Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 85. Процес десталінізації в Україні, його позитивні сторони, непослідовність та обмеженість. - Історія України основні теми - Studbook
Главная->Історія України->Содержание->85. Процес десталінізації в Україні, його позитивні сторони, непослідовність та обмеженість.

Історія України основні теми

85. Процес десталінізації в Україні, його позитивні сторони, непослідовність та обмеженість.

Після смерті Й.Сталіна у 1953 році відбувся частковий відхід від сталінізму, який не змінив

тоталітарної суті суспільного ладу в СРСР. Критика на адресу Й.Сталіна була вкрай

непослідовною і поміркованою, ім'я його, як і раніше, згадувалося поряд з іменами Маркса,

Енгельса, Леніна.

Переломною подією в суспільно-політичному життя Радянського Союзу став XX з'їзд КПРС,

який відбувся у лютому 1956 року. В історію цей з'їзд увійшов насамперед завдяки надзвичайно

відвертій доповіді на закритому його засіданні тодішнього першого секретаря ЦК партії

М.Хрущова «Про культ особи И.Сталіна та його наслідки». З'їзд засудив широку репресивну

практику тоталітарного режиму, охарактеризовану як «культ особи Й.Сталіна», гостро

виступивши проти масових репресій ЗО — 40-х років.

Однак це засудження було все ж таки неповним, обмеженим, дозованим, певною мірою

половинчастим. Без належних мотивів, безпідставно стверджувалось, що культ особи не змінив

«глибоко демократичного, дійсно народного характеру радянського ладу». Хоча цей лад вже на

початку свого існування був тоталітарним, адже комуністична ідеологія не визнає справді

демократичних принципів і цінностей.

Незважаючи на обмежену критику сталінізму, з'їзд започаткував важливі зміни у суспільстві.

Боротьба за утвердження демократичних засад у всіх сферах життя, ліквідація жахливої спадщини

сталінізму були оголошені стратегією політичного курсу партії.

В Україні рішення XX з'їзду КПРС були сприйняті більшістю населення з ентузіазмом і надією.

Народ чекав повної правди, послідовної демократизації суспільства, гарантій від повторення

трагедії. Впродовж короткого часу в республіці були знищені тисячі сталінських бюстів і

пам'ятників, ім'я Сталіна було викреслено з найменувань майданів, вулиць, заводів, колгоспів,

установ тощо. Але перебудова психології, особливо людей старшого покоління, не скрізь

здійснювалася швидко. Частина ветеранів громадянської війни і революції, колишніх

фронтовиків, та й взагалі - значна кількість людей, одурманених комуністичною пропагандою,

ставилась до змін з певною обережністю.

Ці настрої швидко знайшли відгук у партійному та державному апараті. В його вищих ешелонах

виник справжній опір послідовному розвінчанню сталінізму.

Одразу ж після XXII з'їзду КПРС почалося широке впровадження так званих «громадських засад»

у різних галузях господарської, політичної, культурної діяльності, в партійних організаціях,

радах, редакціях газет. За статутом КПРС передбачалося на кожних чергових виборах оновлення

не менш як на чверть складу ЦК і його президії та обрання керівників парторганів лише на три

строки, а секретарів первинних парторганізацій - не більш як на два. Це обмежувало повновладдя

9

партійних чиновників і викликало у них незадоволення, а згодом і опозиційність політиці Хрущова.

 

85