ПИТАННЯ З КУРСУ «ВВЕДЕННЯ У ФІНАНСОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ»
19. Віртуальні банки та мережеві технології
Поняття віртуального банку характеризується здатністю надавати клієнтам можливість сплачувати рахунки і перевіряти свій баланс через такий сервіс всесвітньої мережі Іnternet, як WWW. При цьому всі дії виконуються без фізичного відвідування клієнтом банку – за рахунок системи віртуального банку (Vіrtual Bank Manager) (системи банківської діяльності в Іnternet).
Сучасні банки починають використовувати технологію VR (Vіrtual Reulіty) – віртуальної реальності і, насамперед, такий її різновид, як панорамну відеотехнологію, тобто створення на екрані звичайного персонального комп’ютера картини фотографічного трьохвимірного реалістичного, високоякісного зображення.
Іноді у віртуальних банках використовують двобічні інтерактивні відеосистеми для цілодобового обслуговування приватних вкладників (Huntіngton Natіonal Bank, Chase Manhatton Bank). Вони дозволяють клієнтам спілкуватися з представниками банку, бачити їх на екрані, чути їх голос у режимі реального часу. При цьому і співробітник банку бачить клієнта у цьому режимі. При використанні двобічної інтерактивної відеосистеми можна проводити практично будь-які банківські операції (наприклад, відкриття рахунків перерахування вкладів). Одним із відомих постачальників таких систем вважається AT&T Global Іnformatіon Solutіons.
Останнім часом у “Всесвітній павутинні” за адресою http://www.hp.com/go/fsі з’явився “Віртуальний банківський квартал”. У ньому компанія HP (Hewlett Packard) пропонує для банків і структур, що працюють у страховому і фінансовому бізнесі, інформацію про тенденції розвитку ринку, а також рішення щодо автоматизації їх діяльності.
Комп'ютерні мережі
Для передавання від одного комп'ютера до іншого різно-манітної інформації, в тому числі програм і даних, викорис-товуються комп'ютерні мережі. У комп'ютерній мережі у вузлах мережевої структури знаходяться комп'ютери, з'єднані між собою за допомогою провідникових чи волокон-но-оптичних ліній або бездротовими засобами зв'язку. Обмін інформацією в мережах здійснюється на основі ме-режевих протоколів. Мережевий протокол являє собою сукупність правил, які дозволяють комп'ютерам, що підклю-чені до мережі, «розуміти» один одного та обмінюватися між собою даними. Існує багато типів мережевих протоколів, які розрізняються між собою функціональними можливостями. Існуючі комп'ютерні мережі можна поділити на два класи: локальні та глобальні.
Локальна мережа використовується для передавання да-них на невеликі відстані, наприклад в межах однієї кімна-ти, однієї будови чи одного підприємства.
Глобальними називаються мережі, які об'єднують ком-п'ютери, розміщені на великій території. Здебільшого гло-бальні мережі є об'єднанням багатьох локальних мереж.Комп'ютери зв'язуються між собою за допомогою спе-ціальної апаратури, куди входить мережевий адаптер. Мережевий адаптер — це пристрій, який забезпечує під'єднання комп'ютера до мережі.Найпоширенішим способом під'єднання комп'ютерів до Інтернету є використання телефонних ліній. Це під'єднан-ня здійснюється за допомогою пристроїв, які називаються модемами. Організації та фірми, які забезпечують підклю-чення до Інтернету і надають відповідні послуги, називають-ся провайдерами.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53