ПИТАННЯ З КУРСУ «ВВЕДЕННЯ У ФІНАНСОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ»
26.Виникнення та розвиток страхової справи.
Поняття “страхування” впреше виникло у ХІІІ ст. в Італії з розвитком мореплавства. Страхування тоді розглядалось як фінансова діяльність, що направлена на відшкодування збитків.
У часи Римської Імперії гарантами від певних ризків виступали представники влади, які підпісували з торговцями особливі протоколи, за якими торговці отримували відшкодування збитків при втраті судів або товарів. Це спричинило виникнення теорії “розумної ставки”, за якою одержувана винагорода має бути пропорційна послузі, що надається особі, яка взяла в борг.
Одним із важливих етапів у розвитку страхової справи стала поява в Європі наприкінці ХV ст. товариств взаємного страхування. Страхування стало вигідною, хоч і ризиковою справою і стрімко розвивалось та поширювалось.
Найдавнішим способом страхового захисту в Україні було взаємне страхування. Активним учасником руху товаропотоків до появи в Україні залізниці були чумаки. Страхування чумаків здійснювалось за принципом спільного відшкодування збитків потерпілому як від нападу розбійників, так і в разі несприятливого випадку, який міг призвести до втрати товару чи вола як засобу пересування.
У середні віки основним принципом страхування був принцип взаємодопомоги, а не принцип отримання прибутку чи вигоди. Основними ознаками страхування цього періоду були:
— сфера страхування обслуговувала середні класи, ремесло і торгівлю, купців і ремісників;
— страхування ще не було відокремлене від торгівлі, ремесла, релігії, відсутні спеціалізовані страхові організації;
— один і той самий торговельний, ремісничий чи інший колектив виступав колективом страховиків і колективом страхувальників.
Перші офіційні відомості про зародження страхування у Київській Русі містив часопис "Руська правда", в якому була інформація про законодавство XI ст.
Розвиток ринкових відносин у багатьох країнах Європи, формування та розвиток кредиту й обміну, нагромадження капіталу, формування нових торгових ринків з розширеною інфраструктурою зумовили характер та подальший розвиток страхування у період економічного лібералізму.
Поступово страхування від чистої функції самозабезпечення набуває функцій формування прибуткової діяльності, отримання прибутку (комерційної вигоди). Загалом, у розвитку комерційного страхування можна виділити такі три етапи:
1 етап — середина XIV ст. і до XVII ст. На цьому етапі основним видом страхування було транспортне (морське). Страхові операції здійснювались одноособовими страховиками. Організації акціонерного типу ще не створювались.
2 етап — XVII ст. і до середини XIX ст. Характерними рисами цього періоду розвитку страхування були: розвиток акціонерних страхових організацій; створення перших державних товариств, які займалися страхуванням віл вогню. Починаючи з кінця XVII ст., практично розвиваються всі види страхування, зокрема, страхування від вогню, сільськогосподарське страхування, страхування від нещасних випадків і страхування відповідальності громадян.
3 етап розвитку страхування тривав із середини XIX ст. до початку XX ст. У цей період функціонували монополістичні страхові об'єднання, картелі та концерни. Страхування диференціювалося, ділилося на велику кількість видів і форм.
Якщо розглядати історію страхування в межах СРСР, то Найбільш поширеним видом страхового ризику були пожежі. Зі скасуванням кріпосного права активізувався розвиток страхової справи, орієнтованої на село. Страхування стало державною монополією. Страхові операції в СРСР здійснювали тільки спеціально уповноважені на те державні органи: Головне управління державного страхування СРСР (Держстрах СРСР). Здійснення страхування операцій у зовнішньоторговому обігу, у галузі морського страхування було покладено на Індержстрах (Управління іноземного страхування СРСР).
Цікавим (з історичної точки зору) є зародження страхування в Галичині, яке пов'язують, головним чином, із діяльністю страхових товариств "Дністер" та "Карпатія". Початком створення на території Галичини страхового товариства "Дністер" вважають 9 грудня 1891 р. Товариство створювалося не лише з метою взаємного страхового обслуговування всіх його членів, але й їх економічного та політичного об'єднання. Страхове товариство "Дністер" буле відкрите як кооперативне товариство взаємного страхування від вогню. Най більш прибуткові тоді види страхування, такі як страхування транспорту страхування від нещасних випадків, були недоступними для "Дністра" з де кількох причин. Однією з них було захоплення цього сегмента страхового ринку іноземними страховиками. Концесії (дозволи) на ведення страхуванню у сфері транспортних ризиків на всій території Австро-Угорщини були видані: німецьким, швейцарським і навіть американським компаніям.
Однак діяльність страхового товариства не була успішною, оскільки вже у 1879 р. через недостатню професійність менеджерів товариства та надмірне захоплення вигідним, але небезпечним страхуванням морських ризиків воно стало банкрутом і було ліквідоване.
Відчуваючи відсутність у страхових товариств кадрів з належною теоретичною підготовкою, у кінці XIX ст. у Львові було започатковано низку страховка видань (переважно польською мовою), зокрема, таких як: "Львівський страхово-економічний календар", "Львівський страхово-економічний щорічник" (виходив до 1914 p.)" "Страховий тижневик". Українською мовою протягом багатьох років (до 1917 р.) видавався фаховий науково-практичний журнал "Асекураційний вісник".
Радянська влада, яка після раптового розгрому Польської держави у вересні 1939 р. прийшла в Західну Україну, відразу ж розпочала ліквідацію діючих тут фінансових закладів. 28 жовтня 1939 р. Народними зборами була прийнята Декларація про націоналізацію банків та великої промисловості Західної України. Під час німецької окупації колишні працівники "Дністра" зробили спробу реанімації товариства, на що не дали згоду окупаційні адміністративні органи Генерального губернаторства.
Водночас, на той час у СРСР не було чіткої концепції щодо розвитку страхування. Тому у повоєнні роки було вжито деяких важливих заходів, спрямованих на посилення ролі страхування в розвитку економіки, зокрема, затверджено "Положення про Держстрах СРСР".
У період економічних реформ (1960—1970) керівництво СРСР усе більше переконувалося в необхідності пошуків удосконалення виробничих відносин, визнавався товарний характер виробництва, де товаром виступають не тільки вироби, але й послуга.
Перехід колгоспів на пряме банківське кредитування та інші державні стимули при закупівлі сільськогосподарської продукції певною мірою сприяли фінансовому зміцненню колгоспів та створенню передумов для страхового покриття галузі. Починаючи з 1968 p., було запроваджено обов'язкове страхування майна колгоспів на принципі еквівалентності взаємовідносин страховика та страхувальника.
У державному страхуванні Радянського Союзу були започатковані кардинальні зміни, які вже мали ознаки ринкової економіки, з прийняттям Верховною Радою СРСР Декрету "Про кооперацію" від 26 травня 1988 р. Згідно з Декретом, кооперативи отримали право страхувати своє майно в органах державного страхування, створювати кооперативні страхові установи, а також визначати види, умови та порядок страхування.
Постанови "Про заходи щодо демонополізації народного господарства" від 19 червня 1990 p., а також "Про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю" від 16 серпня 1990 р. дозволяли займатися страховою діяльністю державним, акціонерним, взаємним та кооперативним організаціям.
Розпад СРСР (1991) започаткував самостійний розвиток сфери страхування в кожній із незалежних держав з урахуванням конкретних економічних та соціальних особливостей.Україна з початку 90-х років XX ст. стала створювати власну економіку у тому числі й страхову справу. Зміни у відносинах власності, ліквідації державної монополії на засоби виробництва, розвиток підприємницької діяльності вплинули і на формування страхової справи в Україні. На 31.12.2006 р. в Україні нараховується 411 страхових компаній, які дають 2.6% ВВП.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53