Страхові послуги (частина 3)
1. Загальні відомості про авіаційне страхування
Лвіаційне страхування - це загсшьна назва комплексу майно-вого, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з екстуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодав-ством.
Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страху-вання. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумо-влена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Во-но поширюється на всіх авіаексплуатантів України як на терито-рії нашої країни, так і за її межами.
Добровільні види авіаційного страхування - це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповіда-льності різних підприємств і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.
Особливості проведення авіаційного страхування. Поря-док та умови проведення авіаційних видів страхування є специ-фічними і потребують докладного висвітлення. Це, зокрема, зу-мовлено такими чинниками:
• авіаційне страхування має справу з особливими, що від-різняються від інших видів майна, ризиками;
• значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;
• авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;
• авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим ринком;
• авіаційне страхування регулюється національним і між-народним правом;
• для проведення операцій з авіаційного страхування пот-рібна розвинута спеціалізована інфраструктура;
• авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.
Отже, авіаційне страхування досить складне за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.
Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне стра-хування, вона має задовольняти певні неодмінні умови.
Наявність професійно підготовлених фахівців-експертів. Страхова компанія, що здійснює авіаційне страхування, повинна мати фахівців, які володіють не лише економікою страхування, a й глибокими знаннями з питань технічної експлуатації повітря-них суден, сертифікації в цивільній авіації, правил виконання польотів і, безперечно, міжнародного права. Такі фахівці, як пра-вило, аналізують інформацію, надану страхувальником перед ук-ладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара в разі настання страхового випадку. Складність сучасної авіаційної техніки та причинно-функціональний зв'язок між еле-ментами сучасної авіаційно-транспортної системи цивільної авіа-ції потребують від страхової компанії використання високих професіоналів цивільної авіації на постійній основі.
Наявність широкої системи перестрахування. За розмі-ром страхових сум авіаційні ризики є одними з найбільших з усіх видів страхування (десятки, сотні мільйонів, а іноді й мільярди доларів). Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно не ли-ше залучати фінансові можливості національного страхового ри-нку, а й вдаватися до послуг міжнародного страхового ринку. Та-ку роботу неможливо здійснити без наявності договорів пере-страхування з національними страховиками та міжнародними страховими брокерами.
Наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями. У разі настання страхо-вого випадку в цивільній авіації, як правило, стикаються закони багатьох держав: країни, на території якої сталася подія, країни реєст-рації авіаперевізника, країни - власника літака та країн, громадяни яких постраждали в авіаційній події. Тому для врегулювання будь-якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування по-трібні знання та грамотне застосування всіх цих законів.
Наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків. Розрахунок власного утримання страховика з огляду на велику акумуляцію ризиків є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику з авіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну або акумульовану квоту - чітко визначену частку фінан-сових коштів (100%) на всі види авіаційного страхування. Визна-чення частки власного утримання страховика за кожним із видів потребує розрахунків. Під час розрахунків акумуляції ризику бе-реться до уваги, що в разі катастрофи (аварії) літака, як правило, потрібно здійснювати виплати як за сам літак - пошкоджене май-но (наприклад, 50 % від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а їх в екіпажі 5—7 осіб - 10 % від квоти), так і за загиблих пасажирів (АН-24 - 46/48 пасажирських місць, ТУ-154 -168 таких місць - наприклад, 20 % від квоти), вантаж, прийнятий до перевезення і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20 % від квоти). Цілком зрозуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити, володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряного судна, регіони польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду та фінансові можливості страхової компанії.
Отже, можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:
• комплексність (майнове, особисте, відповідальності);
• великі розміри страхових сум, визначених у валюті різ-них країн;
• дія полісів за межами України;
• значна кумуляція ризиків;
• необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34