Главная->Українська мова->Содержание->§ 60. Приватне та офіційне листування

Українська мова за професійним спрямуванням. Навчальний посібник (частина 3)

§ 60. Приватне та офіційне листування

Отже, що таке лист? Які бувають листи?

Лист – це писемно оформлений монолог, звернений до певної особи (або осіб). Зміст його – повідомлення автора про себе, про події з особистого чи громадського життя, виклад якогось про-хання, наказу, міркування, роздумів з приводу побаченого, почутого, думки про знайомих та родичів і т. ін. (див.: Cтиль і час. – С. 203).

Листування може бути:

1)         офіційне, службове;

2)         неофіційне, приватне.

Офіційне, службове листування – це листування між установа-ми, організаціями. Воно належить до офіційно-ділового мовлення.

неофіційне, приватне листування ведеться між особами і має переважно побутовий, часто інтимний характер. Листування осіб

356

Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

з установами і організаціями – один із різновидів приватного лис-тування ділового характеру з більш чи менш виявленим відтінком офіційності (приватно-ділове листування).

Приватне листування відображає життєвий досвід автора, його світогляд, естетичні смаки й інтереси, соціальний стан та індивіду-альні риси характеру, а також ступінь спорідненості чи знайомства автора з адресатом, близькість інтересів і переконань або спільність мети і уподобань.

Залежно від теми листа, його призначення і взаємин кореспон-дентів листи можна поділити на:

а)         родинно-побутові;

б)         інтимно-товариські, дружні;

в)         приватно-ділові;

г)         офіційно-ділові (не береться до уваги офіційне, службове лис-

тування між установами і організаціями).

«Мова приватного листування дуже індивідуальна, бо автор пише так, як звик думати, безпосередньо розмовляти з осо-бою (особами), до якої (яких) звернене його писемне послання» (Стиль і час. – С. 204).

Добір засобів стилістичного вираження залежить від призначен-ня, мети, змісту листа, від індивідуальних особливостей мови авто-ра, його манери висловлюватися, від того, кому він пише і які його особисті взаємини з адресатом. Для листа характерне вживання:

1)         традиційних початкових і кінцевих формул-звертань до адреса-

та: Доброго дня, Доброго вечора, До побачення, Прощайте, Будь(те)

здоров(і), Бувай(те) здоров(і), Друже мій (Подружко моя), дорогий,

любий; найбільш офіційні означення – [вельми, високо]поваж[а]ний

(шановний), шановний добродію, вельмишановний пане. Лист мож-

на закінчити словами: «З повагою до Вас ...», «З належною поша-

ною ...», «Щиро Ваш ...», «Бажаю всього найкращого» тощо;

2)         позначень Р.S. (лат. Post scriptum – «після написаного»).

Коли дописка не одна, можливе повторне позначення Р.Р.S. (див.

напр. Лист А.Кримського до І.Франка від 13.02.1894, пор. у листі

Т.Шевченка до Г.Тарновського від 26.03.1842: ще раз Р.S.). Після

посткриптуму ставлять підпис;

3)         словосполучень, уживаних для спонукання адресата до певної

дії, поведінки: напиши мені, передай йому, подивися, купи тощо;

357

Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

4)         різноманітних побажань, поздоровлень, вітань;

5)         здрібніло-пестливої лексики, слів з оцінним (пестливим) зна-ченням: матусю, татку, братику, сестричко, серденько, голубчику, любий, коханий, дорогесенький та ін.;

6)         питальних та окличних речень;

7)         простих і складних синтаксичних одиниць.

Наведемо приклади приватних листів і їх аналізи:

Родинно-побутове листування

леся Українка до О.П.Косач (сестри)

29 червня 1908 р. Євпаторія           16. VI. 1908. Євпаторія

Любая Лілеєнько!

Уяви собі, що знов відновляються переговори про запрошення тебе сюди. Сьогодні одна людина з медичного персоналу питала мене, чи ти ще в Києві і чи згодишся приїхати, якщо тебе знов за-просять? Я сказала, що, певне, в Києві і, певне, згодишся, але щоб сі запросини були відновлені від імені дирекції в виразній і не до-пускаючій ніяких сумнівів формі. Такий поворот стався через те, що фельдшериця відмовилась електризувати, а пацієнтки рішуче домагаються, щоб була їм лікарка.

Не трачу надії, що ти приїдеш. Михаля і я поможу глядіти, так що і п. Кривинюк може робити роботу, аби знайшов. Квартири тро-хи подешевіли, і з’їзд менший, ніж сподівано. Цілую тебе міцно.

Леся.

Михаля можна приводить на весь день до нас, він нам не зава-жатиме.

Українка Леся Зібрання творів у 12-ти томах. – К.: Наукова дум-ка, 1979. – Т. 12. – С. 242–243.

Лист родинно-дружній, перейнятий турботою про сестру, її сім’ю, їх здоров’я, можливість відпочити. Леся Українка детально сповіщає про хід переговорів щодо можливості відпочинку, про умови життя та про те, скільки коштуватиме їм проживання на квар-тирі. Висловлена турботлива, ніжна любов до сестри, членів її сім’ї, тривога про їхнє здоров’я і добробут.

358

Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

Мова розмовно-побутова, насичена займенниками, частками, сполучниками, питальним реченням, вставними словами, імітує безпосереднє мовлення: уяви собі, певне, фельдшериця, трачу надії, подешевіли. Переважають складнопідрядні речення.

Задушевності, теплоти надає посланню звертання любая Ліле-єнько, називання племінника Михалем.

Характерно, що в кінці листа є приписка: Михаля можна при-водить на весь день до нас, він нам не заважатиме. Вона не почи-нається книжним, «ученим» Р. S., оскільки адресат – рідна сестра. Ужиті розмовні слова: відновляються, фельдшериця, вжито діалек-тне сі (у значенні ці).

інтимно-товариське, дружнє листування лист Марка Вовчка до Т.Г. Шевченка

Травень 1859 р.

Учора одібрала Ваш лист, добрий мій та щирий Тарас Григо-рович. Тільки шкода, що ви мені не сказали, куди се Ви замислили втікати і де будете мені мачухи шукати?

Жити у Дрездені добре, тихо. Робота йде дуже швидко. Більш тут зробиш у місяць, як де-небудь у два роки. А Богданко поступив у німецьку школу і дуже з своєю вченостію несеться, а проте, Ва-шої примовки не забув: «Щоб вас лихо не знало!» – каже німченя наш, а вони тільки цікаво уші наставляють та дивляться на його. Коли б то Ви та перебігли якось за границю! Тут би Ви й діла ба-гато наробили і одпочили б трохи. Ви сього слова не занедбайте, а коли ваша ласка, подумайте.

Ми ще й самі не знаємо, коли повернемось: тут живеться, кажу, і тихо, і добре, та, може, воно буде і по Вашому слову.

З роботою я не хапаюся і не спішуся, а «Ледащицю» тому по-слала, що була вже написана, то нехай не лежить. Печататься, здається, до осені нічого не буде. Будемо «Хату» дожидати. Та скажіть мені, чи схочуть «Інститутку» для першої книжки? Чи для першої їм треба якої новини? А ще Ви мені скажіть, як іде перевод у Кожанчикова і чи багато зосталось ще книжок? Що ж Ви, чи пишете? Що написали? Чи співаєте «Зіроньку»? Що ма-люєте? Бувайте ж здорові, та пишіть та по-батьківськи цілий

Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

листок запишіть, а не те, що три слова черкнути та й бувайте здорові.

Низенько кланяємося усім землякам. Чи поїхав Мих(айло) Матв(ійович) на Вкраїну? Чи втік куди-небудь Честаховський? Чи не разом з ним оце Ви заходжуєтесь втікати?

Щиро вам прихильна М.Марков(ич).

P.S. Коли встигнете, то пришліть з Николаєм Яковлевичем свій портрет, от той, що у свиті.

Чи вже Білозерські поїхали? Що Мотря робить? Чи здорова вона? Чому Вас(иль) Михайл(ович) мені не одпише? Чи одібрав він мій лист?

Опанас Вам дуже кланяється.

Вовчок Марко Твори: В 6-ти тт. – К.: Дерджлітвидав, 1956. – Т. 6. – С. 371-372.

Лист інтимно-дружній, напівфамільярний, звернений до стар-шого, уже відомого письменника, шанованого колеги, прихильність якого Марко Вовчок знає, тому і дозволяє собі висловлювати про-хання, претензії щодо коротких до неї листів. Цікавим є розмовний початок листа без традиційного звертання. Колорит розмовності створюється відповідними синтаксичними конструкціями, насиче-ними службовими словами та займенниками: от той, що у, чи, він мій, чи не, з ним оце, а не те, що, би Ви й, коли б то Ви та; встав-ними словами: кажу, може, здається; характерними зворотами: а вони тільки цікаво уші наставляють та дивляться на його, щоб вас лихо не знало, низенько кланяємося усім землякам; питальними ре-ченнями, які часто ніби нанизуються одне на одне: Та скажіть мені, чи схочуть «Інститутку» для першої книжки? Чи для першої їм треба якої новини? А ще Ви мені скажіть, як іде перевод у Кожан-чикова і чи багато зосталось ще книжок? Що ж Ви, чи пишете? Що написали? Чи співаєте «Зіроньку»? Що малюєте? Чи поїхав Мих(айло) Матв(ійович) на Вкраїну? Чи втік куди-небудь Честа-ховський? Чи не разом з ним оце Ви заходжуєтесь втікати? Чи вже Білозерські поїхали? Що Мотря робить? Чи здорова вона? Чому Вас(иль) Михайл(ович) мені не одпише? Чи одібрав він мій лист?

Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

Трапляється розмовне усічення слів: одібрав, одпочинуть, розмовні: границю, буде по Вашому слову, часте повторення слів: бувайте здорові; фамільярне: бувайте ж здорові, та пишіть та по-батьківськи цілий листок запишіть, а не те, що три слова черкнути та й бувайте здорові; коли б то Ви та перебігли якось за границю!

Приватно-ділове листування

До леопольда лукича-Будая

20 березня 1912 р.    17/30. III Capri. 912.

Любий добродію! Посилаю вам разом з сим рекомендованим ко-ректу опов[ідання] «Подарунок на іменини». Дуже прошу Вас пиль-но переглянути, чи зроблять в друкарні всі мої поправки, бо складе-но, як самі бачите, не дуже добре. Будьте ласкаві, пошліть мені до Чернігова кілька примірників оповідання в коректі після поправок, не чекаючи, аж поки вийде книжка «Вісника». Буду дуже вдячний. За 3-4 дні виїду звідси додому.

Веселих свят і всього найкращого! Мій щирий привіт Павлу Пи-липовичу. Прошу йому переказати, що я гроші дістав.

Ваш М.Коцюбинський.

Коцюбинський М. Твори: У 7-ми т. – К.: Наукова думка, 1975. – Т. 7. – С. 223.

Теплий, приязний тон приватно-ділового листа. Лексика по-бутова, нейтральна: прошу йому переказати, що я гроші діс-тав, прошу Вас пильно переглянути; експресивна: щирий при-віт, буду дуже вдячний. Ужиті висловлювання в дусі народних та побутово-розмовних: як самі бачите, більш по-літературному звучать висловлювання: посилаю з сим рекомендованим корек-ту опов[ідання] «Подарунок на іменини». Прохання до адресата прямі.

Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

Офіційно-ділове листування До редакції антології «Українська муза»

19 грудня 1908 р., Чернігів

Високоповажані добродії! Особисто взяти участь у вечорі «українські штуки» не можу. Коли Ви уважаєте потрібним, щоб на вечорі було щось прочитано з моїх оповіданнів, то нехай той, хто читатиме, сам вибере, що йому до вподоби.

З високим поважанням М.Коцюбинський.

Коцюбинський М. Твори: В 7-ми т. – К.: Наукова думка, 1975. – Т. 6. – С. 105.

Ділова записка. Тон шанобливо-офіційний, що підтримуєть-ся звертанням на початку: Високоповажані добродії і заключною формулою З високим поважанням, уживанням звертання на Ви (з великої літери), а також лаконічністю. Мова тогочасна літератур-на. Привертають увагу слово вечір, ужите в переносному значенні; застаріле тепер штука; зворот брати участь, уже в сучасній норма-тивній його формі. Є офіційні звороти: коли Ви уважаєте потріб-ним; узяти участь у вечорі.

Друге речення записки – складнопідрядне з кількома під-рядними.

Листування засвідчує становлення і розвиток сучасного укра-їнського усного літературного мовлення, появу в ньому багатьох елементів, спільних з писемним різновидом української літератур-ної мови. Листування кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. відобразило високий рівень розвитку української літературної мови, насиче-ність її іншомовною лексикою, словами з абстрактним значенням, суспільно-політичною, науковою, літературно-художньою лекси-кою і термінологією. Лексичний фонд української мови поповнено оригінальними новотворами, розширенням значень уже існуючих слів, їхньої сполучуваності.

362

Українська мова за професійним спрямуванням

Довідково-інформаційні документи

 

Ділова людина... Якою вона має бути? Поведінка керівника

Основна етична норма керівника – збереження гідності людини не-залежно від її статусу. Загальноприйнятою у всьому світі є думка про те, що керівники мають засвоїти такі якості і стандарти поведінки:

широта поглядів і глобальний підхід до проблем;

перспективне передбачення та гнучкість;

ініціативність та рішучість;

завзятість у роботі та безперервне самовдосконалення. Керівники повинні мати такі особисті якості:

уміти чітко формулювати цілі та установки;

уміти вислуховувати думки інших;

бути неупередженими, безкорисливими, лояльними;

мати здатність повністю використовувати можливості підле-глих правильно;

бути справедливими у ставленні до підлеглих;

бути привабливими;

уміти згуртовувати людей і створювати їм сприятливу атмос-феру для роботи. Психологи радять керівникам:

вітатися першими з підлеглими;

пропонувати сісти людям, які заходять до кабінету;

не допускати грубощів

не принижувати людську гідність підлеглих;

обіцяне робити вчасно;

не ображати людей;

уміти вибачатися;

навчитися посміхатися;

уміти слухати людей;

не виявляти особистих симпатій;

не провокувати виникнення конфліктних ситуацій;

не впливати на підлеглих нищівною критикою;

хвалити підлеглих (успіх окрилює);

висловлюючи негативну оцінку, мову вести лише про резуль-тати діяльності, а не про особистість працівника;

не обмежувати самостійність і свободу людей, довіряти їм і

Українська мова за професійним спрямуванням

363

сприяти розвитку їхньої ініціативи.

Службове листування

слУжБОВЕ листУВАннЯ

 

 

2