Главная->Математика->Содержание->Розвиток Інституту математики у період з 1960 до 1989 рр.

Сучасна математика і математична освіта

Розвиток Інституту математики у період з 1960 до 1989 рр.

 

     У 1958-1988 роках директором Інституту математики був Ю. О.Митропольський, а з 1988 року інститут очолює А. М. Самойленко.

     На початку цього періоду в інституті діяли 9 відділів та 2 лаборато­рії: відділ математичної фізики (Ю. О. Митропольський), диференціаль­них рівнянь (Ю. Д. Соколов), функціонального аналізу (О. С. Парасюк), математичного аналізу (Ю. М. Березанський), теорії ймовірностей і ма­тематичної статистики (Б. В. Гнєденко), загальної механіки (О. Ю. Ішлін- ський), математичної теорії пружності (Г. М. Савін), історії математики (Й. 3. Штокало), Харківський відділ з геометрії (О. В. Погорєлов), лабо­раторії обчислювальної математики і техніки (В. М. Глушков) та вищої нервової діяльності (М. М. Амосов).

     Дослідження в цей час проводились у таких наукових напрямках: те­орія нелінійних коливань і математична фізика, теорія диференціальних рівнянь, теорія ймовірностей і математична статистика, функціональний аналіз, теорія функцій, топологія, алгебра, динаміка спеціальних механі­чних систем, геометрія, обчислювальна математика та історія математики.

     У 1962 році за дослідження в галузі механіки М. М. Ситий був удостоєний Ленінської премії.

     У теорії диференціальних рівнянь і теорії нелінійних коливань було вста­новлено загальні закономірності побудови асимптотичних методів неліній­ної механіки, розвинуто математичну теорію багаточастотних коливань; подальшого розвитку набув метод усереднення; асимптотичні методи по­ширено на нові класи рівнянь із частинними похідними, на рівняння із запігебри, зокрема вивчено і конструктивно описано важливі види неабельо- вих періодичних груп з абельовим комутантом і абельовими силовськими підгрупами (С. М. Черніков, Д. І. Зайцев), побудовано теорію зображень узагальнених частково упорядкованих множин і вказано її важливі засто­сування до скінченновимірних алгебр (Л. О. Назарова, А. В.Ройтер).

Значних успіхів досягнуто в розв’язанні складних математичних про­блем механіки, зокрема подальшого розвитку набула теорія гіроскопів і навігаційних гіроскопічних систем (В. М. Кошляков).

Дослідження динаміки руху рідини, виконані М. Є. Темченко, у 1981 році було відзначено Державною премією СРСР.

У 1983 році за наукові роботи в галузі динаміки спеціальних механічних систем, створення нових математичних моделей механіки твердих дефор­мованих тіл і розробку методів розрахунку коливань і стійкості руху таких тіл І. О. Луковський, Д. Г. Коренівський, М. О. Пустовойтов, В. А. Троценко були удостоєні Державної премії УРСР.

 

 

5