ТЕХНОЛОГІЇ ХІМІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ ТА НАФТОПЕРЕРОБЛЕННЯ
3. Вплив контролю складу сировинних матеріалів, параметрів технологічних процесів та ступеня перетворення вихідних речовин в продукти на прибутковість хімічних підприємств
Нафтопереробне виробництво в даний час характеризується високим рівнем витрат на сировину, електроенергію, а також витрат, пов’язаних з амортизацією основних фондів. Рівень витрат істотно залежить від складу і якості підготовки нафти. Так, наприклад, витрати при переробці високосірчистої нафти в 1,5 раза вищі, ніж при переробці нафти з незначним вмістом сірки, тому що в першому випадку неминучі додаткові капітальні й експлуатаційні витрати на перекачування, підготовку, очищення дистилятних фракцій і вторинної сировини. Другий приклад — зниження вмісту солей у нафті, що переробляється, з 50 до 30 мг/л поліпшує якість і експлуатаційні властивості кінцевих продуктів і, крім цього, збільшує міжремонтні строки служби технологічних установок.
Один з основних напрямків інтенсифікації економіки — раціональне використання сировини. Стосовно до нафтоперероблення це означає, що необхідно найбільш раціонально проводити глибоку переробку нафти, повніше використовувати мазут і важкі залишки, газовий конденсат, супутній і природний гази.
Нафтопереробна промисловість є великим споживачем енергії. Переведення енергетики з рідкого палива на атомну енергію, природний газ, вугілля, дозволить знизити витрати нафти в галузі і довести глибину переробки нафти з 40 % до 65 %.
Основними і найбільш ефективними напрямками підвищення ефективності нафтовиробництва є:
удосконалення діючих технологічних процесів;
впровадження нових технологій;
укрупнення потужностей;
створення і впровадження автоматизованих систем керування технологічними процесами з використанням сучасних засобів обчислювальної техніки.