Главная->Українська мова->Содержание->§ 25. Поняття про текст

Українська мова за професійним спрямуванням. Навчальний посібник (частина 1)

§ 25. Поняття про текст

Термін текст у сучасному мовознавстві позначає кілька нео-днакових мовних явищ: 1) реально висловлене (написане та ін.) речення або сукупність речень; 2) уся сума (сукупність) актів мов-лення, створених колективом носіїв цієї мови; 3) текст – водночас і процес вирішення екстралінгвістичних завдань мовними засоба-ми, і продукт цього вирішення; 4) текст – це об’єднана смисловим зв’язком послідовність одиниць мовлення: висловлень, абзаців, розділів та ін.

А. П. Коваль зазначає, що об’єктом для дослідження часто слу-жать письмово зафіксовані і структурно оформлені тексти, які з’явилися в процесі спілкування. Поняття «текст» тут визначається як організований за законами даної мови завершений комунікатив-ний акт1.

1Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К.: Вища школа, 1987. – С. 333.

Українська мова за професійним спрямуванням

Текст. Найтиповіші наукові тексти.

«Текст (від лат. textum – зв'язок, поєднання, тканина) – пи-семний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у ближчій перспективі смисловими і формотворчо-граматичними зв'язками, а в загально-композиційному, дистантному плані – спільною темою і сюжет-ною заданістю»1.

Учені відзначають, що до складу тексту входять:

– речення, поєднані між собою;

– надфразові єдності або складні синтаксичні цілі.

Надфразова єдність складається з двох частин: 1) текстовий суб’єкт (ця частина подібна до підмета і логічного суб’єкта), 2) текстовий предикат (ця частина подібна до присудка і логічного предиката). Текстовий суб’єкт (С) означає те, про що говориться в тексті. Текстовий предикат (П) – це те, що говориться в тексті про текстовий суб’єкт. Текстовий суб’єкт і текстовий предикат виража-ються цілими реченнями – одним, двома або кількома.

Проаналізуємо текст:

Банк створив акціонерний капітал. Виходячи з інтересів банку та з метою захисту вкладів акціонерів від інфляції, статутний капітал банку систематично збільшується. Він є найвищим серед комерційних банків України...

У цьому тексті перше речення – суб’єкт, в якому йдеться про банк, що створив капітал. А всі наступні речення становлять пред-икат. У них конкретизується думка, виражена суб’єктом.

У «Граматиці української мови»2 вказується: «Крім засобів зв’язку між компонентами у складному синтаксичному цілому, існу-ють ще загальні принципи об’єднання частин у складне синтаксич-не ціле. Таких принципів два. Вони виявляються у двох способах зв’язку – способі паралельного зв’язку і способі ланцюгового (послі-довного) зв’язку – між частинами зв’язного тексту.

У наведеному вище короткому тексті перше речення пов’язане з будь-яким наступним реченням послідовним (ланцюговим) зв’язком, тому що певний елемент першого речення стає вихідним пунктом у наступних.

1Українська мова: Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2000. – С. 627. 2Див: Вихованець І. Р., Городенська К. Г, Грищенко А. П. Граматика української мови. – К.: Радянська школа, 1982. – 208 с.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ IV

Паралельний зв’язок виникає між реченнями однорідного скла-ду. При паралельному зв’язку речення самостійні, не зв’язані грама-тично з іншими.

Вони поєднані лише смисловими відношеннями, виплива-ють із значеннєвої структури зв’язного тексту. Найчастіше такий зв’язок ґрунтується на смислових відношеннях переліку, зістав-лення або протиставлення. Такі складні синтаксичні цілі при-значені для опису послідовно змінюваних подій, станів, картин. Наприклад: Грім і гуркіт потрясли все. Вся земля, все здрига-лося під тягарем залізного потоку. Страшні танки в наступі! (О. Довженко). Об’єднує ці три речення логічне начало – спів-відношення загального (Грім і гуркіт потрясли все.) і часткового (Вся земля, все здригалося під тягарем залізного потоку; Страш-ні танки в наступі!).

Ланцюговий (послідовний) зв’язок – найбільш поширений, він виникає між реченнями неоднорідного складу. Елементи попередніх речень повторюються в наступних або заміщаються вказівними сло-вами – займенниками, займенниковими прислівниками. Наведемо приклад ланцюгового зв’язку:

Сосна росте на пісках, на скелях, на позбавлених рослинності та ґрунту кам’яних розсипах. Вона закріплює їх та захищає круті схили від обвалів і зсувів, зупиняє сипучі піски, оберігає від замулен-ня річки. Завдяки сосні пощастило приборкати безкраї Олешківські піски, які протягом віків захоплювали все нові землі на півдні Укра-їни. Колишня піщана пустеля перетворилася нині на зелений сосно-вий бір.

Л. В. Скуратівський зазначає, що ці речення поєднані ланцюго-вим зв’язком. Схематично це можна показати так:

С 1, ↔ П 1 С 2. ↔ П 2 С 3. ↔ П 3 П 4.

«Водночас при такому зв’язку спостерігається діалектика суб’єктивно-предикатних відношень. Наприклад, друге речення цієї надфразової єдності є предикатом першого рангу стосовно першого речення, але водночас воно є суб’єктом другого рангу

Українська мова за професійним спрямуванням

Текст. Найтиповіші наукові тексти.

відносно третього речення. Аналогічне відношення третього ре-чення стосовно другого і четвертого речень. У поданій надфра-зовій єдності сусідні речення поєднані контактним зв’язком, а ті, що знаходяться на відстані, – дистантним. Наприклад, дис-тантним зв’язком пов’язані перші речення обох надфразових єдностей.

Плавність розгортання теми у великих текстах забезпечується також ретроспективним і перспективним зв’язками. Ретроспектив-ний зв’язок – це опора на вже сказане, а перспективний – як буде розгортатися виклад у подальшому. Зокрема, засобом ретроспектив-ного зв’язку є повтор слова сосна у перших реченнях поданих над-фразових єдностей, що тематично єднає ці структури.

Одним із засобів перспективного зв’язку є зачин у казках»1.

Якщо прочитати будь-який відрізок тексту, то можна зробити ви-сновок, що кожен із них:

1)         структурно і за змістом замкнений;

2)         має свою стильову маркованість;

3)         характеризується набором стильових ознак (за цими ознаками його можна віднести до певного стилю);

4)         ці ознаки відіграють роль у забезпеченні цілісності тексту.

За формами реалізації тексти поділяють на усні і писемні.

Публіцистичні, наукові, інформаційні тексти можуть бути і усни-

ми, і писемними.

Інші тексти можуть існувати лише в одній із форм:

в усній – судові промови, розповіді, фольклорні твори тощо;

у писемній – епістолярні твори, твори художньої літератури, офі-ційні документи, у т. ч. резолюції, накази, протоколи, характеристи-ки, акти, телеграми.

Важлива роль в оформленні тексту належить графічним за-собам – поділу на абзаци, розділовим знакам (писемна форма), інтонації (усна форма). Вони допомагають забезпечити комуні-кативну спрямованість і структурну організацію тексту на різних його рівнях.

1Бєляєв О. М., Симоненкова Л. М., Скуратівський Л. В., Шелехова Г. Т. Українська мова: Підручник. – К.: Освіта, 1996. – С.126.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ IV

 

 

33