Історія й сучасні проблеми української термінології
1. Період стихійного нагромадження термінологічної лексики (ІХ – перша половина ХІХ ст.).
Своїм корінням українська термінологія сягає часів Київської Русі. “Ізборники” Святослава, літописи, “Поучення дітям” В. Мономаха, “Руська правда” (1282), “Фізіолог”, “Шестиднев” Й. Екзарха, “Християнська топографія” К. Індикоплова (1262) фіксують сакральну, природничу, суспільно-політичну, астрономічну термінології.
Важливу роль у поширенні наукових знань та професіоналізму в Україні відіграли Острозький культурно-освітній центр; братські школи, що виникали в ХVІ–ХVІІ ст. у Львові, Вільні, Бересті, Рогатині, Перемишлі, Луцьку, Кременці та інших містах; Київський культурно-освітній центр (Братська школа, Києво-Могилянська колегія, Києво-Могилянська академія). Уже в ХVІІ ст. вчений Києво-Могилянської академії Г. Кониський обґрунтував теорію терміна.
Схожі підручники
- ОБЪЕКТНО-ОРИЕНТИРОВАННОЕ ПРОГРАММИРОВАНИЕ В C++ (4-Е ИЗДАНИЕ) (часть 10) онлайн
- Методичні рекомендації з курсу Релігієзнавство
- Методичні вказівки до виконання практичного заняття на тему «Дробово-лінійне програмування»
- Соціальна педагогіка (частина 1)
- Белая книга (частина 2) (онлайн)
- методичка з курсу Гроші і кредит
