Економічні функції держави в перехідній економіці
2. Особливості функції держави в перехідній економіці
Виникнення різних типів економік на різних етапах розвитку суспільства є закономірним явищем розвитку економічних систем. Як будь-яке об'єктивне явище суспільного життя економічна система проходить етапи становлення, розвитку, зрілості, старіння та відмирання, що й зумовлює необхідність її заміни на нову систему. Розвиток сучасної держави зумовлює необхідність аналізу сучасного суспільства як певним чином організованої соціальної системи.
Україна, ставши на шлях незалежного розвитку, отримала надію на побудову стабільної високорозвиненої країни та здійснила перетворення в економічному житті суспільства.
Однією з важливих передумов стабільності суспільства, що дає змогу ефективно функціонувати в умовах різних впливів, зберігаючи при цьому свою структуру і здатність контролювати процес суспільних змін, є економічна політика, важливим завданням якої є активна участь держави як атрибут соціально орієнтованої ринкової економіки.
За енциклопедичним словником з економіки, "функція" — це виявлення сутності конкретної категорії в дії, специфічні способи виявлення характерних для цієї властивості.
Таким чином, різні визначення функцій держави не містять суттєвих розбіжностей, оскільки вони характеризують функції держави як основні соціально важливі напрямки діяльності держави на конкретному історичному етапі розвитку, оскільки діяльність держави надзвичайно різноманітна та різнорідна.
Проблемі функцій держави в науковій літературі приділяється багато уваги. Проте багато питань залишаються невирішеними або їх вирішенням викликає сумнів. Немає навіть єдності в тім, що розуміти під функціями держави. Найпоширенішим є розумінням функцій як основних напрямків діяльності держави, у яких виражається її соціальне призначення та класова сутність.
У західній економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності держави, її ролі в економіці, змісту економічних функцій.
Держава розглядається як організація керування суспільством, спрямована на забезпечення загального блага всіх верств, груп і кожного індивіда[5, c. 31-33].
Останнім часом виникли якісно нові функції держави, які раніше не були однозначно структуровані, що пов'язано з поступовим становленням постіндустріального суспільства. До них можна віднести зобов’язання держави у галузі освіти, формування й підтримки фундаментальної науки, створення спеціальних зон для розробки сучасних технологій, проведення чітко сформульованої промислової політики, вирішення екологічних проблем.
Економічна роль держави комплексно розкривається у таких її основних функціях: 1) національно-демократичне економічне планування; 2) здійснення (через діяльність центрального банку) єдиної грошово-кредитної політики 3) проведення регіональної політики, тобто забезпечення рівномірного розвитку регіонів країни, планомірного розвитку продуктивних сил у межах цих регіонів, а отже — усього господарського комплексу; 4) послаблення й відвернення екологічної кризи; 5) розвиток економічної та значною мірою соціальної інфраструктур; 6) розвиток фундаментальних і частково прикладних наукових досліджень, які не дають швидкої віддачі; прискорення розвитку науки в системі "наука — техніка — виробництво"; 7) сприяння розвитку передових галузей, що визначають науково-технічний прогрес (ракетно-космічної, авіаційної та інших видів техніки), а також посилення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняного виробника; 8) створення раціональних умов для розвитку дрібних і середніх підприємств; 9) здійснення антициклічного та антикризового регулювання економіки; 10) антимонопольна діяльність, оптимальне роздержавлення, приватизація, реприватизація, націоналізація та денаціоналізація; 11) забезпечення справедливого розподілу й соціальної захищеності громадян; 12) виконання функцій підприємця на підприємствах базових галузей з виробничим циклом (суднобудування, метробудування та ін.);
13) максимальне використання демократичною державою переваг ринку і водночас нейтралізація його недоліків (значної соціальної диференціації суспільства, монополістичних тенденцій в економіці, руйнування навколишнього середовища та ін.), забезпечення поступового входження національної економічної системи у світову економіку, у глобальний економічний простір. Ці функції значною мірою збігаються з функціями державного регулювання економіки[6, c. 67-68].
Що ж являє собою економічна функція сучасної держави? Найбільш об'єктивну відповідь на це запитання можна отримати, спираючись на здобутки досліджень загальнотеоретичних проблем функцій держави. Екстраполяція цих підходів на предмет дослідження цієї статті дозволить нам не лише сформувати цілісне концептуальне бачення основних напрямів і видів економічної діяльності держави на сучасному етапі, а й показати визначальну роль економічного чинника в становленні демократичної державності.
Насамперед звернемо свій погляд на державно-правові дослідження радянського періоду, в центрі уваги яких була економічна функція держави, або як її найчастіше іменували — господарсько-організаторська функція, хоча деякі автори відмічали і певну їх відмінність. Так, наприклад, Б.Кучер визначав економічну функцію держави як основні напрями діяльності держави повиконанню економічної політики, яка реалізується на території держави і за її межами, на міжнародній арені[7, c. 275].
Один з найбільш відомих теоретиків функцій держави М.Чорноголовкін розглядав господарсько-організаторську функцію держави як діяльність держави по організації суспільного виробництва і керівництву економікою. її зміст, на думку вченого, визначається завданнями, які стоять перед суспільством в економічній сфері. Інший радянський учений В.Тюленєв у ході аналізу господарсько-організаторської функції держави дійшов висновку, що господарсько-організаторська функція держави є таким об'єктивно необхідним, основним, постійним, однорідним і комплексним напрямом (стороною) державної діяльності, яка пов'язана з організацією всього циклу розширеного соціалістичного виробництва.
Слід зазначити, що більшість авторів, у полі зору досліджень яких була господарсько-організаторська функція держави, під останньою розуміли, як правило, діяльність держави в різних сферах народного господарства, економіки — промисловості, будівництва (капітального будівництва), сільського господарства, транспорту, зв'язку тощо, — яка здійснюється шляхом управління, організації, керівництва народним господарством шляхом здійснення контролю та в інших формах.
Деякі автори відносили до господарсько-організаторської функції, що було досить спірно і зазнало критики їх сучасниками, також діяльність держави по організації соціального забезпечення, соціального страхування та іншу діяльність по соціальному обслуговуванню населення[6, c. 70-71].
Взагалі питання про "ідентифікацію" в систем функцій так званої господарсько-організаторської функції держави належало в юридичній науці до числа дискусійних. Так, у радянській правовій ті іншій літературі господарсько-організаторські функція тривалий час визнавалася більшістю авторів головною функцією держави. Такі радянські дослідники, як О.Литвиненко, Ф.Бурлацький, А.Денисов іменували господарсько-організаторську функцію держави економічною, хоча і в тому, і в іншому випадку під цією функцією розумілася одна і та ж діяльність держави по забезпеченню виробництва і відтворенню матеріальних благ, їх обміну та розподілу. Відомий фахівець радянського періоду у сфері функціональної діяльності держави у сфері економіки Л.Загайної вважав, що господарсько-організаторську функцію доцільно розглядати як одну з економічні функцій держави.
Що ж являє собою економічна функція держави з позицій сучасного бачення даної категорії теорії права і тих політико-правових та соціально-економічних реалій, свідками яких є ми? Насамперед слід відмітити постійний характер економічної діяльності держави. Про це свідчать як різні нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади, які стосуються різних галузей економіки, так і постійна наявність спеціальних ланок, органів та інститутів механізму держави, що відають різними галузями народного господарства, економіки — міністерств, державних фондів, державних служб та ін.
Економічна діяльність держави має загальнодержавний характер. Вона здійснюється в масштабах усієї держави та всіх ланок державного механізму: органами влади, що здійснюють законодавство в різних галузях економіки (промисловості, сільському господарстві тощо); органами виконавчої влади, що здійснюють бюджетно-фінансову, контрольно-наглядову та інші види діяльності в сфері економіки. На здійснення економічної функції спрямована також діяльність правоохоронних органів: органів судової влади, прокуратури та ін., які здійснюють охорону національної системи господарювання, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій. Таким чином, економічна функція є найбільш загальним і постійним видом економічної діяльності держави[11, c. 55-57].
Сутність економічної функції, її зміст також тісно пов'язані з характером національної економіки, її структурою, шляхами її розвитку. Державне управління економікою, на думку сучасних дослідників, — це управління промисловістю, сільським господарством, будівництвом, транспортом, фінансами та деякими іншими відносинами, які суміжні з ряду питань з економікою (наприклад, екологія). Головне завдання державного управління в економічній сфері — забезпечення зростання матеріального виробництва, продукції. У кінцевому результаті це робиться для забезпечення потреб людей, хоча розподіл суспільного продукту між ними та їх групами може бути самим різним, є багаті та бідні громадяни. Процес управління економікою передбачає вирішення багатьох питань (забезпечення пропорційності господарства, підвищення ефективності виробництва і послуг за менших витратах тощо). Це досягається різними методами, в тому числі економічними (наприклад, створення державою пільг для деяких галузей, в результаті чого капітал перетікає туди, у цих галузях зростає виробництво) і адміністративними (владними) методами (видача і відмова у видачі ліцензій, вимоги до виробників, наприклад, сертифікація продукції і т.д.). Владні методи неоднакові щодо підпорядкованих і непідпорядкованих об'єктів (підприємствам та ін.).
У сучасній демократичній державі управління економікою та основа цього - управління публічною власністю розділені в предметному та функціональному плані. Так, основними структурними складовими (галузями) економіки сучасної держави є: промисловість, сільське господарство, капітальне будівництво, транспорт, митне, бюджетне та валютне регулювання, підприємництво, зв'язок і деякі інші. Кожна з них, в свою чергу, поділяється на окремі галузі. Так, у сфері промисловості розрізняють, зокрема, електроенергетику, нафтовидобувну промисловість, хімічну промисловість, машинобудування, легку промисловість та інші галузі. У сфері сільського господарства розрізняють тваринництво, садівництво, лісове, водне господарство та інші галузі. У сфері транспорту — залізничний транспорт, морський, повітряний, автомобільний, трубопровідний транспорт та інші галузі.
У процесі розвитку економіки можуть виникати нові галузі, зазнавати істотних змін, видозмінюватися існуючі. На різних етапах розвитку економіки нашої країни одні галузі, які є в той чи інший момент більш прогресивними, можуть діставати більш швидкий розвиток, займати різне місце серед інших галузей. У процесі розвитку можуть змінюватися масштаби, напрями окремих галузей. Найбільше стрімко такі зміни відбуваються в умовах ринкових відносин.
Подібна "десегментація" економіки не може не впливати на диференціацію економічних функцій держави. Ускладнення "каталогу" та підвищення значення економічних функцій сучасної держави безпосередньо пов'язано з визначальною роллю людського фактора. Логіка розвитку державних функцій залежності від ускладнення соціальних завдань до економічних функцій і далі до все більшої залежності економіки від соціальних факторів стала тим вектором, за яким відбувається розвиток функціональної державної структури[2].
У свою чергу змістом економічної функції держави виступає сукупність напрямів діяльності в сфері економіки. Неконтрольований характер ринкових процесів є руйнівним для суспільства та природи, тому ринкова економіка більше, ніж яка-небудь, вимагає свого регулювання. При цьому його метою є знаходження оптимальної міри та найбільш ефективних форм державного регулювання економіки, які б не руйнували її ринкової природи, забезпечували б ринковій економіці максимальну соціальну ефективність.
Економіка держав постсоціалістичного табору більшу частину XX ст. розвивалася як економічна система централізовано-планового типу. Починаючи з 90-х років вона трансформується в напрямку ринкової економіки змішаного типу. Історичний аспект трансформаційних змін від директивної економіки до змішаної, від абсолютної державної власності на засоби та знаряддя виробництва до приватної передбачає співіснування методів ринкового та державного регулювання в їх взаємодії. В умовах формування ринкової економіки кардинально змінюється роль держави в економічних відносинах. Сьогодні, коли відмирає всеосяжне централізоване планування, примусове встановлення господарських зв'язків, роль держави зводитися до виконання таких функцій, як здійснення законодавчого регулювання економічної, господарської діяльності; контроль за дотриманням передбачених законом правил економічної, господарської діяльності, захист відносин, які виникають у зв'язку з цими правилами і прав їх учасників; забезпечення соціальної спрямованості економіки.
Економіка цих держав є складним, багатогранним явищем. Відповідно складна і багатогранна їх економічна діяльність. Вона спрямована на подальший розвиток усіх галузей економіки, усього народного господарства — промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку та інших галузей. Ця діяльність держави полягає в створенні оптимальних (правових, політичних та ін.) умов для забезпечення і відтворення матеріальних благ, забезпечення необхідного обсягу, масштабів і темпів виробництва, забезпечення необхідної структури виробництва, якості та асортименту продукції, забезпечення підвищення ефективності суспільного виробництва і продуктивності праці; підтримки конкуренції; виявлення, пошуку, освоєння і раціонального використання природних, матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів; здійснення економічного співробітництва, встановлення, підтримки та розвитку необхідних економічних зв'язків і відносин всередині країни та з іншими державами; прискорення науково-технічного прогресу (створення нових видів сировини, матеріалів, машин і приладів, здійснення механізації та автоматизації, поліпшення технології виробництва), забезпечення постійного і швидкого впровадження у виробництво науково-технічних досягнень, підвищення кваліфікації робочої сили, підготовки та перепідготовки кадрів тощо.
Роль держави, зокрема її економічна функція, також визначається через наступні аспекти її діяльності: а) створення правової основи прийняття економічних рішень. Держава розробляє та приймає закони, покликані регулювати підприємницьку діяльність, забезпечувати права й обов'язки громадян; б) стабілізація економіки. Уряд використовує бюджетно-податкову та кредитну політику для подолання спаду виробництва, характерного для перехідного періоду, для подолання інфляції. зменшення кількості безробітних, підтримка стабільного рівня цін і національної валюти; в) соціально-орієнтований розподіл ресурсів. Держав) організує виробництво товарів і послуг, якими не займається приватний сектор. Воно створює умови для розвитку сільського господарства, зв'язку. транспорту, розподіляє засоби на оборону, науку. формує програми розвитку освіти, системи оздоровлення тощо; г) забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій. Держава гарантує мінімум заробітної плати, пенсії по старості, інвалідності, виділяє кошти для допомоги по безробіттю, різні види допомоги тощо. В цілому цими пропозиціями варто погодитися, за винятком останнього пункту, який за своєю сутністю відповідає внутрішнім і зовнішнім характеристикам соціальної функції держави[6, c. 72-75].
Отже, за своїм змістом економічна функції сучасної держави є сукупністю подібних між собою видів (різновидів) економічної діяльності держави, спрямованих на формування ринкових відносин. З еволюцією держави як системи відбувається зміна змісту і структури її економічних функцій. Розвиток продуктивних сил змінює виробничі відносини та структуру суспільства і види: поява нових суспільних відносин призводить до розширення галузей права і формування нових економічних функцій. При цьому розвиток інших функцій держави, насамперед соціальних, відбувається за рахунок інтеграції або дезінтеграції їх) економічними функціями в межах складних функціональних систем, що свідчить про домінуванні економічного вектора розвитку.
На закінчення відзначимо, що світовий досвід доводить, що в ринкових відносинах недостатньо лише елементів саморегулювання, а необхідне сполучення саморегулюючих і регульованих засобів і важелів. Як ефективний метод регулювання економічних відносин у країнах з розвинутою ринковою економікою застосовується планування. Досвід зарубіжних країн свідчить, що ринок не тільки сумісний з плануванням процесу економічного розвитку, а й практично неможливий без визначення цілей, механізмів їх здійснення, без розрахунку, прогнозу результатів. А це неможливо беї планування. Однак характер і зміст планування в умовах ринкових відносин має свою специфіку. Планування при ринковій економіці: а) не має жорсткого характеру; б) засновано на використанні економічних методів (оподатковування, субсидії, пільгове кредитування та ін.); в) має рекомендаційний характер щодо приватних власників і приватних виробників; г) поєднує взаємні інтереси суспільства, держави, окремих товаровиробників. При характеристиці економічної функції держави варто мати на увазі, що ринок — динамічне явище, яке постійно змінюється в часі, тому масштаби та методи його регулювання також змінюються, інакше таке регулювання втрачає свою ефективність.
Таким чином, проаналізувавши економічну функцію держави з позицій її сутності, змісту, структури, форми та інших показників, під економічною функцією сучасної держави слід розуміти основний, однорідний, постійний напрям і вид (сторону) діяльності держави в економічній і суміжних з нею сферах, зумовлений об'єктивними потребами розвитку в суспільстві ринкових відносин.
Дане формулювання відображає основоположні моменти в розумінні економічної функцій держави на сучасному етапі. По-перше, воно орієнтує цей суб'єкт на забезпечення економічних прав людини і громадянина, розвиток економіки, заснованої на різних видах власності, вирішення таких найважливіших економічних питань як формування ринкової економіки, гарантування свободи підприємництва, недопущення монополізму і несумлінної конкуренції в економічних відносинах. По-друге, розкриває зміст діяльності держави в різних сферах економіки (промисловість, сільське господарство тощо) і суміжних ("прикордонних") сферах, а також його динамічну спрямованість. По-третє, відображає місце держави в економічній системі суспільства як суб'єкта, що служить задоволенню економічних інтересів особистості та суспільства[4, c. 3-7].