Українська мова за професійним спрямуванням. Навчальний посібник (частина 1)

§ 23. науковий стиль

Цей стиль має своїм завданням точно викласти наукову інформа-цію. Він обслуговує потреби науки, навчання й освіти. Його осно-вною функцією є пізнавально-інформативна функція, доповнена функцією доказовості.

Твір, написаний цим стилем, несе наукове повідомлення, дово-дить його істинність, новизну, цінність.

Цей стиль представлений такими жанрами, як: монографія, під-ручник, стаття, реферат, тези тощо.

«Діагностуючими» словами для текстів наукового стилю є слова-терміни.

У спеціальних наукових термінах концентрується квінтесенція кожної науки. Вони, на думку Ш. Баллі, «є ідеальними типами мов-ного вираження, до яких неминуче прагне наукова мова»1.

Термінологічній лексиці властива інформативність. Терміни до-помагають гранично коротко висловити свої думки. Без них не мож-на обійтися в наукових творах. Ступінь термінологізації наукових творів залежить від:

1)         характеру викладу;

2)         адресації тексту;

3)         ступеня володіння фаховою термінологією автора наукової праці.

Зауважимо, що мова деяких сучасних наукових праць так пере-обтяжена термінами, що стає важкою для сприймання навіть фа-хівцеві.

Ознакою нашого часу є поширення термінів за межами наукових творів. Учені зауважують, що це дає підстави говорити про загальну термінологізацію сучасної мови.

Серед термінологічної лексики багато слів іншомовного похо-дження. Виразною ознакою сучасного наукового стилю є активі-зація органічної для української мови лексики, витіснення на пе-риферію іншомовних варіантів або слів, спільних і для російської мови. Пор.: вада, недолік – дефект, відсоток – процент, ризик – риск, заручник – заложник, оприлюднити – обнародувати, до-вкілля – навколишнє середовище, виявляч – детектор, обертометр – тахометр тощо.

1Баллі Ш. Французька стилістика. – М.: Вища школа, 1961. – С. 114.

137

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

«У сучасних галузевих словниках як термінологічні синоніми фіксуються слова і сполуки, що побутували в науковому стилі 20– 30 років ХХ століття та в колишньому західноукраїнському варі-анті літературної мови: фотографія – світлина, болт – прогонич, перпендикуляр – сторч, сталь – криця, підшипник – вальниця, кар-та – мапа, полюс – бігун, аеродром – летовище, щільність дисло-кацій – густина дислокацій та багато ін.»1.

Спеціалісти-аграрії найчастіше вживають терміни технічні, економічні, ботанічні, хімічні, медичні тощо. Зазначимо, що на національному термінотворенні і терміновживанні залишила свої сліди історія життя нашого народу: часи культу особи, заборони української мови.

Так, загальновідомо, що на 1925–1933 рр. припадає кипучий розвиток нашої оригінальної термінології. Н. Нікуліна зазначає, що загальне уявлення про розмах цієї праці можуть дати слов-ники, підручники, посібники, автори яких «упроваджували у мовну практику низку оригінальних, фахово й мовно виправда-них термінів, народних фразеологізмів, здатних цілком заступи-ти кальковані сусідські, а то і живцем перенесені в українську мову (клапан, буфер), хоча були власне українські слова-терміни (хлипак, відпружник)»2 тих років. Термінологи того часу мали як творчі здобутки, так і поразки в лексиці на позначення предметів і понять автомобілебудування та ремонту машин (погортайте по-радник Задоріна і Артьомова «Що треба знати шоферові на іспи-ті» (1928) і посібник для водіїв А. Бабіча «Вантажні автомобілі ЯГ-3 і ЯГ-4» (1935). Перший виданий за часів «золотого деся-тиліття» українізації, а другий виданий у Харкові «за часів «ма-сового розстрілу» українського науково-технічного слова, коли Інститут мовознавства почав таврувати автентичну автомобільну номенклатуру позначками «архаїчне», «застаріле», «обласне», «діалектне»3).

1Дужик Н. Науковий стиль і сучасні термінологічні проблеми // Українська мова: з минулого в майбутнє. – К., 1998. – С. 125.

2Нікуліна Н. Зіставна характеристика термінів на позначення частин автомобіля в технічній літературі кінця 20-х – початку 30-х років ХХ століття // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2002. – № 4 (48). – С. 89.

1Там саме, с. 90.

138

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

Названі вище посібники на позначення одних і тих же понять подавали:

а) різні слова-терміни:

 

Порадник Задоріна і Артьомова     Посібник для водіїв А. Бабіча

«Що треба знати шоферові на         «Вантажні автомобілі яГ-3 і

іспиті» (1928) яГ-4» (1935)

гонок  шатун

люз     зазор

толок (толокові пальці, кільця)        поршень (поршневі пальці, кільця)

хлипак            клапан

гари    пази

хід       шасі

мутра (контрмутра, мутроріз)          гайка (контргайка, гайкоріз)

вальниця        підшипник

гумова кишка гумовий шланг

водяний смок            водяна помпа

пирскавка      шприц

пас      ремінь

відтулина       отвір

переліжка       прокладка

вірвант           хомут

виливанець   болванка

порскач          жиклер

держак            рукоятка

б)         є слова-терміни, запозичені з інших мов, але це більшою мірою

слова, що запозичені: – з німецької мови (у ХIХ ст. саме Німеччина

була країною автомобільного новаторства – у 1885 році Г. Даймлер і

К. Бенц винайшли двигун внутрішнього згоряння): die Mutter – му-

тра, die Spule – шпуля, der Schmirgel – наждак, die Schnecke – шнек,

die Kurbel – корба, die Klammer – клямра;

–з польської мови (невелика кількість): pas – пас, blacha – бляха, lina – линва:

– з англійської: lever – лівар.

в)         слова власне українського походження: виливанець (болван-

ка), покрівець (чохол), заволічка (шплінт), притискач (клема), смок

(помпа), пирскавка (шприц), відтулина (отвір), переліжка (проклад-

ка), витворець (якір), масничка (маслянка), кружало (диск), прого-

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

нич (болт). Щодо останніх учені зауважують, що ці терміни, ймо-вірно, не дуже широко використовувалися у професійному мовленні і в 20-30 роки.

Якщо посібник 1928-го року був написаний так, щоб «наблизити наукову мову до звичайної мови народу, щоб наукова фраза, науко-вий термін чи назва самою своєю формою, своїм словотвором були зрозумілі й близькі народові, народній мові», то словники 1935-го року та пізніших років видань відповідали тогочасним політичним вказівкам – «знищити коріння націоналізму на мовному фронті» (так називався виступ Андрія Хвилі).

Сучасним текстам наукового стилю властиві такі ознаки:

•          вживання слів лише в прямому значенні, слів загальновжива-них і слів-термінів;

•          неозначена форма дієслова з -ти (досліджувати, виміряти);

•          іменники із суфіксами -анн(я), -енн(я), -інн(я), напр.: згоряння, взаємопроникнення, розуміння, трамбування, оброблення; абстрак-тні іменники із суфіксами -ість (проникливість, вогкість), -ств(о), -зтв(о), -цтв(о) (новаторство, виробництво), відносні прикметни-ки з суфіксами -ов-, -н- (бізнесовий, виставковий, посадковий, алге-бричний, біномний, синусоїдний), віддієслівні прикметники на -льний замість активного дієприкметника на -учий (-ючий) (друкувальний, коригувальний, узагальнювальний). Зауважимо, що ці моделі лише узвичаюються в галузевих терміносистемах, про що свідчать чис-ленні дублетні форми (термінологізація – термінування, констату-юча частина – констатаційна частина, друкуючий пристрій – дру-кувальний пристрій – пристрій друку) тощо.

Науковці виділяють у науковому стилі три підстилі:

1)         власне науковий,

2)         науково-навчальний,

3)         науково-популярний.

Інколи окремо виділяють ще науково-технічний підстиль. Зазна-чимо, що кожен із цих підстилів має:

– своє конкретне завдання,

– свого адресата,

– свій набір виражальних засобів,

– свої способи їх організації.

Розглянемо особливості кожного із цих підстилів.

140

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

Власне науковий підстиль обслуговує вчених, спеціалістів. Він має своїм завданням якнайповніше, якнайточніше, обгрунтовано повідомити наукову інформацію і довести її новизну. Цей стиль від-різняється від інших:

•          насиченістю термінів;

•          використанням довгих складних слів, іншомовної лексики;

•          тематично однорідні слова вживаються досить часто.

Власне науковий підстиль характеризується:

•          частим використанням складнопідрядних речень (найчастіше – з підрядними означальними, додатковими, причини або наслідку):

•          синтаксис відзначається строгою логічністю, книжністю;

•          використанням вставних слів, які підсумовують сказане (отже, таким чином), пов’язують його з наступним викладом (по-перше, по-друге, навпаки, наприклад);

•          переважанням розповідних речень, питальні речення вжива-ються при постановці проблеми, при полеміці;

•          порядок слів прямий (відхилення можливі, а іноді є навіть нор-мою, як наприклад, у ботанічних термінах: береза бородавчаста, береза пухнаста, берізка польова, барвінок малий);

•          частим використанням конструкцій з відокремленими зворотами;

•          безсполучникові складні речення вживані переважно при пере-ліку і класифікації тощо.

Наведемо приклад тексту власне наукового підстилю.

РОль АмОРтиЗАЦіЙнОГО ФОнДУ У ВіДтВОРЮВАльнОмУ ПРОЦЕсі ПЕРЕХіДнОї ЕкОнОміки УкРАїни

2.1. Амортизаційні відрахунки та їх функції

Основний капітал, беручи участь у виробничому процесі, пере-носить на продукцію, що виготовляється, частину своєї вартості, що відповідає його зносу. Цей процес носить назву амортизації. Амор-тизація нараховується як на устаткування, що функціонує, так і на устаткування, яке не працює, якщо бездіяльність спричинена ви-робничими потребами (наприклад, налагодження і ремонт, або воно являє собою резерв чи запас, необхідний для нормального функці-онування виробництва) чи технічними та організаційними причи-нами (простої у неробочі зміни, вихідні та святкові дні, сезонний характер роботи і ін.).

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

Перебування засобів виробництва у таких простоях К. Маркс на-зивав «прихованим станом». Хоча засоби праці не зайняті в цей час виготовленням продукції, величина амортизації, яка переноситься на вартість продукту, визначається втратою в цей період споживної вартості.

Не нараховується амортизація по засобах праці, які переведені на консервацію. Не здійснюються також амортизаційні відрахунки із засобів праці, які знаходяться у тривалому капітальному ремонті, а також по устаткуванню, ще не змонтованому і не зданому в екс-плуатацію.

Що стосується руйнування засобів праці внаслідок незвичайних явищ природи і стихійних лих (пожежі, повені, землетруси), то вони також не підлягають амортизації, тому що ці руйнування не спри-чинені ходом виробництва, не пов’язані з процесом виготовлення продукції.

Для запобігання подібним руйнуванням засобів праці та інших матеріальних цінностей (в їх вартісному виразі) існує страхування, яке нічого спільного з амортизацією не має.

Амортизація відшкодовує не будь-який знос. Передусім аморти-зуються засоби праці матеріального виробництва. У нематеріальній сфері амортизаційні відрахування здійснюються лише в житловому господарстві та інших організаціях і господарствах, які працюють на господарському розрахунку.

Фукс А. Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: теорія і практика. – К., 1996. – С. 38.

Зразок аналізу тексту:

Уривок з монографії відображає власне науковий стиль. Бага-то спеціальної економічної термінології: вартість, амортизація, засоби виробництва, консервація. Характерне вживання теперіш-нього часу дієслів в узагальненому значенні: існує, відповідає, а також віддієслівних іменників з суфіксом -нн(я): устаткування, перебування, налагодження, виготовлення, відрахування, руйну-вання, запобігання, страхування. Трапляється нагромадження ро-дових відмінків (пор. руйнування засобів праці). Є книжні слова й звороти: беручи участь у виробничому процесі; специфічні за-чини: що стосується ...; використання безособових дієслів (сто-

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

сується, визначається). Переважають складні речення, серед них найчисленнішими є речення з підрядними означальними (1, 2, 4, 5, 6 та ін.), причиновими (7), умовними (2). Є дієприслівникові (беручи участь у виробничому процесі) і дієприкметникові звороти (необхідний для нормального функціонування виробництва, ще не змонтованому і не зданому в експлуатацію). Автор подає побіжне визначення поняття (амортизація), докладний опис амортизацій-них відрахувань та їх функцій.

науково-популярний підстиль

Учені зазначають, що в другій половині ХIХ століття між власне науковим і науково-популярним текстами не було суттєвої різниці. Науково-популярні твори були, по суті, на той час єдино можливи-ми, вони мали вимушений характер, що пояснювалося відсутністю сформованого наукового стилю1.

Популярна форма сучасного наукового твору є вторинною, бо їй передує власне наукова форма викладу (вона стала надто вузь-коспеціалізованою, передбачає складність термінології, специфіку об’єктів досліджень, зрозумілу лише фахівцеві). Отже, виникає необхідність широкої пропаганди досягнень науки, а також – по-треба в літературі, яка б у зрозумілій, доступній формі знайомила масову аудиторію (неспеціалістів) з досягненнями науки і техні-ки, зацікавлювала, залучала до активної діяльності в тій чи іншій галузі. Саме таку функцію і виконує сучасна науково-популярна література.

Основні завдання та функції науково-популярної літератури

полягають у тому, щоб:

•          не просто подати нову наукову інформацію, обгрунтувати її іс-тинність (це функція власне наукової літератури),

•          не тільки ознайомити з основами наук у формі, яка б сприя-ла засвоєнню цих основ як методу дальшого пізнання (це функція науково-навчальної літератури),

•          привернути увагу нефахівця до актуальних проблем тієї чи іншої науки.

Привернути увагу – це значить, що автор має викласти нові на-укові дані у доступній, дохідливій і цікавій формі. Д. І. Писарєв під-1Жанри і стилі в історії української літературної мови. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 266.

143

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

креслював: «Хороший популяризатор... може принести суспільству значно більше користі, ніж обдарований дослідник»1.

Цьому підпорядковані організація викладу, добір мовних за-собів («менш строгих і одноманітних, ніж у власне науковому підстилі»). Уся увага автора спрямована на те, щоб подати ма-теріал зрозуміло, тому хід викладу будується від простого до складного, від добре відомого до нового. Учені зазначають, що науково-популярний підстиль близький до художнього і публі-цистичного;

Для науково-популярного підстилю характерними є такі ознаки:

1)         інформація подається вибірково, не в повному обсязі, без аргументації;

2)         наводяться лише факти, положення, які непідготовлений чи-тач (слухач) сприймає як істинні;

3)         якщо читач має певну підготовку, науковість викладу перева-жає над популярністю;

4)         образність, емоційність (експресія) наукового тексту (вико-ристання епітетів, метафор, образних перифраз). Зазначимо, що ця ознака властива як науково-популярному, так і науково-навчальному підстилям. Наукові тексти створюють поети, письменники, філо-софи, люди з великою ерудицією, багатим інтелектом, мисленням. О. С. Мельничук зазначав, що узагальнення і абстракції у свідо-мості людини представлені в умовних знаках, насамперед у знаках мови. Абстрактне ж мислення супроводжується оперуванням чут-тєвими образами, роль яких у мисленні залежить від об’єкта мис-лення, від індивідуальних особливостей мислячого об’єкта. Отже, логічне й образне мислення беруть участь у формуванні наукової думки, тобто причини появи образності лежать у самому характері наукового мислення. Специфіка образності полягає в тому, що вона (образність) насамперед апелює до інтелекту читача, а потім вже до його фантазії.

О. О. Кадомцева2 підкреслює, що у наукових текстах вживаються й справжні образи (метафори) – як засіб вираження складної думки.

1Писарєв Д. І. Літературно-критичні статті. – К.: Держлітвидав України, 1953. – С. 285.

2Кадомцева О. О. Структура и функциональные особенности метафоры в научной речи (на материале философской литературы): Автореф. дис... канд. филол. наук. – К., 1988. – С. 1–16.

144

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

М. М. Кожина наголошує на тому, що використання образнос-ті в наукових текстах принципово відрізняється від використання таких засобів у художній літературі: 1) образні засоби в науковій мові мають лише двоплановий, а не багатоплановий характер; 2) метафорам у науковій мові не властивий системний харак-тер, який притаманний їм у художній мові; 3) функції образних засобів у науковій мові принципово відрізняються від функцій образних засобів у художній мові. У художньому творі метафо-ра є одним із важливих елементів загальної системи образів, а в науковій мові образні засоби виступають у допоміжній функції – для пояснення, популяризації, конкретизації – і тому є «сво-єрідними інструкціями», органічно не зв’язаними із загальною мовною системою1.

Метафори вносять у наукові тексти особливий струмінь: «Ко-перник силою свого розуму «зсунув Землю з місця», тобто науково обгрунтував, що Земля рухається навколо Сонця, а не навпаки»; «Переходячи від стенда до стенда, ви, звичайно, звернете увагу на те, що вас веде по павільйону владне і магічне слово – лазер...», «Вихрове електричне поле може збуджуватися не обов’язково в провідниках». Образного переосмислення можуть набувати і при-кметники. Так, для яскравого відображення руху молекул автор порівнює молекули з мандрівниками: «Треба мати на увазі, що частинки твердих тіл зрідка покидають свої місця і переходять на інші. Ось ці мандрівні молекули чи атоми зумовлюють дифузію в твердих тілах» [Гончаренко С.У. Фізика: Пробн. навч. пос. для гімн... – К.: Освіта, 1994. – С. 9]. Таким чином, за допомогою ме-тафор авторам наукових текстів вдається висловити найрізнома-нітнішу гаму думок, пояснити, конкретизувати, з’ясувати сутність того чи іншого явища.

Автори наукових текстів, описуючи сутність складних абстрак-тних явищ, часто звертаються до аналогій (порівнянь), які допома-гають читачеві зрозуміти це явище, сформувати цілісну картину про нього. Н. Ф. Непийвода наголошує на тому, що в основі кожного образу лежить порівняння. Саме тому в науково-технічній терміно-логії є велика кількість термінів-метафор, утворених на основі зі-1Кожина М. Н. Стилистика русского языка. – М.: Просвещение, 1977. – С. 162–163.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

ставлення (порівняння): черв’ячна передача, ялинковий лабіринт, гвинтовий зуб, утоплений палець тощо1.

Учені зазначають, що до порівнянь частіше вдаються автори під-ручників з ботаніки: «У цитоплазмі міститься хроматофор у вигляді спіральної стрічки. У центрі клітини – округле ядро, ніби підвішене на нитках, що відходять від цитоплазми» [Корчагіна В. О. Ботаніка. Підручник для 5–6 кл. – Рад. шк., 1979. – С. 211].

Терміни подаються описово (якщо дотримуватися сучасних кла-сифікацій термінологічної лексики, у межах якої розрізняються за-гальнонаукові, профільно-спеціальні та вузькоспеціальні, то треба відзначити, що в мові науково-популярної літератури помітно ви-являється тенденція до переважання загальнонаукової, профільно-спеціальної термінології та обмеженого вживання вузькоспеціаль-ної). У ролі своєрідних популярних тлумачень термінів виступають образні перифрази, наприклад: «Ґрунт – це «депо» елементів хар-чування, енергії і вологи», «Ліс – це гігантська «фабрика» чистого, активного, лікувального повітря»2.

Емоційні замінники «депо», «фабрика» подано в лапках, цим підкреслено їх незвичність, метафоричність.

Широко представлені і такі елементи художнього мовлення, як епітети.

Зазначимо, що не завжди елементи художнього і наукового стилів можуть поєднуватися в межах одного мікроконтексту. Наприклад: «Кожна травиця – важливий компонент рослинних угруповань, що підтримує екологічну рівновагу»3.

Поетична травиця звучить дисонансом в одному ряду з рослин-ними угрупованнями та екологічною рівновагою;

5)         вживається фразеологія;

6)         відмінною рисою науково-популярного підстилю, порівняно з власне науковим, є широке ілюстрування висловлюваних положень конкретним матеріалом;

7)         найбільшого поширення набувають прості речення неусклад-неної будови. Складні речення, які зустрічаються, характеризують-ся незначною розгалуженістю їх складових частин. Це пояснюється

1Непийвода Н. Ф. Мова науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). – К.: ТОВ «Міжнар. фін. Агенція», 1997. – С. 140.

2Фещенко П. І., Семенов Б. Г. Природа і відпочинок. – К.: Т-во «Знання» УРСР, 1985. – С. 24. 1Там саме, с. 27.

146

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

тим, що в науково-популярній мові науки ослаблена функція дока-зовості. Цілий ряд положень подається як аксіома, без доведення, унаслідок чого відпадає необхідність в їх обгрунтуванні, у складних логічних доведеннях та умовиводах. Короткі неускладнені речення роблять виклад легшим для сприймання, доступнішим.

наведемо приклад тексту науково-популярного підстилю. мАРкЕтинГ і мЕнЕДжмЕнт

За ринкової економіки, де діє закон попиту і пропозиції, у зба-лансованості руху товарів та послуг важлива роль належить марке-тингу. Він являє собою особливий вид підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення потреб шляхом обміну.

З позиції сучасних уявлень про ринок маркетинг слід розуміти як процес планування і здійснення задуму товарообміну, ціноутворен-ня, реалізацію цілей, товарів та послуг, управління їх просуванням від виробника до споживача. Маркетингова орієнтація передбачає:

•          облік реальних і потенційних потреб;

•          широкий асортимент виготовленої і реалізованої продукції;

•          планування виробництва і збуту продукції на основі наміче-них цілей.

Роль підприємницького маркетингу полягає у застосуванні дій, що дають можливість зменшити ступінь невідомості й ризику по-тенційних споживачів.

Менеджмент являє собою узагальнення практики раціонально-го управління фермою в комерційних цілях. Фермер як організатор і управлінець одночасно є менеджером, тобто відповідальною і за-цікавленою особою в комерційній діяльності свого підприємства. Але повне впровадження маркетингу і менеджменту неможливе без перебудови діяльності сільського господарства України, його органів на місцях. Вони мають займатися не лише проблемами виробництва продукції, а й усім, що пов’язане з її просуванням від «поля до стану споживача». У цьому аспекті показовий досвід США. До функцій міністерства сільського господарства США вхо-дять: створення й постійне удосконалення тари, техніки заванта-ження, розвантаження, перевезення товарів; правове регулювання та контроль операцій на біржах; розробка стандартів на сільсько-господарські продукти; методи зберігання їх на складах; удоско-

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

налення форм ведення обліку, статистики канцелярської роботи у сільському господарстві тощо.

Дмитренко В. Маркетинг і менеджмент // Сільські обрії. – 1997. – № 1–2. – С. 10–11.

Зразок аналізу тексту

Уривок зі статті, уміщеної в «Сільських обріях», характеризу-ється науковим викладом: чітким, логічним, послідовним. Тексту властива стандартизація у висловах, широке вживання сталих сло-весних формул, наприклад: слід розуміти, на основі, з урахуванням, досягається завдяки. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Текст ділиться на абзаци. У перших трьох аб-зацах викладено основну думку статті, а в четвертому – наводиться приклад, що є підсумком сказаного вище (У цьому аспекті показо-вий досвід ...). Автор застосовує поділ на пункти. Це сприяє чіткій організації тексту. Речення прості, багато простих поширених ре-чень (З позиції сучасних уявлень про ринок маркетинг слід розуміти як процес планування і здійснення задуму товарообміну, ціноутво-рення, реалізацію цілей, товарів та послуг, управління їх просуван-ням від виробника до споживача). Є складнопідрядні речення з під-рядними означальними (За ринкової економіки, де діє закон попиту і пропозиції, у збалансованості руху товарів та послуг важлива роль належить маркетингу. Роль підприємницького маркетингу полягає у застосуванні дій, що дають можливість зменшити ступінь не-відомості й ризику потенційних споживачів).

У ряді випадків ужиті сталі словосполучення: як організатор і управлінець одночасно, полягає у застосуванні, проблеми виробни-цтва, органи на місцях.

Численні терміни: ринкова економіка, маркетинг, менеджмент, ціноутворення, аспект, біржа, стандарт, менеджер тощо. Наявні типові для наукового тексту віддієслівні іменники на -нн(я): засто-сування, планування, просування, здійснення, управління, узагальнен-ня, ведення та ін. У порівнянні з подібними за тематикою науковими текстами – багато дієслів.

Стаття призначена читачеві, який має певну підготовку, тому на-уковість її переважає над популярністю.

науково-навчальний підстиль виконує специфічну функцію – навчальну. Він займає «проміжне місце між власне науковим і

148

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

науково-популярним підстилями. Від першого його відрізняє трохи менша строгість викладу, менша докладність у посиланнях на дже-рела, більш спрощена система доведень, що спрямоване на більшу доступність інформації, обсяг якої визначає програма. Від другого – менша художність, більша послідовність у викладі, строгість»1.

Науково-навчальний стиль має за мету активізувати логічне мис-лення читача (слухача). Звичайно, важливу роль відіграє те, кому адресовано наукову інформацію – студентові, слухачеві курсів тощо. Навчальні підручники для учнів школи, особливо для учнів молодших класів написано популярно, тому цю літературу можна віднести до науково-популярної.

Науково-навчальний підстиль сформувався на кінець ХІХ – по-чаток ХХ століття (його формували такі видатні вчені, як І. Фран-ко, М. Драгоманов, С. Подолинський, К. Михальчук, А. Кримський, В. Гнатюк, І. Верхратський, І. Свєнціцький, М. Сумцов та ін.). У той час українська мова мала вже свою наукову термінологію з ба-гатьох галузей знання, а це давало можливість виражати відповідні наукові поняття. Були вироблені загальнонаукові терміни: абстрак-ція, агент, аналіз, аргументація, аспект, генетичний, дослід, праця, принцип, проблема, процес, розвідка, синтез, система, твір, тео-рія, форма та ін. Цікавим є той факт, що в 1921 році було створено Інститут української наукової мови при Українській Академії наук. Його завданням було збирання термінологічної лексики, створення термінологічних словників тощо.

Наведемо приклад тексту науково-навчального підстилю (фрагмент з підручника): ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО. ГРОШІ, ЇХ СУТЬ І ФУНКЦІЇ ... Як же можна виміряти величину вартості товару? Відповідь одна – кількістю витраченої праці або кількістю робочого часу, не-обхідного для його виготовлення. Робочий час, який витрачається окремим виробником (підприємством) на виготовлення якого-небудь товару, називається індивідуальним робочим часом, а вартість, ство-рена ним, – індивідуальною вартістю. Однак величина вартості то-вару визначається не індивідуальними витратами робочого часу, а суспільно необхідним робочим часом, тобто часом, витраченим на

1Стиль і час. Хрестоматія. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 136.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

виготовлення продукту за середніх у суспільстві умов виробництва. Вартість, створена суспільно необхідною працею, називається сус-пільною вартістю товару.

Звідси можна кількісно визначити таку залежність: вартість од-ного товару відноситься до вартості іншого як робочий час, необхід-ний для виробництва даного товару, до робочого часу, необхідного для виробництва іншого:

Вт1/ Вт2 = Pz1/ Рz2.

Проте робочий час змінюється зі зміною продуктивної сили пра-ці. Тому величина вартості товару змінюється залежно від продук-тивності праці.

Продуктивність праці визначається кількістю продуктів, виго-товлених в одиницю часу, або часом, витраченим на виробництво продукту.

Отже, величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості витраченої на нього праці і обернено пропорційно його продуктивній силі.

Праця може бути більш і менш інтенсивною. Інтенсивність праці – це її напруженість, яка визначається ступенем витрачання робочої сили в одиницю часу. Інтенсивніша праця створює в однаковий час більшу вартість порівняно з працею менш інтенсивною.

Слід підкреслити, що протягом нинішнього століття сталася певна еволюція товарного виробництва. Відбулися істотні зміни у характері праці, споживної вартості й вартості, викликані усклад-ненням суспільних потреб, еволюцією форм власності, зрушеннями у науково-технічному прогресі.

Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. – К.: Либідь, 1995. – С. 33 – 34.

Зразок аналізу тексту:

Уривок з підручника, призначеного для студентів вищих на-вчальних закладів, насичений спеціальною термінологією (індиві-дуальний робочий час, індивідуальна вартість, величина вартості товару, суспільна вартість товару, продуктивність праці, інтен-сивність праці, виробник, підприємство тощо), різними науковими термінами (еволюція, прогрес, століття), книжними словами, зво-

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

ротами, іменними конструкціями (можна кількісно визначити таку залежність, слід підкреслити, відбулися істотні зміни, викликані ускладненням), віддієслівними іменниками на -нн(я) ( виготовлення, ускладнення). Терміни, які вводяться в словниковий запас студентів пояснюються, подається визначення виміру величини вартості то-вару, продуктивності праці, інтенсивності праці, наводиться фор-мула залежності вартості одного товару від вартості іншого.

Речення чіткі за будовою, здебільшого прості поширені, усклад-нені дієприкметниковими зворотами, багато також складнопідрядних речень (з підрядними означальними, додатковими). Переважають без-особові конструкції (визначається, відноситься, називається, мож-на визначити), а також особовими (інтенсивніша праця створює...).

Запитання і завдання для самоконтролю

Завдання 1. Випишіть із підручника зі спеціальності, з моногра-фії, наукового часопису чи з науково-популярної літератури уривок тексту (1,5–2 сторінки), зробіть його аналіз, використовуючи подані нижче план, таблицю, зразок аналізу.

План аналізу наукового тексту

1.         Точна вказівка на текст, який аналізується (бібліографічні дані праці) або ж ксерокопія тексту (якщо це стаття чи уривок).

2.         Жанр і тема праці.

3.         Для кого розрахована праця?

4.         Ознаки стилю.

5.         Композиція тексту (допоможуть слова і словосполучення

табл.1).

6.         Способи вираження наявної інформації в авторському тексті.

7.         Мовні засоби (описати: терміни, схеми, таблиці, графіки (їх різновиди і роль у праці); наукова фразеологія, цитати, посилання, синтаксичні конструкції (різновиди речень, навести приклади, їх роль), частини мови, які слова і словосполучення використано для поєднання частин у тексті.

8.         До якого підстилю наукового стилю можна віднести аналізо-ваний текст?

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

Конструкції для аналізу наукового тексту, його структури, мовних засобів

структура

тексту, тема,

проблема (ідея)         лексичні засоби і конструкції

Як передано тему     Стаття (монографія) має назву, названа, назва статті – ... Стаття присвячена проблемі, темі, питанню... Тема статті, ця стаття на тему... У статті йдеться про ... Автор монографії розглядає дану проблему... Стаття є узагальненням, викладом, оглядом, аналізом тощо... У статті розглядається (що?), ідеться (про що?), по-дана оцінка, викладений погляд

Як вираже-но наявну інформацію в авторському тексті  Автор розглядає, аналізує, характеризує, дово-дить, порівнює, зіставляє, з’ясовує, підкреслює, посилається на..., зупиняється на..., наголошує на важливості, формулює..., виходить з того, що..., заперечує, торкається, стверджує, критично ставиться (до чого?), ставить завдання, підтверджує висновок фактами, пояснює це тим, що..., причину цього вбачає в тому, що..., вважає, що...

Про композицію тексту        Стаття поділяється на..., починається (чим?), складається з..., завершується (чим?)

Як з’ясовано основну думку, проблему     У статті автор ставить, торкається (таких проблем), висвітлює (такі проблеми), зокрема зупиняється на ... Сутність пробле-ми зводиться до (чого?). У монографії зроблені узагальнен-ня, науково порушено питання про (що?)

Як описати ав-торський текст        У статті викладений погляд на..., викладені дискусійні твердження, суперечливі, загальновідомі істини, цінні відомості, експериментальні дані, зроблено спро-бу довести (щось), переконливі докази, накреслені правильні шляхи, враховано, взято до уваги, сутність цього зводиться до того, що..., необхідно підкреслити, що... Автор переконливо доводить, автор обгрунтовує висновки, не викликає сумнівів той факт (частина), обстоює погляд, наводить приклад, підтверджує цю думку фактами, схвалює, поділяє погляд, визнає здо-бутки, дотримується тієї ж думки тощо

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

Як висловити критичні заува-ження

Закінчення

Які засоби для поєднання частин у тексті використано

Виявлено недоліки, автор ігнорує, заперечує, спростовує, випускає з поля зору, не розкриває змісту (чого), не підтверджує висновки фактами, дискусійним є висновок щодо

Автор приходить до висновку, автор робить висновок, на закінчення є підстави стверджувати, сутність ви-кладеного дає підстави твердити (зводиться до...), на основі цього ми переконуємося в тому, що...,

 

30