Загальні питання з курсу «Регіональна економіка»
29. Сільськогосподарські зони України і їх спеціалізація
Природно-економічні зони мають свої особливості і відрізняються галузевою структурою сільського господарства. У зоні Полісся розвивається м'ясо-молочне скотарство, льонарство і картоплярство. В окремих районах інтенсивно розвивається свинарство, а в певних господарствах - напівгрубововнове вівчарство. Лісостеп має розвинуте сільське господарство скотарсько-буряківничо-зернового напряму. В рослинництві переважає виробництво цукрових буряків, зерна, картоплі, інтенсивно розвивається садівництво. Природно-економічні умови зони сприяють інтенсивному розвитку скотарства молочно-м'ясного і м'ясо-молочного напрямів, свинарства, вівчарства і птахівництва. Північний і центральний Степ - це зона, для якої характерне виробництво зерна, соняшнику, продукції скотарства і свинарства. В посівах зернових культур переважає озима пшениця. Скотарство як основна галузь сільського господарства цієї зони має молочно-м'ясний напрям. У південному Степу розміщене виробництво озимої пшениці, соняшнику, південних конопель, овочів і баштанних культур. У багатьох районах успішно розвиваються садівництво і виноградарство, на зрошуваних землях вирощують рис і овочі. У зоні передгірних і гірських районів Криму розміщено виробництво винограду, плодів і ефіроолійних культур. У багатьох господарствах успішно розвивається овочівництво, вирощують тютюн і сою. Головні галузі - скотарство, птахівництво і вівчарство. У зоні передгірних і гірських районів Карпат провідними галузями є м'ясо-молочне скотарство і вівчарство. З рослинницьких галузей у передгірних районах успішно розвиваються виробництво льону-довгунцю, в Закарпатській низовині - тютюну, а також садівництво і виноградарство.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62