Цивільна оборона (частина 1)
1.3. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА УКРАЇНИ
Конституція України, прийнята Верховною Радою в червні 1996 p., закріпила правові основи забезпечення безпеки, які охоплюють широкий спектр діяльності людини, у тому числі вимоги Загальної Декларації прав людини, прийнятої ООН 10.12.1948 року, Женевських Конвенцій від 12.06.1949 p., зару-біжного і власного державного будівництва, закріпивши їх у статтях 23, 27, 28, 29, 30, 50, 65. Стаття 27 Конституції говорить: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави— захи-щати життя людини...».
Для реалізації прав людини по захисту її життя і здоров’я від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу держава, як гарант цього права, створила державну систе-му — Цивільну оборону України, увівши її в дію Законом Украї-ни «Про Цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 року з на-ступними змінами і доповненнями в Законі України «Про Цивільну оборону України» від 24 березня 1999 року, а також Положенням Кабінету Міністрів України «Про Цивільну оборону України (1994 р.)».
У преамбулі Закону проголошено: «Кожний має право на за-хист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, по-жеж, стихійних лих і на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних ад-міністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва під-приємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості...».
Цжільна оборона України є державною системою органів управління сил і засобів, створюваних для організації і забезпе-чення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49