Главная->Гроші та кредит->Содержание->Запитання для самоконтролю

Гроші та кредит (частина 1)

Запитання для самоконтролю

1. Чим поняття «валюта» відрізняється від поняття «гроші»?

2. Чи правомірно валюту ототожнювати з грошима у функції світових грошей? Обґрунтуйте свою відповідь.

3. Які види валют Ви можете назвати? За яким критерієм визначено кожний з видів валют, названий Вами?

4. Поясніть поняття «валютні відносини» і назвіть їх учасників (суб’єктів). Чи обмежуються валютні відносини тільки зовнішньоекономічними відносинами?

5. Що таке конвертованість валюти, які види конвертованості валюти Ви знаєте?

6. Яке економічне значення має вільна конвертованість валюти? У чому вона проявляється?

7. Чи потрібні якісь економічні передумови для вільної конвертованості валюти чи для її введення достатньо прийняти відповідний законодавчий акт?

8. Що таке валютний курс, які види валютних курсів Ви знаєте?

9. Що таке паритет купівельних спроможностей валют і чи має він зв’язок з курсом?

10. Які чинники впливають на величину валютного курсу та викликають його коливання?

11. Які види курсової політики Ви знаєте? До яких наслідків приводить кожний із напрямів курсової політики?

12. Що таке валютний ринок, які види валютних ринків Ви знаєте? У чому полягають переваги децентралізованого валютного ринку перед централізованим?

13. Назвіть усі функції валютних ринків та види операцій, що виконуються на них.

14. Чи всі поточні операції є операціями спот?

15. У чому полягає специфіка поточних і строкових операцій, у чому переваги і недоліки кожного з цих видів операцій?

16. У чому полягає сутність операцій форвард, ф’ючерс, валютний своп, опціон?

17. Що таке валютна система, валютна політика, валютне регулювання?

18. Назвіть органи валютної політики і валютного регулювання в Україні.

19. Назвіть основні інструменти валютної політики. Чому серед них є інструменти грошово-кредитної політики?

20. Що таке валютні обмеження і коли вони широко застосовуються?

21. Що таке платіжний баланс? Які статті платіжного балансу автоматично не врівноважуються? За рахунок яких джерел здійснюється балансування платіжного балансу?

22. Що таке золотовалютні резерви, яке їх економічне призначення та склад?

23. Як здійснюється використання золотовалютних резервів для підтримання платоспроможності резидентів України на світовому ринку та для впливу на внутрішню вартість національних грошей?

24. У чому полягає специфіка золота як резервного активу? Які воно містить у собі ризики?

25. Що таке Ямайська валютна система? Поясніть механізм її функціонування.

26. Що таке СДР? На яких основах вона функціонує?

27. Для чого створений Європейський центральний банк?

28. Що таке євро? Які цілі введення в оборот євро?

29. Визначте поняття та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.

30. Чим відрізняються Бреттон-Вудська та Ямайська валютні системи?

31. Які причини розпаду Бреттон-Вудської валютної системи?

32. Які перспективи Європейського валютного (монетарного) союзу?

33. Визначте поняття та економічну сутність валютного курсу.

34. Як визначався валютний курс за умов золотого стандарту?

35. Які ви знаєте сучасні типи режимів валютних курсів?

36. Як визначається паритет купівельної спроможності валют?

37. Якими методами здійснюється регулювання валютних курсів?

38. У чому різниця між поняттями «міжнародний ринок грошей» та «міжнародний ринок капіталів»?

39. Що означають поняття «євроринок», «євровалюта», «євродолари»?

40. Що таке міжнародний ринок грошей? Які його основні інструменти?

41. Що таке міжнародний ринок капіталів? Які його основні інструменти?

[1] Потреба в обміні виникла в епоху розкладу первіснообщинного ладу. До того люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і безпосередньо задовольняли потреби своїх членів. Усередині такої общини не було обміну і не було потреби в грошах. Коли община стала виробляти продуктів більше, ніж їх потрібно було для прожитку, виникла потреба в міжобщинному обміні, що відкрило шлях до появи грошей. Разом з тим це започаткувало процес руйнування самої общини.

[2] На перший погляд може видаватися, що товарний метаморфоз з участю грошей як звичайних товарів, наприклад «овеча шкура — сіль, сіль — сокира», є звичайним бартером, подібним до операції «овеча шкура — сокира». Проте це не так. Поява в цій операції грошового посередника — солі — надає їй істотних відмінностей і переваг перед звичайним бартером: вона значно спростилася, прискорилася і здешевилася, підвищилась її надійність, суспільна підконтрольність, оскільки в ній з’явиться третій суб’єкт — покупець.

[3] Цей факт підтверджується тим, що в назвах сучасних грошей деяких країн збереглася старовинна назва худоби. Так, у Стародавній Індії худоба називалася «рупа», а її сучасна грошова одиниця називається рупія. Немає сумніву в тому, що худоба використовувалася як гроші в доісторичні часи на території України. Є письмові підтвердження того, що ще в період Київської Русі любов до грошей називалася «скотолюбієм», казна — скотницею, а вираз «скот» застосовувався в розумінні грошей (див.: Святловский В. Происхождение денег и денежных знаков. — М.; Пг., 1923. — С. 64, 65).

[4] Археологічні дослідження показали, що в Стародавній Месопотамії срібло у формі шматків, зливків, кілець використовувалося як гроші ще наприкінці третього тисячоліття до н. е. Золото в ролі грошей використовували ще в XIV ст. до н. е. в Єгипті, Індії, Китаї, у VIII—VII ст. до н. е. — у Греції.

[5] Назва «монета» походить від першого монетного двору, що був відкритий у Римі при храмі Юнони-Монети в III ст. до н. е.

[6] Одним із перших у світовій економічній думці науково обґрунтував можливість існування неповноцінних грошей, не пов’язаних із золотом, і довів високу ефективність такої форми грошей відомий український економіст М. І. Туган-Барановський. Його ідеї, висловлені на межі XIX—XX ст., сприяли формуванню фундаменту сучасного монетаризму.

[7] Зустрічаються відомості про випуск паперових грошей у Китаї ще в VII ст. до н. е. Цілком достовірні відомості є про широке використання паперових грошей у Китаї в XIII ст. н. е., коли вони навіть обмінювалися на повноцінні монети. В Європі, Північній Америці, Росії паперові гроші з’явилися значно пізніше — у XVI—XVII ст.

1 Завдяки цьому такі гроші називають ще кредитними. Тому поняття кредитних грошей має широке (як неповноцінні гроші взагалі) та вузьке (як лише банківські гроші) тлумачення.

[8] Відтак банки дістали право так званої фідуціарної емісії, тобто випуску банкнот понад наявне у них золото, що дало відчутний поштовх до розвитку їхньої діяльності, до перетворення їх у могутнього рушія економічного прогресу.

[9] Характерно, що в Україні в 1993 р., коли темпи інфляції досягли гіпервисокого рівня, стали висуватися пропозиції передати емісію грошей від НБУ до Міністерства фінансів, з тим щоб зняти будь-які перепони в емісійному забезпеченні бюджетних витрат. Проте більшість економістів не погодилася з такими пропозиціями, вимагаючи від НБУ припинити розкручування інфляції і переорієнтувати емісійну політику з потреб бюджету на потреби обороту (див. «Проблеми розвитку кредитно-банківської системи України». Матеріали конференції 20—21 лютого 1993 р. — К.: Сівера, 1993. — С. 58, 62).

[10] Природа ринкових відносин допускає існування багатьох об’єктів з ірраціональною міновою вартістю (ціною), як наприклад позичковий капітал, робоча сила, земля тощо.

[11] Тому слід розрізняти поняття «гроші» і «законні платіжні засоби». Друге значно вужче першого і є лише одним із різновидів грошей — готівковими грошовими знаками, випущеними від імені держави.

[12] Вартість товару безпосередньо могла бути виражена через затрати праці, а прямою мірою її могла бути одиниця робочого часу. Проте значні відмінності в затратах індивідуальної праці за одиницю часу роблять цей інструмент непридатним для вимірювання вартості. Вартість товару можна виразити і вартістю інших товарів, як це робиться в бартерних системах обміну. Проте у цьому разі кожний товар мав би не одну, а багато цін — стільки, скільки є товарів на даному ринку (за мінусом одного). Та й ціни ці були б надто суб’єктивними. Тому процеси ціноутворення й обміну були б надто складними, трудомісткими, що робить і цей спосіб вимірювання вартості непридатним.

[13] Економічним призначенням звичайного (примітивного) скарбу є:

· збереження від знецінення первісної вартості нагромадженого багатства;

· схоронення нагромадженого багатства від кражі, пограбування тощо;

· створення страхового резерву цінностей на випадок руйнівних подій — стихійні лиха, збройні напади, хвороби тощо.

Проте він не приносив власнику ніяких доходів і не задовольняв жодних особистих потреб.

[14] У літературі є відомості, що першим цей закон відкрив не Грешем, а французький економіст Ніколь Орезм (в 1360 р.), а майже через 200 років його сформулював незалежно від Орезма польський астроном Ніколай Коперник (у 1526 р.) (див.: Долан Э. Дж., К. Д. Кэмпбелл, Р. Дж. Кэмпбелл. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991. — С. 35).

[15] Див.: Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. — М., 1996. — С. 14.

[16] Механізм впливу кількісного фактора на економічні процеси вивчається в курсі «Макроекономіка».

[17] Див.: Лагутін В. Д. Гроші та грошовий обіг. — К., 1998. — С. 20; Денежное обращение и кредит / Под ред. В. С. Геращенко. — М., 1986. — С. 111.

[18] Див.: Гроші та кредит / Кер. авт. кол. М. І. Савлук. — К., 1992. — С. 42, 47.

[19] Див.: Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998. — С. 59—60.

[20] Див.: Там же. С. 60—61. Подібний формальний підхід властивий і вказаному вище посібнику В. Д. Лагутіна, автор якого, розділивши грошовий оборот на дві сфери — готівкову і безготівкову, називає кожну з них уже обігом, ніби простий поділ міг змінити сутність явища.

[21] Див.: Едвін Дж. Долан. Макроекономіка. — СПб., 1994. — С. 27—51.

[22] Подібні припущення мають місце і в західних моделях кругообороту продуктів та доходів, проте ступінь неадекватності їх реальній дійсності в розвинутих ринкових системах значно менший, ніж у сучасних умовах України, де переважає поки що державна власність, а заощадження населення та грошовий ринок розвинуті слабо.

[23] Про це свідчить відсутність у моделі зустрічної паралельної лінії.

[24] Якщо національна валюта вільно конвертована, то в обсязі оплати імпорту вона може в натуральному виразі виходити за межі внутрішнього обороту і надходити в оборот світового ринку. Якщо ж вона не конвертована чи обмежено конвертована, то імпорт оплачується іноземною валютою, яку імпортери купують на валютному ринку у фірм-експортерів за національні гроші й останні надходять в оборот (через потік 1), минаючи ринок продуктів.

[25] Під поточною касою мається на увазі сума грошей у касах та на поточних рахунках фірм і сімейних господарств, що призначена для здійснення поточних платежів.

^[26] Потоки 15 і 16 формуються також унаслідок валютних інтервенцій центральним банком. При скупці іноземної валюти в централізовані резерви виникне потік 15, а при продажу валюти з централізованих резервів — потік 16.

[27] У цей перелік не входять комерційні банки, оскільки їх грошові запаси сформовані переважно із вкладів клієнтів, що вже враховані в масі грошей через їх власників.

[28] Поняття емісії грошей слід відрізняти від поняття випуску грошей. Через випуск грошей банки повсякденно забезпечують поточні потреби своїх клієнтів у готівці та в безготівкових платежах. Оскільки одночасно з випуском гроші надходять до банків, то сума надходжень покриває переважну частину випуску. І тільки та частина випуску, яка не забезпечена надходженнями грошей, є емісією.

[29] Агрегати грошової маси зростають не на всю суму готівкової емісії, оскільки частина її осідає в касах банків, залишки яких не враховуються в агрегатах грошової маси.

1 За законодавством України кредити НБУ комерційним банкам не підлягають обов’язковому резервуванню. Для спрощення розрахунку ми поширили в даному прикладі цю вимогу і на кредит НБУ.

1 Більш детально механізм формування пропозиції грошей буде розглянуто в підрозділі 3.5.

1 Розглянута специфіка грошового ринку дала підстави окремим авторам розглядати його як суто віртуальне явище, як умовну модель, на якій вивчаються попит і пропозиція грошей.

[30] До інструментів грошового ринку з певною умовністю можна віднести також іноземну валюту, оскільки з її допомогою приводяться в односторонній рух національні гроші за тією ж схемою, що і з допомогою цінних паперів. Проте за економічною сутністю іноземна валюта істотно відрізняється від цінних паперів, що зумовлює виділення валютних операцій в окремий вид ринку — валютний.

[31] Див.: Экономическая энциклопедия «Политическая экономия». — М., 1972. — Т. 1. — С. 407; Финансово-кредитный словарь. — М., 1984. — Т. 1. — С. 356.

[32] Див.: Харрис Л. Денежная теория. — М., 1990. — С. 280—284.

[33] Див.: Банковское дело / Под ред. А. М. Тавасиева. — М., 2001. — С. 19—20.

[34] Див.: Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. — С. 75.

[35] Див.: Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 91—93.

[36] На жаль, ця надзвичайно актуальна для України проблема поки що знайшла висвітлення лише в двох працях українських авторів: у посібнику А. Гальчинського «Теорія грошей» (К., 2001. — Тема 3) та в монографії В. Ющенка і В. Лисицького «Гроші: розвиток попиту і пропозиції в Україні» (К., 1998).

[37] Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 110.

[38] Знаки (+), (–), що стоять над літерами, показують залежність зміни попиту на гроші від зміни відповідного фактора: (+) означає пряму залежність, (–) — обернену.

[39] Насправді лінія ПК теж може реагувати на зміну рівня доходу завдяки більш раціональному зберіганню запасу грошей в поточній касі протягом платіжного періоду, наприклад розміщення частини їх у фінансові активи на строк, коротший від тривалості платіжного періоду.

[40] Стабілізація ставки процента на рівні 8% пояснюється тим, що попит на гроші підштовхує ставку процента вгору, а пропозиція грошей — униз. І якщо попит і пропозиція зрівноважуються, то ці різнонапрямлені сили нейтралізують одна одну і ставка процента залишається незмінною.

[41] У закритій економічній системі перестає надходити фінансовий капітал зі світового ринку і зникає потік 13. Емісійне поповнення грошового ринку (потік 15) зберігається, проте обсяги його об’єктивно досить обмежені.

[42] На це явище вперше звернув увагу польський учений Н. Коперник, а сформулював як закон Т. Грешем — державний діяч та фінансист Англії XVI ст.

[43] До кінця 1991 р. Україна входила до складу СРСР, не мала власного емісійного центру, не мала можливостей впливати на сталість грошей, на перелив грошових ресурсів через кордони, використовувала гроші, що емітувалися союзним Держбанком. Тому немає підстав вважати, що з прийняттям Закону «Про банки і банківську діяльність» почала функціонувати власна грошова система.

[44] Особливо наочно ці недоліки заходів фіскально-бюджетної політики проявилися в Україні. Хоч ще в середині 1996 р. Президент Л. Д. Кучма визнав за необхідне реформувати податкову систему з метою послаблення податкового тиску на товаровиробників, проте і в 2001 р. відповідні закони не були прийняті.

[45] Див.: Долан Эдвин Дж., Кэмпбелл Колин Д., Кэмпбелл Розмари Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991. — С. 19.

[46] Див.: Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту і пропозиції в Україні. — К., 1998. — С. 24.

[47] Тому деякі автори розглядають їх як два прояви одного інструменту, який називають дисконтною політикою (див.: Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. — С. 515).

[48] Подібний шлях до стратегічних цілей проходять команди й від інших заходів монетарної політики (рефінансування комерційних банків, регулювання валютного курсу тощо), які не показані на схемі на рис. 4.4.

[49] Ці кошти за сутністю своєю для уряду є теж сеньйоражем.

[50] Див.: Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. — К., 1998. — С. 140. Автори цього дослідження пропонують й інші способи розрахунку рівня монетизації. Проте для загальної оцінки забезпеченості економіки грошовою масою достатньо коефіцієнта монетизації, розрахованого вказаним способом.

[51] Джерело: Бюлетень НБУ. — 2002. — № 2. — С. 36—39, 42—43, 58 —59.

[52] Випереджаючому зростанню грошової маси в цей період сприяв також ряд інших чинників:

— зниження рівня бартеризації економіки примусило економічних суб’єктів збільшувати свої трансакційні запаси;

— лібералізація валютного ринку зробила доступною конверсію гривневих запасів в інвалютні, які вважаються більш надійними. Оскільки валютні строкові вклади враховуються в агрегаті М3, це сприяло підвищенню рівня монетизації;

— підвищення реальної ставки депозитного процента призвело до поступового зростання вкладів на рахунках у банках, збільшення рівня грошової мультиплікації.

[53] Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 232; Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — Л., 1997. — С. 203; Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. — С. 891.

[54] Див.: Трахтенберг И. А. Денежное обращение и кредит при капитализме. — М., 1962. — С. 636.

[55] Фридман Милтон. Количественная теория денег. — М., 1996. — С. 109.

[56] Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 240.

[57] Див.: Башнянин Г. І., Богиня Д. П., Копич І. М. Номінальна і реальна інфляція: проблеми природи, типології та метрологічного аналізу // Фінанси України. — 1997. — № 10. — С. 28—29.

[58] Перехід від відстаючого до випереджаючого зростання цін порівняно зі зростанням маси грошей заведено називати критичною точкою інфляційного процесу.

[59] Див.: Мишкін Фредерік С. Економіка грошей…— С. 37.

[60] Джерело: Бюлетень НБУ. — 2002. — № 2. — С. 52, 60, 62, 63.

[61] Таку переорієнтацію монетарної політики часто справедливо пов’язують з приходом у 1993 р. до керівництва НБУ В. А. Ющенка. Проте слід мати на увазі, що через надвисокий рівень інфляція з 1993 р., по суті, втратила свою фіскальну принадність для уряду. Оскільки витрати бюджету в 1993 р. зросли проти 1992 р. в 40,4 раза, а гроші знецінилися за цей рік в 102,5 раза, то реальний бюджет 1993 р. не тільки не збільшився, а навіть скоротився в 2,5 раза. Тому подальше поглиблення інфляції перетворилося в пряму загрозу для фінансів держави.

[62] Слід зазначити, що в уряду взагалі не було єдиного, детального плану проведення реформи за всіма її етапами. Такий план був розроблений лише в 1995 р. для завершального етапу реформи і реалізований у вересні 1996 р. До цього часу процес реформування відбувався скоріше стихійно, під тиском подій, що відбувалися у сфері грошового обороту та державних фінансів. Ця обставина призвела до затягування процесу грошової реформи.

[63] Утрата населенням заощаджень, які були розміщені в Ощадному банку до 1 січня 1992 р., сталася внаслідок того, що вони не були індексовані відповідно до темпів інфляції, як це було зроблено з поточними доходами населення.

[64] Див.: Учебник по основам экономической теории / Под ред. В. Д. Камаева. — М., 1997. — С. 326.

[65] Див.: Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях / За ред. Б. Л. Луціва. — Львів, 1999. — С. 134.

[66] Див.: Иванов В. М. Деньги и кредит. — К., 1999. — С. 96.

[67] Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 334.

[68] На практиці поняття «валюта» застосовується також для позначення того типу грошей, який буде використовуватися в тій чи іншій економічній операції, наприклад «валюта ціни», «валюта платежу», «валюта векселя» тощо. У таких випадках мова йде не про валютні кошти, а про валюту як грошову одиницю.

[69] Тільки в Європі існує й інтенсивно розвивається цілий ряд бірж, що спеціалізуються на строковій торгівлі, — Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (ІFFE), Європейська опціонна біржа в Амстердамі (ЕОЕ), Німецька строкова біржа у Франкфурті (ДТВ), Австрійська строкова опціонна біржа у Відні (ОеТОВ).

[70] У літературі до ознак валютних операцій інколи відносять зміну власності на валютні цінності. Проте ряд операцій на валютному ринку не пов’язаний зі зміною власника, наприклад депозитні, кредитні. Тому, якщо ці операції визнавати операціями валютного ринку, то від указаної ознаки валютних операцій слід відмовитися.

[71] Валютні опціони бувають двох видів — на купівлю валюти в установлений строк (опціон «кол») і на продаж валюти (опціон «пут»).

[72] До операцій валютного ринку належать також депозитні та кредитні операції в інвалюті. Вони здійснюються між окремими банками, а також між банками та їх клієнтами однієї країни та різних країн. Ці операції здійснюються на загальних підставах, які будуть розглянуті в наступних розділах цього підручника.

[73] Валютна позиція — це співвідношення між обсягами купленої і проданої іноземної валюти на кінець дня, яке проявляється як співвідношення між балансовими і позабалансовими вимогами і зобов’язаннями по кожній валюті. Якщо вони збігаються, позиція вважається закритою, а якщо не збігаються — відкритою. Відкрита валютна позиція таїть для банку значні ризики у зв’язку з можливістю зміни валютного курсу до закриття позиції. Тому центральні банки застосовують обмеження обсягу відкритої валютної позиції.

[74] Сучасна світова практика дає приклади рішучого застосування центральними банками цього валютного інструменту в період валютних панік. Так, Банк Швеції під час паніки на валютних ринках у вересні 1992 р. підвищив раптово облікову ставку до 75%, а через тиждень — до 500%. Такий безпрецедентний крок дав змогу зупинити спекуляцію шведською кроною, падіння її курсу і відплив грошових капіталів за кордон.

[75] Розгорнута схема складена на прикладі реального платіжного балансу України за 9 місяців 1999 р. Такі баланси за кожний квартал і наростаючим підсумком за 6, 9 і 12 місяців кожного року складає НБУ на підставі статистичних звітів, які розробляють усі суб’єкти валютних відносин і подають у відповідні державні органи (Держкомстат, Держмитслужбу, Держкомкордон, Мінфін, НБУ тощо), а останні — в НБУ. Національний банк регулярно публікує платіжні баланси України, але не в розгорнутому, а в сальдовому вигляді.

[76] До резервних активів включаються наявні у розпорядженні державних органів грошово-кредитного регулювання запаси іноземної валюти (готівки та депозитів), монетарного золота, депозитів у СДР в іноземних банках, резервна позиція в МВФ, іноземні цінні папери та інші фінансові вимоги.

[77] В обсягах НВ та ПВ не повинні враховуватися зміни (+, –) по статті «Резервні активи», яка є балансуючою для платіжного балансу в цілому.

[78] Золото, що входить до офіційних золотовалютних резервів, безпосередньо не виступає в ліквідній формі. Щоб використати його для платежів за зовнішніми зобов’язаннями, золото спочатку слід продати на світовому ринку за валюту, яка є міжнародним платіжним засобом. Проте ця операція пов’язана з істотними ризиками, спричиненими можливими змінами ринкової ціни на золото.

[79] Останньою в 1999 р. відмовилася від установлення нормативу золотовалютного забезпечення грошової маси Швейцарія. Проте слід зазначити, що країни, які побудували свої валютно-монетарні системи на засадах «валютного бюро», по суті, визнали оптимальним 100-процентне золотовалютне забезпечення своєї грошової маси.

[80] Ідеться про монетарне золото — високочисте золото (не нижче 995 проби) у формі монет, зливків чи брусків, що перебуває у власності або під контролем центрального банку або інших органів державного управління.

[81] СДР — скорочено від Special Drawing Rights, ЕКЮ — European Community Unit.

[82] Цей фонд було створено для надання центральним банкам кредитів на покриття тимчасових дефіцитів платіжного балансу.

[83] ЛІБОР — LIBOR-London Inter-Bank Offered Rate — відсоткова ставка, за якою найбільші лондонські банки пропонують один одному євродоларові кредити.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75

Категорії

Гроші та кредит (частина 1)

Запитання для самоконтролю

Схожі підручники