Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 1841-1845 «СУТНІСТЬ ХРИСТИЯНСТВА» 1 - Хрестоматія з Філософії (частина 2) (онлайн) - Studbook
ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

загрузка...
Главная->Філософія->Содержание->1841-1845 «СУТНІСТЬ ХРИСТИЯНСТВА» 1

Хрестоматія з Філософії (частина 2) (онлайн)

1841-1845 «СУТНІСТЬ ХРИСТИЯНСТВА» 1

 

Друже! Кажу тобі: якщо хтось був покликаний та мав право висловитися стосовно релігії, то це був би я; адже я ознайомлений з релігією не по книжкам, я життєво вивчав її, і не лише виходячи із життя інших, що дали мені наочний матеріал про походження та практику релігії як з її позитивної, так і негативної сторін, але і зі своєї власної. Для мене релігія була практичною справою, перш ніж стала для мене справою теоретичною. 

_______

Ідеї головного походження нав’язливі, від цього не убережешся; але те, з чим дійсно освоюєшся, перетворюючи у свою плоть та кров, те зникає, зберігаючись лише у своїй суті; адже кров постійно змінюється та оновлюється, не допускає нічого незмінного. Так, до сих пір в головах вчених існують чортові пальці, амонієві роги та незчисленні чудовиська, хоча із життя вони давно вже зникли після того, як інші, більш благородні тварини перетворили їх у плоть та кров.

_______

   «Всі люди рівні перед богом. Звичайно, як показує історія, в релігії цивілізовані народи не відрізняються від диких, мудреці – від дурнів, освічені – від черні. Тому остерігайтеся викривати таємниці релігії, якщо ти не хочеш піддатися образам як низької, так і знатної, як освіченої, так і неосвіченої черні.

_______

О, дотепні критики! Вони хочуть судити про сутність моїх творів, але навіть не засвоїли їх формальних особливостей; вони не бачать, що, обслуговуючи своїх пацієнтів, я дотримуюсь гомеопатичного методу, але що до основних положень, прийнятих мною як керівництво, я втілюю не словами, а діями, застосовуючи їх лише у справі; вони не бачать, що дуже часто я виказую позитивне негативним способом, взагалі висловлююсь не по суті, а натяками, іронічно і що для мене вся сіль в тому, щоб втілювати серйозні висновки в гру афоризмів та перетворювати зміст фоліантів у легкі пахощі епіграм – до прикрості усіх філософів педантів та вчених філістерів.

_______

Яке відношення моєї попередньої точки зору, точки зору «Філософії та християнства»1, до «Сутності християнства»? Там я брав християнство лише у тому значенні, в якому воно саме себе розуміє, тут я також беру його у його власному значенні, але одночасно також і в моєму розумінні, тобто в розумінні антропології.  Але одне значення у того Христа, котрий виявляє божественність виключно та єдино цієї певної людини, інше ж значення у того Христа, котрий виявляє божественність людини взагалі, кожної людини. Хто не помічає та не бере до уваги цієї відмінності, тому, звичайно, мій твір може видатися нерозв’язаним протиріччям.  

_______

Чи написано твір «Сутність віри у розумінні Лютера»1 «на захист Лютера або проти нього? Він такою ж мірою за Лютера, як і проти. Але хіба це не протиріччя? Безсумнівно, але це неминуче протиріччя, воно – у природі предмету.

_______

Що це за умонастрій, що це за релігія – релігія любові? Це такий умонастрій, за якого людина у любові знаходить спокій для своєї душі, розв’язує загадковість свого життя, досягає кінцевої мети свого життя, таким чином, набуває у любові того, що християнин шукав у вірі окрім любові.

_______

  «Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм та усією душею твоєю, і всім розумом твоїм і всією кріпостю твоєю». Це – найвища заповідь. Інша ж, подібна до неї: «Полюби ближнього свого, як самого себе». Але яким чином друга заповідь може порівнюватися з першою, коли перша поглинає всю мою душу і всі мої сили? Що ж залишається для людини від мого серця, коли я всім серцем зобов’язаний полюбити бога?

_______

«Якщо людина не любить свого брата, котрого вона бачить, як зможе вона полюбити бога, котрого вона не бачить?» - так запитує Біблія. Я ж запитаю: якщо людина любить свого брата, котрого вона бачить, як може вона полюбити бога, котрого вона не бачить? Як можна поєднати у тому ж серці любов до чуттєвого, «кінцевого» та любов до надчуттєвої, «безконечної» істоти?

_______

Лише реальна істота, лише чуттєвий предмет може бути також об’єктом істинної любові. Жертвувати своїм серцем істоті, даній лише у вірі, в уяві, значить пожертвувати своєю істинною любов’ю заради вигаданої, уявної любові.

_______

Християнство – середньовічна епоха людства. Тому і в даний час ми живемо у середньовічному варварстві. Але родові муки нового часу починаються у наші дні.

_______

«Чи можливе щось добре бути із Назарету?» - так завжди розмірковують премудрі та розумні не за роками. Але добре, нове завжди приходить саме звідти, звідки його не очікують, і завжди не таке, яким його очікують.

_______

До всього нового відносяться з презирством, так як воно з’являється із темряви. Ця темрява – це янгол-охоронець. Будучи непомітним, нове стає силою. Якби з самого початку воно кидалося б в очі, то старе б пустило б в хід всі свої існуючі сили проти нього та задушило б нове при його народженні.

_______

З урядами буває, на щастя для людства, те ж, що, на жаль! властиве й лікарям, на лихо для людства: поки зло тільки ще виникає, воно вислизає  від їх очей, але ж будь-яке радикальне нововведення з їх точки зору є злом; коли ж вони його помічають, то зло вже виявляється невиліковним.

_______

У чому найкращий показник того, що у релігії вже немає більше внутрішньої життєвої сили? У тому, що князі цього світу пропонують їй свою допомогу, щоб знову поставити її на ноги.

_______

Справжні якості людини виявляються лише тоді, коли настав час проявити, довести їх на ділі. Хто, будучи студентом, грав роль німецького імператора, той, мабуть, будучи імператором, став би грати роль студента.

_______

«Лютер спочатку не передбачав зайти так далеко, як це здавалося». А саме такий шлях – вірний. Хто спочатку ставить за мету те, що може бути мимовільним, вимушеним наслідком розвитку, той не досягає цілі.

_______

Суто історичні діяння – лише ті, котрі не передують свідомості, а за котрими свідомість слідує; ціль та смисл їх стають очевидними, коли вони вже є досконалими.

_______

«Вам дозволено пройти до цього місця, але ні кроку далі». Яка безглузда передбачливість! Надай нам лише можливість йти, і ти можеш бути впевненим, що ми не будемо лише йти, але й присядемо. Твоя справа – дозволити нам рухатися; але ставити межу цьому рухові – це вже справа життя, історії.

_______

Немає нічого безглуздішого, як визнавати необхідність якої-небудь реформації, обґрунтовуючи право на цю реформацію зводом громадянських або канонічних законів. Кардинал казав про Лютера: «Я ще б міг змиритися з його вченням, але це реформаторство із глуши нестерпне». Чи те ще буває, мій дорогий панове кардинале! Із колегії кардиналів виходять лише папи, але не реформатори. Реформація ніколи не виникає в найкращій юридичній формі, але завжди проявляється лише своєрідним, неочікуваним, незаконним чином. Лише той, хто має розум та мужність реформатора, має на це право. Кожний реформатор неминуче є узурпатором, кожна реформація – духовним насиллям.

_______

 

Розум пише, але робить історію пристрасть. Тому все нове виявляє несправедливість до старого. Не історичні діячі, а історіографи мають дозвілля та ставлять собі за мету віддавати справедливість також і старому. «Чистий», неупереджений розум, історична совість пробуджуються лише тоді, коли справа вже давно зроблена. Мислити можна, не допускаючи жодної несправедливості по відношенню до будь-кого і не завдаючи йому болю, адже для цього потрібна лише голова; але діяти неможливо, не рухаючись усім тілом, тобто не рухаючись в усі сторони і не завдаючи збитків, навіть всупереч бажанню.

_______

Справжнього ти не взнаєш, виходячи з історії; адже для тебе історія виявляє лише схожість явища з іншим явищем, що вже минуло, а не його відмінність, не його індивідуальність, не його своєрідність; справжнє може бути пізнаним лише безпосередньо через самого себе. І ти розумієш сучасність лише в тому випадку, якщо ти сам вже не належиш до минулого, а належиш до теперішнього, не до мертвих, а до живих.

_______

«Людству віра необхідна». Звичайно; але аж ніяк не наша віра. Адже і ми, невіруючі, віруємо, але в прямо протилежне тому, в що віруєте ви, віруючі!

_______

Людство незмінно визначається саме собою, незмінно черпаючи лише із самого себе свої теоретичні та практичні принципи. Тому, як можна уявляти, начебто в Біблії маєш щось «позитивне, міцне, незмінне»? В Біблії не можна замінити жодної літери, але смисл її мінливий, як є мінливим смисл людства. Кожна епоха вичитує із Біблії лише себе саму; кожна епоха має свою власну, саморобну Біблію.

_______

«Нове вчення істинне, але непрактичне, не для народу». Говорячи так, ти лише доводиш, що сам ще у розладі з новим вченням, для тебе воно є теоретичною, а не загальноприйнятою істиною, що воно ще не заволоділо всім твоїм єством. Якщо щось є суттєвим для тебе самого, то це надає тобі впевненості, що воно колись стане також всенародною справою, правда, по-своєму.

_______

«Що мені до людства! Німецький дух – ось наш лозунг. Ми – німці і хочемо ними бути». Я не заперечую; але чому ваш патріотизм повстає лише проти висновків із християнства, проти людства, а не проти самого християнства? Християнство не вчить нас: бог та німецький Міхель одне й теж саме, а вчить нас тому, що бог та людина – одне й теж саме.

_______

Зазвичай на практиці люди представляють протилежність тому, чим вони являються теоретично, що, мабуть, було б краще у якості символу віри висунути ненависть до людей, а не любов до них. Зараз люди релігійно, тобто теоретично, один одного люблять, практично ж – один одного ненавидять; можливо, вони тоді, навпаки, теоретично ненавиділи б один одного, а в житті любили б один одного.

_______

Чуттєва дія складає сутність язичництва; «дух», іншими словами, абстрактне слово, - сутність християнства. Врешті-решт слово боже значить не що інше, як божественність слова, а священне писання є нічим іншим, як святістю писання. Подібну «сутність християнства» зрозуміли та реалізували «глибоко по-християнські» налаштовані німці. Тому німцям і за їх природою, і за тим, чим вони володіють, все дано словесно, але нічого - на ділі, все дано у думці, але нічого – чуттєво, все дано духовно, але нічого – тілесно, іншими словами, все дано на папері, але нічого – в дійсності.

_______

 

 

95