Главная->Інші підручники->Содержание->11.2. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ ТА В УКРАЇНІ

Соціальне страхування. Навчальний посібник (частина 2)

11.2. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ ТА В УКРАЇНІ

 

Замість державно-патерналістських пропонуються інститути соціального

            захисту, в основі яких^       

а)         особиста відповідальність індивіда (за наявності достатньої для

цього заробітної плати);

б)         колективно-групові форми у виді обов'язкового і добровільного

соціального страхування (функціонування яких можна забезпечити

тільки за наявності правового і фінансового забезпечення цих

інститутів);

в)         державна соціальна допомога вразливим прошаркам населення.

Умов для особистої і колективно-групової форм соціального захисту прийнятного рівня в Україні створити не вдалося.

d

a

Діюча в Україні система соціального страхування зберігає риси, більшою мірою характерні для соціальної допомоги, ніж для страхування. При досить високому страховому навантаженні на роботодавців рівень більшості соціальних виплат явно недостатній і не ув'язаний з обсягом внесених страхових засобів.

Відсутній реальний поділ системи соціального страхування і системи соціальної допомоги. Терміни, принципи й інструментарій організацп фінансових інститутів і систем соціальних гарантій, широко використовувані в багатьох промислово розвшутш країнах у практщі різнга видів соціального страхування - соціальний і професійний ризики, еквівалентність страхових внесків і витат, ув 'язування рівнів соціальних ризиків і страхових тарифів - (ці й інші класичні елементи і механізм цих систем) - усе ще представляються гіпотетичними категоріями, а не життєво важливими регуляторами соціальної захисту населення.

Це багато в чому пояснює масову незацікавленість працюючого населення у своєчасній сплаті в повному обсязі страхових внесків (працівниками і роботодавцями) до державних позабюджетних соціальних фондів.

Доводиться констатувати серйозне відставання в створенні економічних умов та інстуційної бази для формування нових механізмів соціального захисту у формі збалансованих між собою економічних відносин і інституту соціального страхування. Так, правове положення (статус) позабюджетних соціальних фондів звужує їхню роль і фунщії, зводить їх, переважно, до фінансових установ (збирачів внесків і розподільників прибутків).

Великий масштаб проблем формування інституту соціального

страхування обумовлений несистемністю і повільними темпами

інституційних перетворень у соціальній сфері.

Система соціального страхування органічно пов 'язана із системою

заробітної плати, податковою системою, політшою, політичною

ситуацією в державі, станомршку праці, демографічними

проблемами сьогодення і її динаміки розвитку намайбутнє. На

сьогодні формування системи соціального страхування не пов'язано

із зазначеними вище факторами, які багато в чому визначають якісні

її характеристики рівень пенсій та інших страхових виплат,

якість і обсяг послуг no лікуванню й оздоровленню трудящих, і

тому, побудувати ефектшну систему соціального захисту в

Україні не вдається.

Є ряд недоліків, які перешкоджають институціоналізації соціального

страхування:

наявність високого рівня у всіх сферах економіки тіньового ринку, що розширюється, незареєстровані форми зайнятості, неофіцшні і невраховувані витати заробітної тати, що в пїдсумку знижує рівень соціальних гарантій для зайнятих у цій сфері працівників і істотно звужує (до 25-30 %) економічні можливості для фінансування державних позабюджетних соціальних фондів;

збереження архаїчних положень соціального законодавства, що консервують не страхові механізми придбання прав на пенсійне й інші види соціального страхування, що породжує нездорові стимули відхшення працівниками і роботодавцями від законодавчо встановленш процедур оформлення трудових відносин і стати в повному обсязі податків і страхових внесків;

наявність вкрай високої і невиправданої диференціації в системі заробітної плати і доходів населення в різних секторах економіки і регіонах країни, і при цьому не ув 'язано із системою страхових відрахувань і всією системою соціального захисту, і є гальмом розвитку системи соціального страхування;

збереження застарілих механізмів нарахування розмірів пенсій і допомоги на основі мінімальної заробітної плати (відсутність диференціації); відсутність концептуально вжіреної системи керування соціальнгш страхуванням у формі демократичних механізмів участі у всіх найважливіших процедурах пришяття рішень основних соціальних суб'єктів (повноважних представників працівншів іроботодавців).

Це питання може бути вирішено у випадку здійснення таких методологічних і правових завдань:

1.         Визначення рівнів доходів (заробітної плати) громадян, які варто

вважати: достатніми для самозабезпечення для страхових внесків у

системі соціального страхування; потребуючої солідарної

взаємодопомоги;

Для цього потрібно провести актуарні розрахунки з метою обліку особливостей країни - економічних можливостей територій, різних секторів економіки, професійних і груп населення за статтю, а також середньо- і довгострокової ситуації на ринку праці і демографічних прогнозів.

2.         Обгрунтування оптимальної частки ВВП, яка використовується на фінансування окремих видів соціального страхування і всієї системи з урахуванням прогнозів.

3.         Визначення кола якісних характеристик причин, що призводять до настання нестрахових періодів у трудовій діяльності з об'єктивних факторів і які повинні солідарно датуватися страховими надходженнями всіх страхувальників.

Побудова ринкової фінансової моделі соціального страхування має три взаемопов'язаних аспекти:

-          інформаційна безпека та основні напрями ії забезпечення, визначення джерел фінансування як способу нагромадження засобів, достатніх для забезпечення гарантій соціального захисту;

-          розподіл фінансового тягаря між основними суб’єктами страхування;

-          способи використання (розподілу і перерозподілу) страхових засобів.

Ринкова модель системи соціального страхування базується на таких принципових положеннях:

-          фінансування забезпечується переважно за рахунок внесків

роботодавців (працівників, що включаються до собівартості продукції) і,

(утримуваних із зарплати);

-          розміри страховш послуг перебувають в залежності від розмірів

внесків. Тільки той, хто робить внески має право на отримання послуг.

Особливості демографічного, соціально-економічного розвитку України

викликають потребу змішаного фінансування пенсійного страхування за

допомогою методів пільгового пенсійного забезпечення (за рахунок

роботодавців і держави).

-          важливий елемент фінансової моделі соціального страхування

перерозподіл відповідальності основних суб'єктів соціального страхування.

Формування системи обов'язкового соціального страхування в Україні вимагає

концептуального і законодавчого вирішення ряду першочергових завдань

національного масштабу:

-          розробка доктрини системи соціального страхування

для України (філософії соціального страхування і його місця

в системі соціального захисту населення, ролі соціальнш

суб'єктівупитаннях фінансування і керування);

-          розробка методологічних основ для формування

власного правового поля соціального страхування, гцо має

чіткі законодавчі рамки, що фіксують і не допускають його

змішуватися з правовими полями особистого страхування, з

одного боку, і соціальною допомогою, з іншого;

-          розмежування фунщій і повноважень з організації і

керування системою й окремими видами соціального

страхування основних соціальних суб'єктів (роботодавців,

працівників і держави), рольовш позицій страхувальників,

застрахованш, організуючих і контролюючих органів;

-          визначення форм, рівнів і механізмів реалізації

соціальних гарантій, які забезпечуються різними видами

соціального страхування;

-          визначення 4-5 базових правових інститутів

соціального страхування, які б включали всі можливі види

страхових випадків і забезпечення коордшації їхньої

діяльності з метою щільного правового структурування усіх

форм і видів захисту;

-          визначення фінансових механізмів видів соціального

страхування з врахуванням формування оптимального

навантаження суб'єктів страхування, пов'язаного з

політикою заробітної тати, доходів і податкової політики

в країні;

-          визначення інструментарію й інфраструктури

керування соціальним страхуванням - моделей актуарних\

розрахунків, інформаційної бази, статусу актуарнші

центрів і контрольних органів, медико-реабілітаційних

служб.

 

 

37