Главная->Українська мова->Содержание->§ 37. Характерні ознаки офіційно-ділового стилю

Українська мова за професійним спрямуванням. Навчальний посібник (частина 2)

§ 37. Характерні ознаки офіційно-ділового стилю

Діловий стиль – це стиль, який задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспіль-ного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між дер-жавами, організаціями, а також між членами суспільства в офіцій-ній сфері їх спілкування.

Офіційно-діловий стиль виконує три основні функції: 1) вплив, 2) повідомлення, 3) спілкування. Він реалізується в трьох різновидах (підстилях):

– законодавчому (закони, постанови, статути, укази),

– дипломатичному (міжнародні звернення – ноти, повідомлення – комюніке, протоколи, угоди – конвенції),

– адміністративно-канцелярському (документи різних видів).

Адміністративно-канцелярська документація розподіляється на планово-звітну, розпорядчу, директивну, облікову та ділове листування.

До найхарактерніших рис цього стилю належать:

1)         високий ступінь стандартизації мовних засобів (стандартиза-ція виявляється: а) у широкому вживанні усталених словесних фор-мул, напр.: з метою, у зв’язку, відповідно до, згідно з... Це спрощує і полегшує процес складання окремих видів документів; б) у повто-рюваності тих самих слів, зворотів, конструкцій, форм);

2)         виразна логізація викладу;1

3)         майже цілковита відсутність емоційності та образності;

4)         широке використання безособових і наказових форм;

5)         лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні;

6)         характерна й «своя» «канцелярська» лексика, що вже не вико-ристовується майже в інших сферах комунікації через свою «архаїч-ність», або специфічне стильове забарвлення, напр.: вищезгаданий, нижчепідписаний, вищезазначений, нижчевідзначений, пред’явлений, засвідчити, чинність, дієздатний, покараний, ухвала тощо;

7)         застосовується особлива термінологія (ця термінологія відріз-няється від наукової: вона менш штучна, менш точна, більшою мі-рою змінна і загальнозрозуміла). Використовується офіційно-ділова та юридична термінологія, запозичення, інтернаціональна лексика;

1Див. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – С. 6 – 7.

234

Українська мова за професійним спрямуванням

Офіційно-діловий стиль

8)         використовуються специфічні синтаксичні конструкції, зокре-ма кліше (тобто сталі формули, закріплені за певними ситуаціями: високі договірні сторони, укладання угоди);

9)         для чіткішої організації тексту запроваджується поділ на пара-графи, пункти, підпункти;

 

10)       у дипломатичній, а тепер і в офіційній сферах спілкування часто використовуються і титулування, напр.: пан, пані;

11)       неозначена форма та наказовий спосіб дієслів;

12)       іменний присудок переважає над простим дієслівним;

13)       наявні характерні описові дієслівно-іменні штампи та озна-чальні словосполучення з іменником у формі родового відмінка у функції означення;

14)       найхарактерніші для цього стилю речення – прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо);

15)       уживаються, звичайно, і складні речення з сурядним та під-рядним зв’язками, з відокремленими зворотами, зі вставними і вставленими конструкціями;

16)       велику питому вагу мають розщеплені присудки (ведеться розслідування, провадиться набір), а також присудки, виражені ді-єсловами у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості (організовує, застосовує, розглядають);

17)       відсутність індивідуальних авторських рис;

18)       членування складної синтаксичної конструкції на абзаци;

19)       стандартизація, стереотипність граматичних засобів;

20)       стабільність форми викладу тощо.

Учені вказують основні риси офіційно-ділового стилю: точ-ність, об’єктивність, конкретність, загальнозрозумілість.

 

 

10