Українська мова за професійним спрямуванням. Навчальний посібник (частина 1)

Розділ II лексика

Лексикологія як наука

Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми

Лексика української мови

Словники в Україні

Основні типи словників

 

Кожна мова, і українська зокрема, складається зі слів. Усі слова української мови становлять її лексику (від гр. lexicós – той, що від-носиться до слова). Зазначимо, що терміном «лексика» називають: а) певні шари слів (нейтральна, книжна); б) групи слів (сільсько-господарська, професійна); в) словниковий склад окремих творів чи письменників (лексика «Енеїди» І. П. Котляревського, лексика Т. Г. Шевченка).

Наука, об'єктом вивчення якої є словниковий склад мови, назива-ється лексикологією.

З лексикологією тісно пов'язані інші розділи мовознавства, що вивчають слово. Це такі науки, як семасіологія (вивчає значення, внутрішній зміст мовних одиниць), етимологія (наука, що вивчає походження слів), фразеологія (наука, що досліджує лексико-семантичну сполучуваність слів, стійкі мовні звороти), лексико-графія (наука, що вивчає наукові основи створення словників різ-ного типу).

Однією з найважливіших одиниць мови є слово (у лексикології слово називають лексемою). Усі інші одиниці тією чи іншою мірою пов'язані з ним. Мовні звуки, морфеми (корінь, основа, префікс, су-фікс) можуть існувати і виявляти себе лише у слові. Зі слів скла-даються словосполучення і речення. За допомогою них ми можемо формулювати свої думки, обмінюватися інформацією з іншими.

Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

Слово (лексема) – основна мовна одиниця, яка служить для на-йменування предметів, явищ, дій, ознак тощо. Усі слова за значен-ням поділяються на дві групи:

 

самостійні (повнозначні) слова      службові (неповнозначні слова) слова

Іменник (земля, надія, сонце, курча) прикметник (блакитний, сонячний) займенник (я, мій, себе, ніхто, всякий) числівник (п'ять, сто, вісімдесятий) прислівник (весело, далеко, увечері) дієслово (орати, укріплювати, спати)

Їх ознаки: – самостійні слова обов'язково щось називають;

– можуть позначати конкретні пред-мети і абстрактні поняття, виражати емоції, волю, стосунки між людьми, передавати ознаки і властивості, процеси, дії і стан, оформляти можливість, бажання, волевиявлен-ня тощо;

– мають лексичне значення (тобто називають предмети, ознаки, яви-ща); – повнозначні слова виконують номінативну функцію.          Прийменник (в, на, біля, з-за, посеред) сполучник (і, й, та, а, але, що, який)

частка (б, би, авжеж, чи, хіба, мов, хай, тільки, ось, ні, ані, не, ото, аж)

Їх ознаки: – службові слова виражають різні граматичні відношення між самостійними словами у словосполученнях і реченнях; – службові слова лексичних значень не мають, бо вони не позначають назв якихось понять або уявлень;

– службові слова не виконують номінативної функції.

Слово має пряме й переносне значення, первинне і вторинні

значення.

Пряме значення є суттю реального, лексичного значення. Це значення найчастіше і є первинним.

Переносне значення виникає на основі перенесення одних явищ, найменувань, ознак, дій на інші. Так утворюється багатознач-ність слів. Переносні, тобто вторинні значення слова обов'язково пов'язані з первинними, але мовці їх ніколи не змішують. Викорис-товуючи слово в переносному значенні, кожен мовець намагається надати своєму мовленню образності.

Полісемія (від гр. роіи - багато і sēma - знак), або багато-значність - це властивість слова вживатися у різних значеннях.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІ

Українська мова налічує багато слів полісемічних, тобто багато-значних. «Словник української мови в 11-ти тт. « (1970–1980) по-дає правопис і тлумачення значень 134 058 слів. Серед них такі слова, як: земля має 6 значень; насідати – 10 значень; сіяти – 8; добрий – 9; розбирати – 11 значень.

Багатозначність можна проілюструвати на прикладі слова земля.

1.         Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. І сонечко серед неба Опинилось – стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Шевченко).

2.         Верхній шар земної кори. Дерева посхилялись під вагою плодів, і плоди падали на землю і лежали на ній (Довженко).

3.         Речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земної кори. Той хліб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там була й полова з остюками, і земля з куколем та горошком (Мирний).

4.         Суша (на відміну від водяного простору). Вгору піднісшись на хвилі високій, Глянув він пильно, і от – недалеко вже землю побачив ( Гомер).

5.         Ґрунт, який обробляється і використовується для вирощування рослин. Оце піду, нападу на свого Омелька – нехай продає воли, зем-лю й хату, бо далі не видержу (Нечуй-Левицький).

6.         Країна, край, держава. Еней в чужих землях блукає, Дружину в поміч набирає (Котляревський).

Однозначні слова

Є в українській мові слова, які є однозначними, серед них:

а)         спеціальні наукові терміни: займенник, закінчення, додаток,

бронхіт, астма, шестірня, бузок, береза. Але і серед термінів є ба-

гатозначні слова, наприклад: корінь (корінь слова – термін у мовоз-

навстві, корінь рослини – у ботаніці, корінь квадратний – у матема-

тиці). Але, зазначимо, що в певній науці слово корінь має лише одне

значення;

б)         власні назви: Київ, Миколаїв, Одеса, Південний Буг (річка),

Італія, Україна, Карпати.

Часто у багатозначних словах одне з його значень є прямим, а інші – переносними (непрямими). Наприклад, слово звір має такі значення:

Звір 1. Дика, звичайно, хижа, тварина. Ведмідь – страшний, ве-ликий звір.

104

Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

2. Перен. Про дуже люту, жорстоку людину. – А вони (німці) тоді зайшли та півсела й спалили. Та дівчат до себе погнали. – От звірі! (Довженко).

Переносне значення слова є джерелом полісемії. Але переносне значення слова потрібно відрізняти від його переносного вживання слова.

Переносне значення – це одне із значень полісемантичного слова. Воно співвідносне з головним і з'явилося внаслідок перенесен-ня найменування, яке покладе-не в його основу. Це значення зафіксоване в словниках.

Переносне     вживання       за

своїм змістом індивідуальне, використовується лише в певному контексті і лише як засіб художньої характеристики. Переносне вживан-ня слова функціонує в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи.

Метафора (від гр. μεταφορά – перенесення) – вид тропа, що побу-дований за принципом подібності і служить одним із засобів посилення образності й виразності мови. Отже, метафора є слово, вжите в пере-носному значенні і служить засобом образної художньої характеристи-ки. Наприклад: Прудкий скакун думки наздоганя (Павличко). Помере-жав вечір кучерявий льодяними гратами вікно (Драй-Хмара) .

Метонімія (від гр. μετωνυμία – перейменування) – вид тропа, в основі якого лежить принцип суміжності. Суть метонімії полягає в перейменуванні за безпосередньою близькістю. Наприклад: Універ-ситет святкує своє сторіччя. А п'єса собі йшла.

Синекдоха (від гр. – префікс на означення певної дії і – пере-ймання, приймання; розуміння, витлумачення) – це вид тропа, суть якого полягає в заміні назви цілого назвою його частини. Це, по суті, різновид метонімії, бо теж ґрунтується на понятті суміжності. Наприклад: Він скрізь руку має, а ми що? (Карпенко-Карий).

 

У діловому мовленні часто доводиться використовувати омоні-ми, синоніми, антоніми та пароніми.

Омоніми (від гр. homos – однаковий, і onyma – ім'я) – це слова, що однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів (між значеннями полісемантич-

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІ

ного слова існують зв'язки, вони об'єднані спільним поняттям, а значення омонімів не пов'язані між собою). Омоніми з'являються внаслідок:

– звукових змін у процесі розвитку мови;

– випадкового збігу звучання слова рідної мови і засвоєння з іншої мови;

– випадкового збігу звучання форм різних слів.

Наприклад: гривня – грошова одиниця, і гривня – жіноча прикра-са; сон це – сонце, шию (я шию) – шию (повернув шию).

синоніми (від гр. synonymos – однойменний) – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, напри-клад: домовленість, змова, угода; дорогий, цінний, недешевий, коштов-ний, безцінний, дорогоцінний, на вагу золота; (про почуття до людини) милий, любий, рідний; урожайний– – родючий, плідний, дорідний, (на якому гарно родить – про ґрунт) – плідний, плодючий, плодовитий, до-рідний. Наведені синоніми об'єднані в синонімічний ряд.

Сукупність синонімів мови називається синонімією.

Учені розрізняють синоніми:

– лексичні – це синоніми, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні (усувати, ліквідувати);

– контекстуальні – такі, що лише в певному контексті мають близьке значення. Вони властиві художнім текстам.

Синоніми пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню повторів. Синоніми використовуються для вираження емоційної насиченості.

Антоніми (від гр. anti – проти, onyma – ім'я) – це слова пере-важно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Хоча в антонімічні відношення можуть вступати слова і словосполучення різних частин мови. І якщо синоніми об'єднуються в ряди, то анто-німи об'єднуються в пари, наприклад: праця – безділля, холод – спе-ка; щедра – скупа; сміятися – плакати.

Антонімічні відношення ніби пронизують мову. Вони використо-вуються тоді, коли потрібно найкращим способом дати вичерпну ха-рактеристику явищам дійсності на основі зіставлень і порівняння.

Пароніми – (від гр. para – поблизу, поруч і onyma – ім'я) – це сло-ва, подібні між собою за звучанням і частково за будовою. Напри-клад: білуха, білуга; паливо, пальне; покажчик, показник; ожеледь,

Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

ожеледиця; громадський, громадянський; підозрілий, підозріливий; виконавський (дисципліна, майстерність), виконавчий (орган, лист); приводити, призводити (до чогось небажаного). Ці слова відрізня-ються переважно суфіксами, рідше префіксами та закінченнями.

Пароніми – це співзвучні слова: свійський, світський; додолу, додом у.

Запитання і завдання для самоконтролю

Завдання 1. Прочитайте синонімічний ряд. Уведіть ці слова у речення. Речення запишіть.

неконтрольований (який не контролює своїх вчинків) без-контрольний;

(діє навмання) неусвідомлений, несвідомий;

(виконує, діє механічно) підсвідомий, інтуїтивний;

(про виникнення почуттів) стихійний;

книжн. (некоординуючий рухів, реакції) рефлективний, рефлек-торний.

Завдання 2. Доберіть до поданих нижче слів синоніми. Запишіть синонімічні ряди.

Виплеканий, запальний, лелека, лігво, лікар, непокірність, непри-стойний, некультурний, нелегальний, рукопис, рятувати, стебло, тварина, теплиця, чемний.

Завдання 3. Записати значення слів: громадський, громадян-ський; ділянка, дільниця; адресант, адресат, адрес; континент, контингент; ефективний, ефектний. Рекомендуємо скористатися тлумачними словниками.

Завдання 4. Поясніть, чому подані нижче слова можна віднести до омонімів.

Білль – біль, вити – вити, гóри – горú, грати – ґрати, ДОК – док, клуб – клуб, лежý – лúжу, напам'ять – на пам'ять, пíдсумок – підсýмок, Роман – роман, сонце – сон це, чайка – чайка.

Завдання 5. Прочитайте текст. Поясніть, у чому відмінність слів яловий і яловичий.

Прикметник яловий має в українській мові такі значення: 1) 'який не дає приплоду' (про самиць сільськогосподарських тварин): ялова

107

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІ

корова; 2) розмовне 'неродючий' (про землю): ялова земля; 3) пере-носне; розмовне 'пустий, безпредметний; нікому не потрібний: ялові поради, 'те саме, що марний': 'ялові зусилля'; 4) 'виготовлений із шкі-ри великої рогатої худоби': ялові чоботи.

Отож ні шніцель, ні биток не може бути яловий. У цьому випад-ку правильно вжити прикметник яловичий (від «яловичина»). А ще природніше, ліпше звучатиме: шніцель із яловичини, биток із ялови-чини (Культура мови на щодень).

Завдання 6. Прочитайте текст. Поясніть відмінність у значенні і вживанні слів насінний, насіннєвий, насінницький.

Часом ці прикметники вживають як тотожні, незважаючи на від-мінність у значенні названих ними понять. Особливо ця плутанина впадає у вічі, коли розповідають про фахівців, які займаються ви-рощуванням рослин для одержання сортового насіння, або йдеться про діяльність, пов'язану з вирощуванням насіння. В інформаціях натрапляємо на вирази насінна, насіннєва, насінницька справа; на-сінна, насіннєва, насінницька станція; насінна, насіннєва, насін-ницька бригада. Як же правильно?

І насіннєвий, і насінний можна сказати про рослини, частини рос-лин (головка, коробочка, стебло), які містять у собі насіння; про вро-жай, призначений для одержання, зберігання, продажу тощо добір-них сортів насіння; про будівлі для зберігання чи продажу зібраного; про посівні площі; про матеріал, призначений для вирощування, на-приклад: насінне (насіннєве) зерно, насінний (насіннєвий) стручок, насінна (насіннєва) картопля, насінне (насіннєве) походження, на-сінне (насіннєве) розмноження, насінний (насіннєвий) фонд, насінна (насіннєва) ділянка, насінний (насіннєвий) магазин, насінна (насін-нєва) позичка.

Словом насінницький послуговуються у тих випадках, коли тре-ба вказати, що об'єкт, позначуваний іменником, пов'язаний з селек-ційним вирощуванням насіннєвих (насінних) рослин, коли йдеться про окрему галузь сільського господарства, осіб і їхню професійну діяльність.

Отже, насінницька справа, насінницька станція, насінницька бригада, але насіннєва картопля (Культура мови на щодень).

Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

 

 

20