Світовий ринок послуг онлайн (частина 2)

Додаток 8

 

 

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про вищу освіту

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 20, ст.134 )

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 380-IV () від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86

N 1004-IV () від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.9

N 1158-IV () від 11.09.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67

N 1344-IV () від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250)

(Щодо визнання неконституційними окремих положень див.

Рішення Конституційного Суду

N 14-рп/2004 () від 07.07.2004)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2229-IV () від 14.12.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.103

N 2505-IV () від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267

N 3074-IV () від 04.11.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.72)

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян Ук-раїни. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші заса-ди функціонування системи вищої освіти, створює умови для само-реалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

вища освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищо-му навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грун-тується на повній загальній середній освіті й завершується здобут-тям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;

зміст вищої освіти — обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світогляд-них і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі на-вчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва;

зміст навчання — структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації;

державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади — становлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю;

нормативний термін навчання — термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти;

стандарт вищої освіти — сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання;

освітній рівень вищої освіти — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню;

освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти — характеристи-ка вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності;

рівень професійної діяльності — характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов’язків (робіт), які виконує фахівець;

професійна підготовка — здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю;

вищий навчальний заклад — освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, ре-алізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та норматив-них вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науко-во-технічну діяльність;

ДОДАТКИ

вищий навчальний заклад державної форми власності — вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з дер-жавного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;

вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автоном-ної Республіки Крим, — вищий навчальний заклад, заснований орга-нами влади Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюдже-ту Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим;

вищий навчальний заклад комунальної форми власності–ви-щий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим орга-нам влади;

вищий навчальний заклад приватної форми власності — вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядко-ваний власнику (власникам);

освітня діяльність — діяльність, пов’язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа;

ліцензування — процедура визнання спроможності вищого на-вчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо ка-дрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпе-чення;

ліцензований напрям — напрям, за яким вищий навчальний за-клад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

ліцензована спеціальність — спеціальність відповідного освітньо — кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний за-клад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

акредитація — процедура надання вищому навчальному закла-ду певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стан-дартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового,на-уково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

рівень акредитації — рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов’язану із здо-буттям вищої освіти та кваліфікації;

акредитований напрям — напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

акредитована спеціальність — спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов’яза-ну із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

акредитований вищий навчальний заклад — вищий навчальний заклад, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше двох третин з яких є акредитованими;

якість вищої освіти — сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задо-вольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства;

якість освітньої діяльності — сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.

Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту

Законодавство України про вищу освіту базується на Консти-туції України () і складається з законів України “Про освіту” (), “Про наукову і науково-технічну діяльність” (), цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’яз-ковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.

Стаття 3. Державна політика у галузі вищої освіти

1.         Державна політика у галузі вищої освіти визначається Вер-ховною Радою України.

2.         Державна політика у галузі вищої освіти грунтується на прин-ципах:

доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним гро-мадянином України;

незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

ДОДАТКИ

інтеграції системи вищої освіти України у світову систему ви-щої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій ук-раїнської вищої школи;

наступності процесу здобуття вищої освіти;

державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних на-прямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та про-фесійної підготовки фахівців.

3. Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпе-чується шляхом:

збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;

підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх

можливостей для отримання вищої освіти;

створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;

надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних за-кладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;

надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавст-вом;

належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на ос-нові спеціальних освітніх технологій.

Стаття 4. Право громадян на вищу освіту

1.         Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу

освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.

2.         Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні

на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім

права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюд-жету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжна-родними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верхов-ною Радою України.

Стаття 5. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах визна-чається відповідно до Конституції України () та закону України про мови.

Розділ II СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ Стаття 6. Структура вищої освіти

1.         До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-

кваліфікаційні рівні:

1)         освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта;

2)         освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

2.         У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і

спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних

рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програ-

мами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня ово-

лодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для май-

бутньої професійної діяльності.

Стаття 7. Освітні рівні вищої освіти

1.         Неповна вища освіта-освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визна-чають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

2.         Базова вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визна-чають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

ДОДАТКИ

3.         Повна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визна-чають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

4.         Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний доку-мент про вищу освіту державного зразка.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією. Положення про державну екзаменаційну комісію затверд-жується спеціально уповноваженим центральним органом виконав-чої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 8. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти

1.         Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень ви-

щої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здо-

була неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для

здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяль-

ності, що передбачені для первинних посад у певному виді еко-

номічної діяльності.

Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідним напрямом (спеціальністю), з якого також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації. (Частину першу статті 8 доповнено абзацом другим згідно із Зако-ном N 1158-IV () від 11.09.2003)

Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одно-часно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки мо-лодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

2.         Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти осо-

би, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову ви-

щу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо уза-

гальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань

та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що перед-

бачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня мо-лодшого спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програ-мою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого-четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціаль-ностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

3.         Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здо-була повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді еко-номічної діяльності.

4.         Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти осо-би, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для вико-нання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного ха-рактеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програ-мою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають пра-во за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

5.         Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів

спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спря-

мувань може здійснюватися на основі повної загальної середньої

освіти.

Стаття 9. Документи про вищу освіту

1. Встановлюються такі види документів, які засвідчують здо-буття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями:

диплом молодшого спеціаліста;

диплом бакалавра;

диплом спеціаліста;

диплом магістра.

ДОДАТКИ

Зразки документів про вищу освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Вищий навчальний заклад, вище професійне училище, центр професійно-технічної освіти мають право видавати документ про ви-щу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності). (Абзац сьомий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV () від 11.09.2003)

Для осіб, які навчалися за кошти державного бюджету, доку-менти про вищу освіту виготовляються та видаються за рахунок коштів Державного бюджету України. (Установити, що у 2004 році положення і норми, передбачені абзацом восьмим частини першої статті 9 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV () від 27.11.2003)

2. Особи, відраховані із вищого навчального закладу до завер-шення навчання за освітньо-професійними програмами, отримують академічні довідки встановленого спеціально уповноваженим цент-ральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки зразка.

Стаття 10. Післядипломна освіта

1. Післядипломна освіта — спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Післядипломна освіта створює умови для безперервності та на-ступності освіти і включає:

перепідготовку — отримання іншої спеціальності на основі здо-бутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

спеціалізацію — набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов’язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

розширення профілю (підвищення кваліфікації) — набуття осо-бою здатностей виконувати додаткові завдання та обов’язки в межах спеціальності;

стажування — набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної спеціальності.

Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла держав-ну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.

Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.

Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними за-кладами післядипломної освіти або структурними підрозділами ви-щих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів.

Розділ III СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Стаття 11. Система стандартів вищої освіти

1. Систему стандартів вищої освіти складають державний стан-дарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти ви-щої освіти вищих навчальних закладів.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

2.         Державний стандарт вищої освіти містить складові:

перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційни-

ми рівнями;

перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

3.         Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:

освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих на-

вчальних закладів;

освітньо-професійні програми підготовки; засоби діагностики якості вищої освіти.

4.         Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять

складові:

перелік спеціалізацій за спеціальностями;

варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик ви-пускників вищих навчальних закладів;

ДОДАТКИ

варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;

варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;

навчальні плани;

програми навчальних дисциплін.

5. Порядок розроблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визна-чається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Державний стандарт вищої освіти

1.         Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційни-ми рівнями містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.

2.         Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають непо-вторювані узагальнені об’єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності.

 

3.         Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а та-кож вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знан-ня української мови.

4.         Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці.

5.         Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-

кваліфікаційними рівнями, вимоги до освітніх та освітньо-

кваліфікаційних рівнів вищої освіти затверджуються Кабінетом

Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого цент-

рального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, погодже-

ним із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої

влади у галузі праці та соціальної політики.

Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого цент-рального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 13. Галузеві стандарти вищої освіти

1.         Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого

навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної

підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки

держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих

якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності

й умінь для їх реалізації.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за по-годженням із спеціально уповноваженим центральним органом ви-конавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

2.         Освітньо-професійна програма підготовки визначає норма-

тивний термін та нормативну частину змісту навчання за певним на-

прямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного

рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й про-

фесійної підготовки фахівця.

Освітньо-професійні програми підготовки затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною про-грамою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною про-грамою підготовки молодшого спеціаліста для осіб, які мають повну загальну середню освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, зменшується на один рік.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною про-грамою підготовки бакалавра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до на-пряму підготовки бакалавра спеціальністю, може зменшуватися до двох років.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною про-грамою підготовки магістра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за відповідною спеціальністю, не може перевищувати одного року.

Нормативний термін навчання фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветериДОДАТКИ

нарно-медичного спрямувань визначається відповідним централь-ним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із спеціально уповноваже-ним центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Якщо вищий навчальний заклад має відповідні угоди з навчаль-ними закладами іноземних держав, що передбачають взаємовизнан-ня документів про вищу освіту за умови інших термінів навчання, такі терміни можуть бути встановлені відповідним центральним ор-ганом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3. Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандар-тизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей.

Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стан-дартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 14. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів

1.         Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціально-стями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у за-собах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.

2.         Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних про-грам підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти забезпе-чують підготовку фахівців за спеціалізаціями за спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці.

Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характерис-тик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, на-вчальних планів, програм навчальних дисциплін визначається ви-щим навчальним закладом у межах структури та форми, встановле-них спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3.         Навчальні плани визначають графік навчального процесу, пе-

релік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми

навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми прове-

дення підсумкового контролю.

4.         Програми навчальних дисциплін визначають їх інфор-

маційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік реко-

мендованих підручників, інших методичних та дидактичних ма-

теріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики

успішності навчання.

5.         Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розроб-

ляються вищим навчальним закладом відповідно до освітньо-про-

фесійних програм підготовки і затверджуються керівником вищого

навчального закладу.

Стаття 15. Науково-методичне забезпечення вищої освіти Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними заклада-ми. Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підго-товку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів. Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною документацією повинна відповіда-ти змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти.

Розділ IV УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Стаття 16. Система вищої освіти

Систему вищої освіти складають:

вищі навчальні заклади всіх форм власності;

інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;

органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.

Стаття 17. Управління у галузі вищої освіти

Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:

здійснює державну політику у галузі вищої освіти;

організує розроблення та здійснення відповідних загальнодер-жавних та інших програм;

ДОДАТКИ

у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з пи-тань вищої освіти;

забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.

Управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється:

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки;

іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;

Вищою атестаційною комісією України;

органами влади Автономної Республіки Крим;

органами місцевого самоврядування;

власниками вищих навчальних закладів;

органами громадського самоврядування.

Стаття 18. Повноваження спеціально уповноваженого цент-рального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших цен-тральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядку-ванні вищі навчальні заклади

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки:

здійснює аналітично-прогностичну діяльність у галузі вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробни-чої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує напрями взаємодії з іншими ланками освіти, стратегічні напрями розвитку вищої освіти відповідно до науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;

бере участь у формуванні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів;

розробляє програми розвитку вищої освіти, стандарти вищої освіти;

визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забез-печення вищих навчальних закладів;

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотри-манням вимог стандартів вищої освіти, державне інспектування; здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до йо-го компетенції;

здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних за-кладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

здійснює встановлення відповідності документів про вищу освіту та вчені звання;

формує і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою;

сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних за-кладів;

затверджує умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;

затверджує статути підпорядкованих йому вищих навчальних закладів та вищих навчальних закладів приватної форми власності;

погоджує статути вищих навчальних закладів державної форми власності, підпорядкованих іншим центральним органам виконавчої влади, вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Ав-тономної Республіки Крим, та вищих навчальних закладів кому-нальної форми власності;

організовує вибори, затверджує та звільняє з посад керівників підпорядкованих йому вищих навчальних закладів;

погоджує затвердження на посаду керівників вищих навчальних закладів комунальної і приватної форм власності;

організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педа-гогічних та вчених звань;

разом з іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами ісцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади комунальної форми влас-ності, забезпечує реалізацію державної олітики у галузі вищої освіти і здійснює контроль за втіленням державної політики у галузі вищої освіти, дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування; здійснює інші повноваження, передбачені законом. 2. Інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, спільно із спеціально упов-новаженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки:

ДОДАТКИ

беруть участь у здійсненні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів;

беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів;

сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;

здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти;

організовують вибори, затверджують та звільняють з посади керівників вищих навчальних закладів;

затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки стату-ти підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;

здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої вла

 

44