Главная->Інші підручники->Содержание->9.6. КОРИСНО ТА ЦІКАВО

Соціальне страхування. Навчальний посібник (частина 2)

9.6. КОРИСНО ТА ЦІКАВО

 

Основні результати роботи Пенсійного фонду України у 2008 році

Основним результатом роботи Пенсійного фонду України у 2008 році є забезпечення сталого та своєчасного фінансування виплат пенсій та грошової допомоги, виконання планових показників надходжень до бюджету Фонду.

Робота органів Фонду була спрямована на реалізацію основних пріоритетів діяльності у 2008 році, які були розроблені на виконання Програми дій Уряду.

Протягом 2008 року органами Пенсійного фонду України призначено пенсії понад 653 тис. громадянам. Проведено 12 масових перерахунків пенсій.

Наймасовіші перерахунки, що проводилися у 2008 році, стосувалися, передусім, застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2006 рік (928,81 грн) та збільшення розміру оцінки одного року страхового стажу з 1 до 1,2 відсотка з 1 січня та до 1,35 з 1 жовтня. Щокварталу проводилися перерахунки пенсій у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Такі перерахунки пенсій проведені 12,9 млн пенсіонерам.

Відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” понад 1 млн пенсіонерам проведені перерахунки пенсії з урахуванням стажу та заробітної плати після призначення (перерахунку) пенсій.

Внаслідок проведених перерахунків розмір пенсії збільшився з 591 грн у грудні 2007 до 895 грн у грудні 2008 року, або на 51 відсоток.

До бюджету Фонду з усіх джерел фінансування протягом 2008 року, за оперативними даними, надійшло 143,5 млрд грн., з яких власні надходження становили 101,9 млрд грн., що складає 100,1 відсотка планових показників. Протягом звітного періоду власні доходи, порівнянно з 2007 роком, збільшилися на 26,4 млрд грн., або на 35 відсотків. Фінансування здійснювалось за рахунок перехідного залишку коштів на початок року, власних надходжень, коштів Державного бюджету та коштів соціальних фондів.

3 Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм надійшло 41,4 млрд грн., що на 15,8 млрд грн. більше ніж у попередньому році.

Загальна сума видатків на пенсійні виплати склав 147,9 млрд грн., що на 48 млрд грн. перевищує видатки 2007 року.

Проведено великій обсяг роботи з наповнення бюджету власними коштами, в тому числі за рахунок погашення боргів.

3 цією метою організовано проведення 148 розширених нарад облдержадміністрацій за участю боржників, 400 засідань обласних комісій з питань погашення заборгованості, 97 нарад з арбітражними керуючими підприємств-банкрутів та 169 селекторних нарад. В результаті забезпечено сплату нарахованих страхових внесків в обсязі 99 відсотків та погашено борги на суму 573 млн грн. Зменшено загальну кількість боржників на 7,2 тис, a боржників з невеликими сумами боргу - на 11,4 тисяч.

Спільно з органами Державної податкової служби перевірено 816 суб'єктів та стягнуто 37,2 млн грн., щодо 90 суб'єктів передано матеріали до правоохоронних органів.

Внаслідок спільних з Державною виконавчою службою дій за вимогами Фонду та судовими рішеннями стягнуто примусово 221,2 млн грн.

Фондом виконані всі міжнародні зобов'язання щодо виплати пенсій за кордон та іноземних пенсій в Україні, а також своєчасно виплачено компенсаційні суми військовослужбовцям Миротворчих Сил ООН. Забезпечено переказ пенсій та їх своєчасну виплату у 19 країн світу на суму 1,7 млн доларів СПІА та 567,2 тис. євро. Пенсіонерам іноземних держав, які переїхали на постійне проживання в Україну, виплачено пенсій на суму 2,3 млн дол. СПІА, 17,8 тис. євро та 30,8 млн рос. руб.

23 січня завершено фінансування виплати пенсій та грошової допомоги за січень поточного року. Загальна сума видатків становить 13,2 млрд грн., що забезпечило виплату пенсій 13,7 млн осіб. Середній розмір пенсії станом на 1 січня склав 898,21 грн.

Потреба в коштах на виплату пенсій та грошової допомоги у лютому становитиме 13,2 млрд грн. 3 26 січня забезпечено друкування виплатних документів на виплату пенсій у лютому 2009 року.

Фінансування виплати пенсій у лютому поточного року розпочнеться з 2-го лютого, а виплата пенсій - з 4 лютого.

Надана можливість доступу застрахованих осіб та пенсіонерів через мережу інформаційних кіосків до їх персональних даних, що містяться в базі даних персоніфікованого обліку та пенсійних справах.

Сьогодні в Україні вже функціонує понад 612 інформаційних кіосків, які встановлено в центральному апараті Пенсійного фонду України, в громадській приймальні Міністерства праці та соціальної політики, в усіх головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також в управліннях Пенсійного фонду України в районах великих обласних центрів.

3 30 жовтня 2008 року в Пенсійному фонді України розпочав роботу контакт-центр, у якому за безкоштовним багатоканальним телефонним номером громадяни можуть отримати відповіді на свої запитання щодо пенсійного забезпечення, порядку сплати пенсійних внесків та персоніфікованого обліку.

Світовий досвід запровадження пенсійних реформ

Сьогодні системи пенсійного забезпечення, що діють у більшості країн понад 40 років, досягли своєї зрілості. Це означає, що більшість працюючих охоплені пенсійними планами і мають право на одержання певних гарантій у повному розмірі, населення старіє, частка осіб, які сплачують внески в рамках пенсійного забезпечення, зменшується.

У багатьох країнах, насамперед, розвинених, відносна чисельність людей старшого віку значно збільшилась, порівнянно з минулими роками. У

розвинених країнах частка населення 60-ти років і більше досягла в 2007 р. 20 % від загальної чисельності населення, а до 2050 р. кожен третій буде не молодше 60 років.

Демографічні тенденції. Прогноз.

            1995 2000       2010    2020    2030    2050

США

населення      100,0   104,8   113,0   119,8   124,7   172,2

частка людей пенсійного віку         19,2     19,0     20,4     27,6     36,8     38,4

Японія

населення      100,0   101,3   102,2   100,6   97,6     91,6

частка людей пенсійного віку         20,3     24,3     33,0     43,0     44,5     54,0

Німеччина

населення      100,0   100,0   97,2     94,2     90,6     81,2

частка людей пенсійного віку         22,3     23,8     30,3     35,4     49,2     51,9

Франція

населення      100,0   102,2   104,9   106,9   107,8   106,1

частка людей пенсійного віку         22,1     23,6     24,6     32,3     39,1     43,5

Італія

населення      100,0   100,1   98,2     95,3     91,9     82,6

частка людей пенсійного віку         23,8     26,5     31,2     37,5     48,3     60,0

Великобританія

населення      100,0   101,0   102,2   103,5   103,9   102,0

частка людей пенсійного віку         24,3     24,4     25,8     31,2     38,7     41,2

Канада

населення      100,0   105,0   113,2   119,7   123,1   122,7

частка людей пенсійного віку         17,5     18,2     20,4     28,4     39,1     41,8

Швеція

населення      100,0   101,8   103,8   105,7   107,0   107,0

частка людей пенсійного віку         17,4     26,9     29,1     35,6     39,4     38,6

У найбільш розвинених країнах чисельність людей старшого віку уже перевершує чисельність дітей молодше 15 років, а до 2050 року на кожну дитину буде приходитися дві людини 60 років і більше.

У країнах, що розвиваються, що ще тільки переживають демографічний перехід, спостерігаються значні зрушення в чисельності дітей, населення працездатного віку (15-59 років) і людей старшого віку. Згідно з прогнозами ООН, частка населення старшого віку у країнах, що розвиваються, підніметься з 8 % у 2007 році до 20 % у 2050 році.

Досвід функціонування пенсійних систем в світі свідчить, що будь-яка солідарна пенсійна система дуже залежить від демографічних ризиків.

У більшості розвинених країн світу процес старіння супроводжується не тільки зниженням народжуваності, а й зменшенням смертності, і, як наслідок, збільшенням тривалості життя. В Україні ж, до останнього часу, одночасно

відбувалось зниження рівня народжуваності і підвищення рівня смертності. Так, очікувана тривалість життя осіб, які народились у 1999-2000 pp. в середньому становила 67,9 років, в тому числі у чоловіків - 62,4 років, жінок -73,6 років. Порівнюючи показник тривалості життя населення України з розвиненими країнами світу, можна констатувати, що більшість з них перевищила 75-річний рубіж. Наприклад, в Англії цей показник становив більше ніж 78 років для чоловіків, США і ПІвеції - 79, Японії - 80 років.

Тривалість життя в деяких країнах світу (2007 р.)

 

Країна Середньоочікувана

тривалість життя серед

чоловіків        Середньоочікувана

тривалість життя серед

жінок

Австралія       79,74   83,89

Австрія           78,98   83,08

Бельгія            78,99   83,77

Великобританія         78,65   82,49

Германія         78,40   82,73

Данія   77,77   81,49

Іспанія            79,29   83,54

Італія   79,15   83,54

Канада           79,47   84,05

Нідерланди    78,48   82,86

Нова Зеландія            78,81   82,83

Норвегія         79,41   83,73

Польща           76,04   80,60

Португалія      77,97   81,97

США   79,20   82,94

Угорщина      74,96   79,52

Фінляндія       78,36   83,13

Франція          79,77   84,94

Чехія   76,39   80,48

Швейцарія     80,26   84,66

ПІвеція           80,10   84,04

Японія            80,86   85,96

У 2007 році 55 % країн, що виказали своє ставлення до цієї проблеми (75 з 171), відзначили, що вона викликає серйозне занепокоєння. Менше значення їй надають у країнах, що розвиваються, і найменш розвинених країнах світу. Однак в країнах Латинської Америки і Карибського басейну про велику стурбованість тенденцією до старіння населення заявили 70 % країн (23 з 33).

У зв'язку зі старінням населення і змінами форм зайнятості (скорочення загальної чисельності зайнятих, поширення неформальної і часткової

зайнятості, робота вдома) у солідарних пенсійних системах росте частка державних витрат на підтримку існуючих пенсіонерів, зростає і частка пенсійних витрат у ВВП, збільшується навантаження на працездатних членів суспільства.

Так, з 1960 по 1985 р. витрати на державні пенсії в державах - членах ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) зростали вдвічі швидше, ніж ВВП. 3 другої половини 80-х pp. завдяки проведеним заходам з обмеження соціальних витрат, темпи їх росту знизились. На сьогодні країни ОЕСР витрачають на пенсії в середньому 9 % ВВП і зазначені дані помітно різняться по країнах. Наприклад, в Австрії витрати на державні пенсії складають близько 15 %, в Італії - 14 %, у Франції - 13 %, у СПІА - 6,5 %, Японії -5 % і Канаді - 4,5 % ВВП.

Прогноз державних витрат на пенсії у відсотках до ВВП

Країна 2004 р.            2025 р.            2050 р.            2050-2004 p.p.

Естонія           6.7       5.1       4.2       -2.5

Латвія 6.8       5.3       5.6       -1.2

Мальта           7.4       10.0     7.0       -0.4

Польща           13.9     9.5       8.0       -5.9

Литва 6.7       7.6       8.6       1.8

Ірландія          4.7       7.2       11.1     6.4

Нідерланди    7.7       9.7       11.2     3.5

ПІвеція           10.6     10.7     11.2     0.6

Австрія           13.4     13.5     12.2     -1.2

Данія   9.5       12.0     12.8     3.3

Німеччина      11.4     11.6     13.1     1.7

Фінляндія       10.7     13.5     13.7     3.1

Італія   14.2     14.4     14.7     0.4

Франція          12.8     14.0     14.8     2.0

Бельгія            10.4     13.4     15.5     5.1

Іспанія            8.6       10.4     15.7     7.1

Угорщина      10.4     13.0     17.1     6.7

Люксембург   10.0     13.7     17.4     7.4

Словенія        11.0     13.3     18.3     7.3

Кіпр    6.9       10.8     19.8     12.9

Португалія      11.1     15.0     20.8     9.7

Чехія   8.5       8.9       14.0     5.6

Великобританія         6.6       7.3       8.6       2.0

Словаччина   7.2       7.3       9.0       1.8

За розрахунками експертів, в перші десятиліття двадцять першого століття витрати на пенсії підвищаться до 14-20 % ВВП у Японії і державах Європи. Ці

тенденції порушили питання про фінансову спроможність і ефективність національних солідарних пенсійних систем та викликали об'єктивну необхідність зміщення акцентів у напрямку запровадження систем пенсійних накопичень.

Отже, у зв'язку зі старінням населення і зростаючою фінансовою нестійкістю солідарних пенсійних систем в багатьох країнах, починаючи з 80-х років минулого століття, стали змінювати деякі параметри пенсійних програм, запроваджуючи схеми обов'язкових базових виплат, підвищуючи законодавчо встановлений вік виходу на пенсію, скорочуючи стимули і вигоди більш раннього виходу на пенсію, доповнюючи їх системами обов'язкових та добровільних пенсійних накопичень. Так, за 2002-2006 роки законодавчо установлений вік виходу на пенсію був підвищений у 41 з 164 країн. У результаті, у 60 % розвинених країн право одержання повної пенсії чоловіки здобувають у 65 років і більше, а жінки в тому ж віці - у 40 % розвинених країн. Незважаючи на те, що середня тривалість життя жінок вище, ніж у чоловіків, законодавчо встановлений вік виходу на пенсію чоловіків вище, ніж у жінок у 25 розвинених країнах. У Європейському Союзі половина чоловіків виходить на пенсію у віці 61,5 року, а половина жінок - до досягнення 60 років. Подібна ситуація й у Швнічній Америці, де більше половини чоловіків і жінок виходить на пенсію раніше, не досягнувши законодавчо установленого віку - в середньому, у віці 62 років.

Пенсійний вік в деяких країнах світу

 

Країна Пенсійний вік сьогодні        Пенсійний вік в

майбутньому в країнах, де

підвищення пенсійного

віку триває     Рік, в якому

буде

остаточно

змінено

пенсійний вік

 

            чоловіки         жінки  чоловіки         жінки 

 

Росія   60        55        60        55       

Білорусія         60        55        60        55       

Киргизстан    60        55        60        55       

Казахстан       63        58        63        58       

Вірменія         63        61        63        63        2011

Азербайджан 62        57        62        57       

Латвія 62        61,5     62        62        01.07.2008

Литва 62,5     60        63        60        01.01.2009

Естонія           63        63        63        63       

Молдова        62        57        62        57       

Болгарія          63        59,5     63        60        2009

Хорватія         65        60        65        60       

Сербія 63        58        65        60        2012

Чорногорія     62        57        65        60        2013

Канада           65        65        65        65       

Продовження табл,

Чехія   62,2     61,4     63        63        2013

Великобританія         65        60        68        68        2046

Франція          60        60        60        60       

Німеччина      65        65        67        67        2030

Австралія       65        61        65        65        2013

Австрія           65        60        65        60       

Аргентина     65        60        65        60       

Бельгія            65        65        65        65       

Греція 65        60        65        60       

Грузія  65        60        65        60       

Данія   67        67        67        67       

Ірландія          65        65        65        65       

Ісландія          67        67        67        67       

Іспанія            65        65        65        65       

Італія   65        60        65        60       

Нова Зеландія            65        65        65        65       

Норвегія         67        67        67        67       

Португалія      65        65        65        65       

Румунія           60        55        60        55       

Словакія         60        57        60        57       

США   65        65        65        65       

Турція 55        50        55        50       

Фінляндія       65        65        65        65       

Франція          60        60        60        60       

Чілі      65        60        65        60       

ПІвейцарія     65        62        65        62       

Японія            65        65        65        65       

Існує багато різних спроб класифікувати пенсійні системи з використанням притаманних їм загальних рис. їх можна розділити за галузевою придатністю, способом організації, мірою заміщення втраченого доходу та іншими критеріями, з яких можна назвати такі основні ознаки:

-          способи фінансування;

-          типи справляння внесків та розрахунку виплат;

-          обов'язковість або добровільність участі в них робітників.

У світовій практиці прийнято розрізняти два способи фінансування: розподільчий та накопичувальний.

У розподільчій системі, яка, зазвичай, є державною формою пенсійного забезпечення, пенсійні виплати фінансуються за рахунок поточних доходів, які складаються з внесків працівників та роботодавців. В зарубіжній практиці такий механізм розподілення коштів прийнято називати PAY-AS-YOU-GO (PAYG) - системою "поточних платежів".

У накопичувальних пенсійних системах внески акумулюються в пенсійних фондах (накопичуються на користь застрахованих осіб), інвестуються з метою їх збереження та примноження інвестиційного доходу. Пільги в накопичувальних системах відсутні, пенсійні внески сплачуються роботодавцем, робітником або державою, а пенсійні виплати об'єктивно залежать від обсягу сформованих кожною застрахованою особою пенсійних заощаджень.

Наступним критерієм класифікації пенсійної системи є обов'язковість або добровільність участі в ній.

Обов'язковість участі працівників в пенсійній системі означає наявність відповідальності держави перед особою, яка законодавчо зобов'язує учасників схем сплачувати внески. Обов'язковість участі призводить до максимізації охоплення, а відтак до збільшення доходної частини системи.

Добровільність участі означає можливість вибору з метою отримання ними додаткових доходів за рахунок додаткових заощаджень.

У практиці пенсійного забезпечення використовується класифікація пенсійної системи по типу розрахунку виплат. Відповідно до цього критерію програми пенсійного страхування поділяються на плани:

-          з фіксованим розміром пенсії (ФП), в яких встановлено розміри внесків та виплат (DB);

-          з установленими розмірами внесків (УВ), але не установленим розміром виплат (DC).

У розподільчих системах переважно застосовуються плани з ФП (DB), при досягненні особою пенсійного віку вони фінансуються згідно з принципом солідарності поколінь.

В накопичувальних системах використовуються переважно плани з УВ (DC), в яких розмір виплат пов'язаний із розміром акумульованої суми та нарахованих дивідендів.

Реформа пенсійного забезпечення в багатьох країнах світу на сучасному етапі виходить з єдиної проблеми фінансового дефіциту, дисбалансу національних пенсійних програм, що обумовлено двома головними факторами:

-          демографічними показниками, які визначають міру заміщення прибутку,

пенсійних програм оплачуваних за принципом солідарності поколінь.

Негативні демографічні тенденції є першим визначальним фактором

реформування пенсійних систем;

- макроекономічною ситуацією. Неблагополучна макроекономічна ситуація загалом, нерозвиненість фінансового ринку, попит на довгострокові інвестиції, необхідність реструктуризації національної економіки є другим основним фактором, який робить необхідним проведення пенсійної реформи.

Існують певні відмінності в моделях пенсійних систем різних країн. Кожна з них має свої специфічні особливості, які враховуються експертами країн при складанні перспективних національних моделей пенсійного забезпечення.

При цьому в деяких країнах при реформуванні робляться спроби комбінованого використання найбільш вдалих моментів кожної з моделей.

Пенсійні системи в країнах із розвинутою економікою як перший рівень мають базові розподільчі системи з коефіцієнтом заміщення (співвідношення розміру пенсії до раніше отриманого заробітку) в 60-70 %. Так, зокрема, по країнах ЄС лише Великобританія, Данія та Нідерланди в 2000 р. мали додаткові накопичувальні схеми. Фінансування пенсійної системи більшість країн ЄС використовує також державні субсидування.

Як додатковий рівень використовуються професійні накопичувальні схеми.

Третій рівень в промислово розвинутих країнах - це добровільне пенсійне забезпечення.

При цьому різні країни по-різному вирішують питання фінансового забезпечення функціонування пенсійних систем.

Для різних держав характерні значні розходження в ставках обов'язкових платежів на соціальне, пенсійне і медичне страхування, у порядку сплати таких платежів і в розподілі податкового навантаження між працівниками і роботодавцями.

Внески на соціальне та пенсійне страхування в деяких країнах світу

 

Країна Внески на соціальне страхування   Внески на пенсійне страхування (основна ставка)

 

            Роботодавці   Наймані працівники Роботодавці   Наймані працівники

Україна           36,0%  3,5%    33,2%  2,0%

Російська Федерація 26,0%  0,0%    14,0%  0,0%

Білорусь         35,0%  1,0%    29,0%  1,0%

Казахстан       16,0%  10,0%  13,0%  10,0%

Киргизстан    19,0%  8,0%    17,0%  8,0%

Латвія 24,1%  9,0%    25,5% 

Литва 30,7%  3,0%    23,7%  2,5%

Молдова        24,0%  5,0%               5,0%

ПМР   24,0%  2,0%    20,7%  2,0%

Болгарія          15,9%  10,6%  13,2%  8,8%

Хорватія         17,1%  20,0%  0,0%    20,0%

Сербія 23,9%  17,9%  15,0%  11,0%

Чорногорія                            9,6%    12,0%

Канада                                   9,9%   

США   7,7%    7,7%    6,2%    6,2%

Великобританія                                11,9%  10,0%

Франція                                  8,2%    6,6%

Німеччина                             10,2%  10,2%

Наприклад, у СПІА роботодавці і працівники сплачують на зазначені цілі 7,65 % від заробітної плати, що в сукупності складає 15,3 % від фонду оплати

праці. Аналогічно побудована ця схема в Німеччині, але сукупна ставка дорівнює 20,4 %.

У Великобританії роботодавці платять 11,9 % від виплаченої ними заробітної плати, а працівники - 10 % від отриманих ними доходів (із суми щотижневої заробітної плати, що перевищує 66 фунтів стерлінгів і не перевищуючих 500 фунтів стерлінгів). В Ізраїлі роботодавці платять 4,93 %, a працівники - від 5,76 до 9,7 % від заробітної плати. Водночас у багатьох державах основне податкове навантаження лягає на роботодавців. Так, у Бельгії ці ставки складають 35 % і 13,07 % відповідно, а у ПІвеції - 32,92 % і 7 %. В Угорщині роботодавці сплачують на соціальні програми 44 % від виплаченої працівникам суми заробітної плати, а працівники - 1,5 % (плюс 10 % з високих доходів), у Польщі роботодавці повинні сплачувати 48 % від усіх виплат працівникам, а працівники цілком звільнені від таких платежів. В Естонії діє єдина ставка - 26 % на доходи фізичних і юридичних осіб, відсутні ПДВ, податок із продажів і більшість непрямих податків.

Модель пенсійної системи Німеччини

Ця модель характерна також для Австрії, Італії, Франції і більшості інших країн Західної Європи. Система надання захисту в старості в Німеччині характеризується як «система трьох рівнів» (рис. 1).

СТРУКТУРА ПЕНСІИНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШМЕЧЧИНИ

I

Обовяжові системи

пенсійного забезпечення (1000 €)

Пенсіївід підприємств (250 - 400 €)

Добровільне приватне пенсійне забезпечення

 

Допомога по старості для фермерів та членів їх сімей

Договори страхування

 

Пенсійне забезпечення державних службовців

Індивідуальні договори страхування

 

Обовязкове пенсійне страхування:

-          робітники та службовці;

-          самозайняте населення (діячі

мистецтв, публіцисти, надомні

ггоашвники.   ггоашвники

Створення особистого

Укладання договорів

довгострокових ощадних

вкладів

 

>■

Пенсійне забезпечення для осіб

вільних професій (лікарі,

адвокати, нотаріуси)

Купівля нерухомості

До першого рівня захисту в старості належать всі окремі системи, що функціонують на основі законодавчих норм і є обов'язковими для визначеного кола осіб. Загалом в Німеччині існують чотири "обов'язкові системи" такого типу:

1)         Встановлене законом пенсійне страхування, що є обов'язковою

системою для робітників та службовців, а також для деяких особливих

категорій самозайнятого населення (наприклад, діячі мистецтв і публіцисти;

особи, що мають ремісничі спеціальності; надомники і т.д.);

2)         Пенсійне забезпечення чиновників, що є обов'язковою системою для держапарату;

3)         Допомога по старості для фермерів, що представляє собою обов'язкову систему для усіх фермерів, а також для членів їх родин;

4)         Пенсійне забезпечення по професійних групах, що є обов'язковою

системою для т.зв. «осіб вільних професій» (лікарі, аптекарі, ветеринари,

архітектори, адвокати, нотаріуси й інші).

До другого рівня захисту в старості належить забезпечення по старості за рахунок підприємств. Багато підприємств виплачують своїм колишнім співробітникам при виході на пенсію за віком т.зв. "пенсії від підприємств” додатково до пенсій, заробленим у системі встановленого законом пенсійного страхування. Ця форма захисту в старості є добровільної. Майже 50 % працюючого населення в Німеччині охоплена договорами про забезпечення по старості від підприємств.

Третій рівень захисту в старості - це турбота про свою старість приватним способом. Ця форма захисту в старості також є добровільної. У цьому випадку кожен може сам приймати рішення, чи буде він щось починати для забезпечення своєї старості і якщо так, то де в якому виді й у якому обсязі. Для цього прийнятні усі форми створення приватного капіталу.

Особливе значення в загальній системі надання захисту в старості має встановлене законом (обов'язкове) пенсійне страхування (перший рівень). 78 % усього населення у віці від 15 до 65 років є застрахованими особами. Обсяг виплат у системі встановленого законом пенсійного страхування складає близько 63 % від обсягу послуг і пенсій, наданих усією системою захисту в старості. Особливе значення встановленого законом пенсійного страхування укладається ще й у тім, що пенсія, одержувана по цій системі, уже сама по собі є достатньою, щоб забезпечити пенсіонеру гідний рівень життя в старості. Це стосується, насамперед, до осіб, що мають великий виробничий стаж. Так, людина, що постійно одержувала протягом 45 років участі в системі встановленого законом пенсійного страхування заробітну плату, рівну середній заробітній платі в країні, при виході на пенсію буде одержувати щомісячну виплату в розмірі близько 1000 €. Це дорівнює приблизно 70 % «чистої» середньої зарплати працівників, після відрахувань. Середній же розмір пенсії, наданої від підприємств, складає тільки близько 250^00 €.

Основним принципом при нарахуванні індивідуального розміру пенсії є принцип залежності розміру пенсії від розміру заробітної плати і факту сплати страхових внесків. Зміст даного принципу укладається в тім, що розмір пенсії

застрахованої особи, переважно, залежить від того, як довго ця особа була застрахована в системі пенсійного страхування і яку за розміром зарплату застрахована одержувала в період сплати страхових внесків.

Модель пенсійної системи США

Ця модель ґрунтується, переважно, на особистому пенсійному страхуванні населення. У США функціонують як державні, так і приватні пенсійні системи. Вони виконують не тільки соціальну, але й інвестиційну роль. Більше того, саме нагромадження в пенсійних фондах, насамперед, створених у рамках накопичувальної системи, є одним із головних джерел інвестицій в американську економіку.

 

У розподільчій системі пенсіонери одержують не свої гроші, а гроші нині працюючих і податки, що платять, у відповідні пенсійні фонди. Своєю чергою, внески нинішніх пенсіонерів одержали попередні покоління пенсіонерів. Таким чином, розподільча система є «обміном між поколіннями». Принцип «обміну» здійснюється в обов'язковому (законодавчому) порядку і може працювати тільки на державному рівні. Державна розподільна система призначена не для інвестицій, а для гарантованої виплати пенсій пенсіонерам.

Найбільша державна пенсійна система США, так звана Загальна федеральна програма - ЗФП (Social Security), що охоплює майже всіх зайнятих у приватному секторі економіки, побудована по розподільному принципі. Програма діє відповідно до Закону про соціальне страхування 1935 р. (з подальшими виправленнями). Кошти фондів ЗФП не можуть використовуватися на будь-які інші цілі, крім установлених законом. Зокрема, вкладення коштів може здійснюється тільки в державні цінні папери. Так, частка інвестиційного доходу в загальних надходженнях фондів ОФП склала в другій половині 90-х pp. близько 9,5 %. Однак, загалом, головна державна пенсійна система СПІА виконує, насамперед, соціальну, а не

 

23