Сучасна математика і математична освіта
Розвиток Інституту математики у період з 1960 до 1989 рр.
У 1958-1988 роках директором Інституту математики був Ю. О.Митропольський, а з 1988 року інститут очолює А. М. Самойленко.
На початку цього періоду в інституті діяли 9 відділів та 2 лабораторії: відділ математичної фізики (Ю. О. Митропольський), диференціальних рівнянь (Ю. Д. Соколов), функціонального аналізу (О. С. Парасюк), математичного аналізу (Ю. М. Березанський), теорії ймовірностей і математичної статистики (Б. В. Гнєденко), загальної механіки (О. Ю. Ішлін- ський), математичної теорії пружності (Г. М. Савін), історії математики (Й. 3. Штокало), Харківський відділ з геометрії (О. В. Погорєлов), лабораторії обчислювальної математики і техніки (В. М. Глушков) та вищої нервової діяльності (М. М. Амосов).
Дослідження в цей час проводились у таких наукових напрямках: теорія нелінійних коливань і математична фізика, теорія диференціальних рівнянь, теорія ймовірностей і математична статистика, функціональний аналіз, теорія функцій, топологія, алгебра, динаміка спеціальних механічних систем, геометрія, обчислювальна математика та історія математики.
У 1962 році за дослідження в галузі механіки М. М. Ситий був удостоєний Ленінської премії.
У теорії диференціальних рівнянь і теорії нелінійних коливань було встановлено загальні закономірності побудови асимптотичних методів нелінійної механіки, розвинуто математичну теорію багаточастотних коливань; подальшого розвитку набув метод усереднення; асимптотичні методи поширено на нові класи рівнянь із частинними похідними, на рівняння із запігебри, зокрема вивчено і конструктивно описано важливі види неабельо- вих періодичних груп з абельовим комутантом і абельовими силовськими підгрупами (С. М. Черніков, Д. І. Зайцев), побудовано теорію зображень узагальнених частково упорядкованих множин і вказано її важливі застосування до скінченновимірних алгебр (Л. О. Назарова, А. В.Ройтер).
Значних успіхів досягнуто в розв’язанні складних математичних проблем механіки, зокрема подальшого розвитку набула теорія гіроскопів і навігаційних гіроскопічних систем (В. М. Кошляков).
Дослідження динаміки руху рідини, виконані М. Є. Темченко, у 1981 році було відзначено Державною премією СРСР.
У 1983 році за наукові роботи в галузі динаміки спеціальних механічних систем, створення нових математичних моделей механіки твердих деформованих тіл і розробку методів розрахунку коливань і стійкості руху таких тіл І. О. Луковський, Д. Г. Коренівський, М. О. Пустовойтов, В. А. Троценко були удостоєні Державної премії УРСР.