Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 2.Класифікація кредитного портфеля банку - Структура кредитного портфелю українських банків, недоліки та перспективи покращення - Studbook
Главная->Фінанси->Содержание->2.Класифікація кредитного портфеля банку

Структура кредитного портфелю українських банків, недоліки та перспективи покращення

2.Класифікація кредитного портфеля банку

Банки з метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля – оцінку рівня кредитного ризику за кожною кредитною операцією. НБУ розробив власну методику класифікації кредитного портфеля, що здійснюється за такими параметрами:

·        Кредитоспроможність позичальника;

·        стан обслуговування позичальником заборгованості та відсотків/комісій за кредитом;

·        рівень та якість забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 6 липня 2000 року №279, в яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника, яка розроблена банком є невід’ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування[4, c.463].

Оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання договору на здійснення кредитної операції, а в подальшому – не рідше ніж один раз на три місяці, а для банків – не рідше ніж один раз на місяць.

Зазначені у Положенні №279 вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними[5, c.2].

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником зобов’язань за кредитними операціями.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

·        платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

·        фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

·        обсяг реалізації;

·        обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів – у динаміці);

·        склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

·        собівартість продукції (у динаміці);

·        прибутки та збитки (у динаміці);

·        рентабельність (у динаміці);

·        кредитна історія (погашення кредиторської заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

·        ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

·        наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

·        ефективність управління позичальника;

·        професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

·        інша інформація.

Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше, ніж один раз на місяць на підставі інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов’язкового резервування коштів, аналізу якості активів і пасивів, аналізу прибутків і збитків, інформації про виконання банком зобов’язань у минулому, інформація про надані та одержані міжбанківські кредити, щорічного аудиторського висновку[5, c.3].

 

 

 

4