Главная->Географія->Содержание->Білорусь

Економічна і соціальна географія

Білорусь

Географічне положення та основні відомості про країну. Білорусь — країна Східної Європи. Основна адміністративно-територіальна одиниця — область (їх 6). Виходу до морів та океанів не має, але знаходиться на перехресті важливих шляхів, що з'єднують Центральну Європу зі Східною, Скандинавію та Прибалтику з Південною Європою. На півночі межує з Латвією, на північному заході — з Литвою. Західним сусідом Білорусі є Польща. Всі південні кордони — з Україною, а північно-східні та східні — з Росією. Загалом географічне положення країни сприятливе для розвитку економіки.

Територія — 207,6 тис. км2. Столиця — Мінськ (1,7 млн. жителів, 1995 p.). Грошова одиниця — рубль. Державна мова — білоруська.

Білорусь — республіка. Глава республіки — президент.

Природні умови та ресурси. Рельєф Білорусі рівнинний. Гірських систем немає. В центральній, західній та північно-східній її частинах трапляються окремі височини. Найвища точка Білорусі — 345 м. над рівнем моря. Вона знаходиться поблизу Мінська.

Клімат Білорусі помірно континентальний. На його формування значний вплив справляють часті циклони з Атлантичного океану, що приносять вологе повітря. Воно пом'якшує спеку влітку і морози взимку. Меншою мірою на територію країни проникає континентальне та арктичне повітря. Середні температури січня від -4,4 °С на південному заході до -8 °С на північному сході. На півночі середня температура найтеплішого місяця — липня +17 °С, на півдні +18 °С. Середньорічна кількість опадів коливається від 550 мм. на півдні до 700 мм. на височинах центру країни.

Білорусь має густу річкову мережу. Річки належать до басейнів Чорного та Балтійського морів. Найбільшими річками є Дніпро з притоками Прип'ять, Сож, Березина, а також Західна Двіна і Німан. У країні — понад 10 700 озер. Особливо багато їх у її північній частині. Вони мають льодовикове походження.

У Білорусі переважають дерново-підзолисті ґрунти. Вони складають близько 60% всіх земельних угідь. У низовинній частині Полісся на півдні країни поширені дерново-болотні та болотні ґрунти і піщані дерново-підзолисті. Більше 1/3 площі Білорусі — болота й перезволожені землі. Проводяться значні роботи з їх осушування.

Рослинність країни не дуже різноманітна. Мішані ліси вкривають понад 1/3 її території. Близько 20% припадає на луки й пасовища. Майже 2/3 всіх деревних порід країни — хвойні породи. Серед них (близько 60%) переважає сосна. На півночі ростуть широколистяно-ялинові та ялинові ліси, в середній частині переважають бори. Тут же ростуть грабово-дубово-ялинові ліси. На Поліссі основними видами лісів є широколистяно-соснові.

Тваринний світ поєднує в собі мешканців широколистяних лісів, тайги й лісостепу. Це козуля, білка, крапчастий ховрах, степовий жайворонок. У численних водоймах трапляються бобри, видри, норки. Багато риби. В Білорусі акліматизовано нові види тварин: єнотоподібного собаку, американського єнота, ондатру тощо.

У країні для охорони природи створено декілька заповідників. Світову славу має Біловезька пуща, де зберігся знаменитий зубр.

Природно-ресурсний потенціал Білорусі значний, але йому величезної шкоди завдала чорнобильська катастрофа. Значними є водні ресурси. Річки використовуються як транспортні шляхи, на дні багатьох озер є запаси сапропелю. Деякі озера багаті на рибу. Мають вони і рекреаційні ресурси. В лісах водяться заєць, лисиця, лось, кабан тощо. В надрах Білорусі є родовища різноманітних корисних копалин. Серед них вирізняються поклади калійної та кухонної солей і нафти. Є родовища торфу, бурого й кам'яного вугілля, різноманітних будівельних матеріалів, мінеральні води.

Населення. У Білорусі проживає 10,43 млн. осіб (1995 p.); білоруси (80%), росіяни (13,2%), поляки (4,1%), українці (2,9%). 70% віруючих — православні християни. Близько 20% — прихильники римсько-католицької церкви, решта — греко-католики, іудаїсти.

Господарство. Білорусь має розвинений комплекс обробних галузей промисловості (хімічна, автомобільне і тракторне машинобудування, військове виробництво та ін.), продуктивне сільське господарство. Економічна політика країни орієнтована на створення ринкової економіки, структурну перебудову господарства, розвиток наукомістких галузей, конверсію оборонної промисловості, модернізацію обробних галузей та аграрного сектора. У республіці функціонує понад 600 спільних підприємств (головно з ФРН, Польщею, США), в основному малих. Промисловість. В індустрії Білорусі провідна роль належить машинобудуванню, легкій, харчовій, хімічній та деревообробній промисловості. У машинобудуванні зайнято майже 45% чисельності промислово-виробничого персоналу, на його частку припадає більш як 1/3 загального обсягу промислового виробництва. Провідні галузі машинобудування: автомобілебудування, тракторне й сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, електро- і радіотехнічна промисловість, приладобудування, виробництво електронно-обчислювальної техніки. Випускаються дизельні вантажні автомобілі в Мінську, Могильові та Жодіно. Тракторне машинобудування представлене Мінським тракторним заводом, Вітебським заводом тракторних запасних частин, Бобруйським заводом тракторних деталей і агрегатів. У країні створено групу заводів, які випускають різну сільськогосподарську техніку: самохідні та причепні кормозбиральні комбайни (Гомель), картоплезбиральні машини (Ліда), сінажні башти та обладнання для сільськогосподарських ферм (Барановичі). Основні центри верстатобудування: Мінськ, Вітебськ, Молодечно, Гомель, Пінськ, Барановичі, Орша. Електротехнічна, електронна іприладобудівна промисловість випускає електродвигуни, трансформатори, низьковольтну апаратуру, різні прилади, телевізори, ЕОМ тощо. Основні центри розміщення цих галузей — Мінськ, Гомель, Вітебськ, Могилів, Брест, Мозир.

Хімічна промисловість представлена виробництвом калійних добрив у районі Солігорська, азотних добрив у Гродно, фосфорних — у Гомелі. Новополоцький і Мозирський нафтопереробні заводи виробляють паливо, а також сировину для розвитку хімічних виробництв органічного синтезу. Хімічні штучні волокна виробляються в Могильові (лавсан), пластмаси — у Борисові й Полоцьку, капролактам — у Гродно, лаки й фарби — в Ліді, штучна шкіра — в Пінську. Найбільші центри лісохімічного комплексу розміщено в Бобруйську, Гомелі, Мозирі, Гродно, Борисові (деревообробка), Речиці, Мостах, Пінську (виготовлення фанери, сірників), Шклові (папір), Слонімі (картон), Вітебську (меблі).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61

Категорії

Економічна і соціальна географія

Схожі підручники