. Дзядик) із лабораторією гармонічного аналізу (О. І. Степанець), теорії наближень (М. П. Корнєйчук), комплексного аналізу і теорії потенціалу (П. М. Тамразов), прикладних досліджень (В. І. Фущич) із лабораторією математичних проблем тепломасопереносу (А. С. Галіцин), математичного моделювання (Б. Б. Нестеренко), стійкості багатовимірних систем (І. О. Луковський) із лабораторією математичних проблем механіки (Д. Г. Коренівський), механіки і процесів управління (В. М. Кошляков), теорії надійності ймовірнісних систем (Г. П. Буцан) із лабораторією статистичних методів теорії надійності (ІЛ. Єжов), математичних методів статистичної механіки (Д. Я. Петрина).
У цей період вчені інституту виконують дослідження з таких актуальджень (А. Г. Нікітін), диференціальних рівнянь із частинними похідними (М. Л. Горбачук), теорії випадкових процесів (М. І. Портенко), функціонального аналізу (Ю. С. Самойленко), теорії функцій (О. І. Степанець), теорії наближень (В. М. Коновалов), комплексного аналізу і теорії потенціалу (П. М. Тамразов), алгебри (А. В. Ройтер), математичних методів у статистичній механіці (Д. Я. Петрина), нелінійного аналізу (І. В. Скрипник), обчислювальної математики (В. Л. Макаров), математичної фізики (Ю. Г. Кондратьєв), топології (В.В.Шарко), динаміки і стійкості багатовимірних систем (І. О. Луковський), аналітичної механіки (В. М. Кошляков), в яких працювали 154 наукових співробітники, серед них 8 академіків і 10 членів-кореспондентів НАН України, 67 докторів наук і 84 кандидати наук, з яких 44 — науковці віком до 35 років.
За 70-річний період існування інституту його співробітниками опубліковано понад 550 монографій, підготовлено понад 250 докторів наук та близько 1150 кандидатів наук, організовано та проведено понад 200 конференцій, симпозіумів і математичних шкіл, за результатами роботи яких видано понад 100 збірників праць.
Досягнення вчених інституту в розвитку математичної науки, підготовці наукових кадрів за ці роки відзначено 2 Ленінськими преміями, 7 Державними преміями СРСР, 13 Державними преміями України, 1 Державною премією Російської Федерації, 25 іменними преміями Академій наук України та СРСР, 6 Республіканськими преміями імені М. Островського для молодих учених, 4 преміями Президента України для молодих учених.
Наведене засвідчує високий рівень наукових розробок учених Інституту математики НАН України, плідну роботу з підготовки висококваліфікованих науковців та тісні зв’язки зі світовою математичною спільнотою. Це дає підстави оптимістично дивитись на майбутнє розвитку математичної науки в Інституті математики НАН України і в Україні в цілому.