Соціальне страхування. Навчальний посібник (частина 2)
11.2. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ ТА В УКРАЇНІ
Замість державно-патерналістських пропонуються інститути соціального
захисту, в основі яких^
а) особиста відповідальність індивіда (за наявності достатньої для
цього заробітної плати);
б) колективно-групові форми у виді обов'язкового і добровільного
соціального страхування (функціонування яких можна забезпечити
тільки за наявності правового і фінансового забезпечення цих
інститутів);
в) державна соціальна допомога вразливим прошаркам населення.
Умов для особистої і колективно-групової форм соціального захисту прийнятного рівня в Україні створити не вдалося.
d
a
Діюча в Україні система соціального страхування зберігає риси, більшою мірою характерні для соціальної допомоги, ніж для страхування. При досить високому страховому навантаженні на роботодавців рівень більшості соціальних виплат явно недостатній і не ув'язаний з обсягом внесених страхових засобів.
Відсутній реальний поділ системи соціального страхування і системи соціальної допомоги. Терміни, принципи й інструментарій організацп фінансових інститутів і систем соціальних гарантій, широко використовувані в багатьох промислово розвшутш країнах у практщі різнга видів соціального страхування - соціальний і професійний ризики, еквівалентність страхових внесків і витат, ув 'язування рівнів соціальних ризиків і страхових тарифів - (ці й інші класичні елементи і механізм цих систем) - усе ще представляються гіпотетичними категоріями, а не життєво важливими регуляторами соціальної захисту населення.
Це багато в чому пояснює масову незацікавленість працюючого населення у своєчасній сплаті в повному обсязі страхових внесків (працівниками і роботодавцями) до державних позабюджетних соціальних фондів.
Доводиться констатувати серйозне відставання в створенні економічних умов та інстуційної бази для формування нових механізмів соціального захисту у формі збалансованих між собою економічних відносин і інституту соціального страхування. Так, правове положення (статус) позабюджетних соціальних фондів звужує їхню роль і фунщії, зводить їх, переважно, до фінансових установ (збирачів внесків і розподільників прибутків).
Великий масштаб проблем формування інституту соціального
страхування обумовлений несистемністю і повільними темпами
інституційних перетворень у соціальній сфері.
Система соціального страхування органічно пов 'язана із системою
заробітної плати, податковою системою, політшою, політичною
ситуацією в державі, станомршку праці, демографічними
проблемами сьогодення і її динаміки розвитку намайбутнє. На
сьогодні формування системи соціального страхування не пов'язано
із зазначеними вище факторами, які багато в чому визначають якісні
її характеристики рівень пенсій та інших страхових виплат,
якість і обсяг послуг no лікуванню й оздоровленню трудящих, і
тому, побудувати ефектшну систему соціального захисту в
Україні не вдається.
Є ряд недоліків, які перешкоджають институціоналізації соціального
страхування:
наявність високого рівня у всіх сферах економіки тіньового ринку, що розширюється, незареєстровані форми зайнятості, неофіцшні і невраховувані витати заробітної тати, що в пїдсумку знижує рівень соціальних гарантій для зайнятих у цій сфері працівників і істотно звужує (до 25-30 %) економічні можливості для фінансування державних позабюджетних соціальних фондів;
збереження архаїчних положень соціального законодавства, що консервують не страхові механізми придбання прав на пенсійне й інші види соціального страхування, що породжує нездорові стимули відхшення працівниками і роботодавцями від законодавчо встановленш процедур оформлення трудових відносин і стати в повному обсязі податків і страхових внесків;
наявність вкрай високої і невиправданої диференціації в системі заробітної плати і доходів населення в різних секторах економіки і регіонах країни, і при цьому не ув 'язано із системою страхових відрахувань і всією системою соціального захисту, і є гальмом розвитку системи соціального страхування;
збереження застарілих механізмів нарахування розмірів пенсій і допомоги на основі мінімальної заробітної плати (відсутність диференціації); відсутність концептуально вжіреної системи керування соціальнгш страхуванням у формі демократичних механізмів участі у всіх найважливіших процедурах пришяття рішень основних соціальних суб'єктів (повноважних представників працівншів іроботодавців).
Це питання може бути вирішено у випадку здійснення таких методологічних і правових завдань:
1. Визначення рівнів доходів (заробітної плати) громадян, які варто
вважати: достатніми для самозабезпечення для страхових внесків у
системі соціального страхування; потребуючої солідарної
взаємодопомоги;
Для цього потрібно провести актуарні розрахунки з метою обліку особливостей країни - економічних можливостей територій, різних секторів економіки, професійних і груп населення за статтю, а також середньо- і довгострокової ситуації на ринку праці і демографічних прогнозів.
2. Обгрунтування оптимальної частки ВВП, яка використовується на фінансування окремих видів соціального страхування і всієї системи з урахуванням прогнозів.
3. Визначення кола якісних характеристик причин, що призводять до настання нестрахових періодів у трудовій діяльності з об'єктивних факторів і які повинні солідарно датуватися страховими надходженнями всіх страхувальників.
Побудова ринкової фінансової моделі соціального страхування має три взаемопов'язаних аспекти:
- інформаційна безпека та основні напрями ії забезпечення, визначення джерел фінансування як способу нагромадження засобів, достатніх для забезпечення гарантій соціального захисту;
- розподіл фінансового тягаря між основними суб’єктами страхування;
- способи використання (розподілу і перерозподілу) страхових засобів.
Ринкова модель системи соціального страхування базується на таких принципових положеннях:
- фінансування забезпечується переважно за рахунок внесків
роботодавців (працівників, що включаються до собівартості продукції) і,
(утримуваних із зарплати);
- розміри страховш послуг перебувають в залежності від розмірів
внесків. Тільки той, хто робить внески має право на отримання послуг.
Особливості демографічного, соціально-економічного розвитку України
викликають потребу змішаного фінансування пенсійного страхування за
допомогою методів пільгового пенсійного забезпечення (за рахунок
роботодавців і держави).
- важливий елемент фінансової моделі соціального страхування
перерозподіл відповідальності основних суб'єктів соціального страхування.
Формування системи обов'язкового соціального страхування в Україні вимагає
концептуального і законодавчого вирішення ряду першочергових завдань
національного масштабу:
- розробка доктрини системи соціального страхування
для України (філософії соціального страхування і його місця
в системі соціального захисту населення, ролі соціальнш
суб'єктівупитаннях фінансування і керування);
- розробка методологічних основ для формування
власного правового поля соціального страхування, гцо має
чіткі законодавчі рамки, що фіксують і не допускають його
змішуватися з правовими полями особистого страхування, з
одного боку, і соціальною допомогою, з іншого;
- розмежування фунщій і повноважень з організації і
керування системою й окремими видами соціального
страхування основних соціальних суб'єктів (роботодавців,
працівників і держави), рольовш позицій страхувальників,
застрахованш, організуючих і контролюючих органів;
- визначення форм, рівнів і механізмів реалізації
соціальних гарантій, які забезпечуються різними видами
соціального страхування;
- визначення 4-5 базових правових інститутів
соціального страхування, які б включали всі можливі види
страхових випадків і забезпечення коордшації їхньої
діяльності з метою щільного правового структурування усіх
форм і видів захисту;
- визначення фінансових механізмів видів соціального
страхування з врахуванням формування оптимального
навантаження суб'єктів страхування, пов'язаного з
політикою заробітної тати, доходів і податкової політики
в країні;
- визначення інструментарію й інфраструктури
керування соціальним страхуванням - моделей актуарних\
розрахунків, інформаційної бази, статусу актуарнші
центрів і контрольних органів, медико-реабілітаційних
служб.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49