Главная->Фінанси->Содержание->12.1. Соціально-економічні процеси

Фінансові системи зарубіжних країн (частина 2)

12.1. Соціально-економічні процеси

в країнах Центральної та Східної Європи

Румунія, Чеська Республіка, Югославська федерація, що склада-ється із Сербії і Чорногорії, перебувають у стані переходу від центрально-керованого господарства до ринкової економіки. Постсоціалістична трансформація є багатофакторним процесом, який передбачає зміну функцій основних суб’єктів економічної системи, розвиток ринкових механізмів і перетворення відносин власності.

У більшості країн Центральної та Східної Європи перетворен-ня в економіці почалися з 1991 p., тобто практично тоді ж, що й в Україні. Були прийняті закони про приватизацію державної влас-ності, про свободу підприємницької діяльності, нової податкової і банківської системи, були внесені докорінні зміни в принципи ціноутворення, зовнішньоекономічної діяльності.

Реформування економіки в країнах ЦСЄ спочатку базувалося в основному на реалізації концепції «шокової терапії», яка пе-редбачає швидке забезпечення фінансової стабілізації і лібералі-зацію цін, створення різноманіття форм власності, розширення прав економічних суб'єктів, відкриття внутрішнього ринку. Од-

288

нак практика показала, що перехід до ринкових відносин вимагає більш тривалої і поступової трансформації всього комплексу ма-кро- і мікроекономічних перетворень. Тому згодом названі краї-ни перейшли до довгострокової стратегії економічних перетво-рень, що передбачає структурну перебудову, розвиток фінансо-вих ринків, вирішення проблеми зайнятості та соціального захис-ту прав людини.

Питома вага розглянутих країн у світовому ВВП у середині 1990-х pp. становила 2-2,5 %. У світовому експорті регіон займає 3,4 %, у світовому імпорті — 4,5 %. Виробництво електроенергії в цих країнах становить 3,9 %; видобуток кам'яного вугілля -9,1 % світового рівня.

Одним з найважливіших показників успіхів економічних пе-ретворень є економічне зростання.

3 табл. 12.1 видно, що Чехія, Угорщина та країни Балтії вийш-ли на позитивні темпи приросту з 1994 p., а Польща — з 1992 р. Незважаючи на вимоги МВФ до країн Східної Європи про жорс-ткий контроль за дефіцитом і видатками бюджету, в даних краї-нах здійснювалася грамотна макроекономічна політика.

Таблщя 12.1

ПРИРІСТ РЕАЛЬНОГО ВВП У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ, БАЛТІЇ ТА РОСІЇ, У % ДО ПОПЕРЕДНЬОГО РОКУ

Країни 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1995 до 1989 1996 до 1989

(1989—100 %)

Польща -11,6 -7,0 2,6 3,8 5,2 7,0 5,0 99 103

Угор-ина -3,5 11,9 -3,1 -0,6 2,9 1,5 1,5 86 87

Чехія -0,4 -14,2 -6,4 -0,9 2,6 4,8 5,1 85 90

Естонія -8,1 -11,0 -14,2 -8,5 -2,7 3,2 3,0 64 66

Латвія 2,9 -8,3 -5,0 -6,0 0,6 -1,6 1,0 51 52

Литва -5,0 -13,4 -37,7 -24,2 1,0 3,1 1,5 40 41

Росія —4,0 13,0 -14,5 -8,7 -12,6 —4,0 -3,0 55 53

Україна -3,4 -9,0 -10,0 -14,0 -23,0 -11,8 -7,0 46 43

* Виділені цифри відображають найбільший спад в державах, які успішно вирішили проблеми стабілізації.

Наприклад, розглянемо Польщу. Найбільший спад у 1990 р. — 11,6 % реального ВВП. У 1991 р. приймається бюджет, що разом з іншими складовими бюджету розширеного уряду мав фактичний дефіцит— 6,5 %, у 1992 р. — 6,6 % ВВП. Витрати виросли порівняно з 1990 р. з 39,8 % до 48 % ВВП у 1991 p. і 50,7 % ВВП у 1992 р. У 1993—1995 pp. дефіцит знизився до 2,6 %-- 2,9 %. Доходи відповідно збільшилися з 1992р. по 1995 р. до 44—47 % ВВП одночасно зі збільшенням темпів зрос-тання ВВП.

У Чехії найбільший спад спостерігався в 1991—1992 pp. (-14,2 % і -6,4 % ВВП — табл. 12.1). Роком пізніше, у 1992 p., у Чехії був найбільший дефіцит розширеного уряду— 3,4 % ВВП за всі 90-і pp. і відповідно високі витрати — 52,8 % ВВП відносно доходів, які природно знизилися 49,3—49,5 % ВВП (у 1992— 1993 pp.). У 1993 р. спад у Чехії був припинений, а з 1994 р. спостерігаються позитивні темпи приросту ВВП.

Польща і Чехія найбільш чітко демонструють відому закономір-ність та стратегію для європейських країн: збільшення дефіциту бюджету розширеного уряду, а в Польщі — і видатків розширено-го уряду відносно ВВП при природному зниженні доходів розшире-ного уряду в % до ВВП під час спаду (їхнього збільшення — під час шдйо^) Щкавітакожпоказники^,ЧЧ«н« після возз'єднання в 1990 р. Державні витрати зросли в першій половині 90-х pp. до 48— 49 % ВВП у порівнянні з 45^6 % ВВП до 1990 р.

Слід підкреслити, що на динаміку показників позабюджетних фондів у цих країнах впливає не тільки хід економічного розвит-ку, рішень уряду та парламенту, а й суспільний рух (партії, силь-ний профспілковий рух і т. д.).

За темпами економічного зростання лідером у 1997 р. була Польща — 5,5 % ВВП. За нею ідуть Словаччина — 4,5 %; Че-хія — 4; Угорщина — 2 %.

Одним з факторів високого приросту ВВП є внутрішній інвес-тиційний та споживчий попит. Саме завдяки приросту інвестицій на (21,6 %) і споживчого попиту на (7,2 %) Польща домоглася особливо вражаючих успіхів. При цьому зростання споживчого попиту було пов'язане з підвищенням середнього рівня реальної заробітної плати на 6,1 %. Інвестиції є основним чинником зрос-тання в Польщі. Вони зростали у фіксованих цінах у 1992 р. — на 0,4 %; у 1993 р. — на 2,3; у 1994 р. — на 7,1; у 1995 р. — на 10,0; у 1996 р. — на 12 %.

Фактором, що стимулювало економічне зростання Чехії, ви-явилося збільшення інвестицій в основний капітал приватного

сектору. Збільшення роздрібного обороту відбувалося завдяки зростанню реальних доходів населення за рахунок надання по-слуг іноземним туристам, а також доходів від торгівлі.

В Угорщині основними факторами економічного зростання були збільшення експорту та наявність значного припливу інозе-мних інвестицій. За цим показником країна займає перше місце серед країн ЦСЄ. Обсяг іноземних інвестицій в Угорщині в 1997 р. становив 18 млрд дол.

За останні роки в структурі капіталовкладень країн ЦСЄ від-бувався процес зниження питомої ваги централізованих інвести-цій при одночасному підвищенні частки інвестщій державних та кооперативних підприємств.

Значні зміни відбуваються й в умовах фінансування інвести-цій. Ці зміни торкнулися насамперед галузі кредитування і здійс-нювалися в рамках реформи банківської системи (жорсткість умов одержання кредитів, скасування пріоритетних (пільгових) кредитів, включаючи інвестиційні). Ринок цінних паперів посту-пово почав здобувати усе важливішу роль у фінансуванні інвес-тиційної діяльності підприємств.

Необхідною умовою економічного зростання є трудові ресур-си. Аналіз приросту населення в країнах ЦСЄ показує, що рівень народжуваності недостатній навіть для простого відтворення. Єдиною країною, де традиційно зростає народжуваність, є Алба-нія. У результаті зниження рівня народжуваності в більшості країн ЦСЄ в останнє десятиріччя темпи зростання працездатного населення скоротилися. Унаслідок цього відбулося зменшення припливу в народне господарство працездатної молоді і збіль-шення частки осіб пенсійного віку (17 % загальної чисельності населення).

У деяких країнах (Польща, Угорщина) склалася так звана си-стема подвійної або повторної зайнятості населення, яка перед-бачає розвиток кооперативного сектору та індивідуальної трудо-вої діяльності, а також сумісництво. Така система сприяє вирішенню проблеми залучення в народне господарство додат-кової робочої сили.

На початку 1990-х pp. 50-70 % населення мало додаткові дже-рела доходу від неформальної зайнятості. Наприклад, у Болгарії та Румунії істотну стабілізаційну роль зіграло особисте підсобне сільське господарство, у Чехії щорічні державні програми, спрямовані на підтримку дрібних та середніх підприємців.

Проте у країнах ЦСЄ дуже гостро стоїть проблема безробіття, обумовлена насамперед скороченням зайнятості на державних

підприємствах. 3 метою зменшення безробіття проводяться спро-би припинення чи уповільнення банкрутств підприємств, що спричиняють масове вивільнення робочої сили. Для цього при-ймаються спеціальні програми, пов'язані зі здійсненням допомо-ги підприємствам-банкрутам з боку держави шляхом звільнення від повернення кредитів, узятих на розвиток виробництва, скупо-вування боргів підприємства державою, відстрочки погашення різного роду позичок та ін.

У 1995 р. кількість безробітних у розглянутих країнах ста-новила понад 6 млн чоловік. По країнах це виглядає так, у Польщі рівень безробіття становить понад 2,8 млн чоловік (понад 15 % економічно активного населення), у Болгарії-16,5 %; Словаччини— 13,7; Угорщини— 12,6; Румунії— 9,3; Чехії — 2,9 %.

У країнах ЦСЄ був узятий курс на цінову лібералізацію, яка полягала у постійному розширенні груп товарів і послуг, віднос-но яких функціонував режим вільних цін. Відбувалося поступове зважене скасування валютних обмежень. Як показує практика, країни, у яких був застосований режим централізованого валют-ного курсу (наприклад, у Чехії використовувалася його тверда фіксація, в Угорщині та Польщі застосовувалася «повзуча прив'язка»), змогли уникнути наростання інфляції і зуміли забез-печити велику стійкість та стабільність економіки.

Якщо спробувати визначити характер політики, що прово-диться в країнах з найбільш успішним ходом реформ (Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина), можна назвати її розумним прагма-тизмом, супроводжуваним відходом від надмірної заідеологізо-ваності прийнятих рішень. Це стосується таких питань, як прива-тизація державної власності, регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, методи збереження на прийнятному рівні соціальних га-рантій.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51

Категорії

Фінансові системи зарубіжних країн (частина 2)

Схожі підручники