Загальні питання з курсу Основи охорони праці
23. Визначення гранично допустимої концентрації при забрудненні виробничого повітряного середовища речовинами однонаправленої і різнонаправленої дії. Аероіонізація повітря.
Шкідливі речовини – речовини, які при контакті з організмом людини внаслідок порушення технологічного процесу викликають професійні захворювання, виробничі травми або відхилення стану здоров’я. Шкідливі речовини у повітря робочої зони поступають у вигляді пару, газів та пилу. Вплив на організм людини залежить від хімічного складу, розміру (дисперсності), форми часток та їх кількості у одиниці об’єму. Найбільш небезпечний високодисперсний пил (розміром < 5 мкм), а також гострокрайовий пил. Високодисперсний пил найбільш глибоко проникає та затримується у легенях.
Згідно ДСТ 12.1.005-88 – нормується гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
ГДК у повітрі робочої зони – така кiлькiсть шкідливих речовин, яка при щоденній роботі протягом 8 г або іншої тривалості (40 годин у тиждень) протягом всього робочого стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я та не надає вплив на здоров’я майбутніх поколінь.
По ступеню небезпеки всі шкідливі речовини діляться на 4 класи небезпеки:
1. Надзвичайно небезпечні ГДК < 0, 1 мг/м3 (свинець, ртуть); 2. Високо небезпечні ГДК 0,1 .. 1 мг/м3 (хлор, бром, йод); 3. Помірно небезпечні ГДК 1, 1 .. 10 мг/м3 (оксид цинку); 4. Малонебезпечні ГДК> 10 мг/м3 (пари спирту, бензину, ацетону).
Повітря, що надходить у приміщення, повинно мати концентрацію менше 0,3 ГДК шкідливих речовин.
Контроль за концентрацією шкідливих речовин проводиться для
1 класу небезпеки – 1 раз у 10 днів; 2 – 1 раз у місяць; 3, 4 – 1 раз у квартал.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32