Главная->Інші підручники->Содержание->TEMA6 МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ 6.1. СТАНОВЛЕННЯ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Соціальне страхування. Навчальний посібник (частина 1)

TEMA6 МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ 6.1. СТАНОВЛЕННЯ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

Вітчизняне медичне страхування зародилося на Півдні України в кінці 80-х -на початку 90-х років XIX ст. У цей час прогресивна частина підприємців Одеси

почала страхувати своїх робітників від шкоди їх здоров’ю на виробництві у діючих тоді приватних загальнострахових товариствах. При цьому виявилося, що

таке страхування було найбільш прийнятне для підприємств середнього масштабу. Для малих підприємств воно було занадто відчутним у фінансовому

плані, а для великих - вигідніше було за окремий нещасний випадок виплатити

потерпіломукомпенсацію, ніж платити страхові внески за всіх працюючих. Для

середніх підприємств навіть один нещасний випадок із тяжкими наслідками

призводив до великих витрат власника виробництва, і тому вигідніше було

платити значні страхові суми, ніж збанкрутувати від раптових групових

нещасних випадків і захворювань, породжених недосконалістю тогочасного

виробництва і низькою кваліфікацією працюючих.

Страхування поширилося на всі промислові центри Херсонської губернії

- Миколаїв, Херсон, Єлізаветград. Але з часом виявилося, що така комерційна

форма добровільного страхування у приватних страхових компаніях загалом

невигідна. У 1896р. роботодавцями-страхувальниками губернії було сплачено

компаніям-страховшам внески на суму, що становила 1,9 % загального

заробітку застрахованих робітників, а для потерпілих працівників було

отримано страхових винагород в сумі, гцо становила всього 23,9 % суми

страхових внесків. Решта (76,1 %) внесків роботодавців залишшась у прибутку

cmvaxoeux компаній.

и          с

Серед підприємців виникла ідея активного підтримання фабричної інспекції,

в компетенції якої були і соціальні питання на виробництві, запровадження

власного добровільного взаємного страхування на некомерційній основі.

У 1899 р. почало діяти «Одеське товариство взаємного страхування

фабрикантів іремісників від нещасного випадку з їх робітниками і

службовцями».

У 1912 р. в Російській Імперії вийшов закон і було введено обов'язкове медичне

страхування.

Особливостями обов’язкового страхування було:

поступовість його запровадження протягом декількох років, територіальна обмеженість поширення (тільки на європейську частину країни);

охоплення страхуванням вшятково недержавної сфери промисловості. Відповідальними за створення і діяльність страхових організацій були роботодавці, в страхових товариствах цілком, а в лікарняних касах до їх правління входили і виборні від застрахованих. Внески в товариство страхування від нещасних випадків цілком складалися з відрахувань роботодавців, і суми їх залежали від ступеня і небезпечності робіт.

 

Внески до лікарнянш кас встановлювались їх правлінням і

складались на 1/3 із внесків застрахованих і на 2/3 із

доплат роботодавців. Страхова допомога надавалась хоч і в

недостатньому обсязі, але в суспільстві було розуміння того,

що ця допомога повинна бути в одній організації в комплексі

(матеріально-грошова компенсація втраченого заробітку і

натурально-професійне лікування). Нагляд за діяльністю

страховш організацій здійснювала фабрична інспещія.

Ч

Головними недоліками тогочасного обов'язкового медичного страхування

(ОМС) були:

територіальна і відомча обмеженість дії страхування;

керівнщтво страховими організаціями вшятково роботодавцями, ' причому на перше місце вони ставили особисті та корпоративні фінансові інтереси, хоча частина прогресивних роботодавців в управліннях лікарняних кас певну долю своєї квоти передавала застрахованим і навіть допускала їх до управління касою, як це було в одній з найбільших кас і країни - касі Миколаївського суднобудівного заводу «Навіаль», що шалічувала майже 16 тис. учасників;

відсутність солідарного прищипу діяльності через необ'єднання самостійних самоврядних лікарняних кас і moeapucme у систему;

I необов'язковість для лікарнянш кас створення та утримання своЬ

медичних закладів, тому переважна їх більшість надавала медичну

і допомогу тільки членам сімей учасників кас.

Незважаючи на недоліки та недосконалість, становлення і діяльності

медичного страхування в тяжкіроки першої світової війни, заходи

виявились настільки ефективними, що передання законодавчою новелою в

липні 1917 року лікарняним касам лікувальної справи застрахованих і дозвіл на об'єднання кас в галузеві і загальноміські касимали великий ефект.

За роки громадянської війни і розрухи, коли державна, земська і міська медицина майже повністю занепали, тільки страхова медщина стійко і досить

впевнено продовжувала функціонувати. Тому ліквідація радянською владою

медичного страхування і страхової медицини настільки негативно позначилась на

стані охорони здоров'я, що одразу ж у 1921 р. довелось декретом відновлювати

обов'язкове соціальне страхування зі складовою медичного страхування і

створювати так звану робітничу страхову медицин-робмед.

У часи НЕПУ (1923 р.) до системи страховог медицини-робмеди перейшли всі лікувальні установи великих промислових підприємств України.

I хоча медичне страхування і страхова медицина стали роз 'єднаними (робмед

був автономним, але входив до складу єдиної радянської державної системи

охорони здоров'я), старий позитивний досвід давався взнаки. Загально-страхові

каси поступово створювали свою медичну систему (санаторно-курортні та

оздоровчі заклади, лікарська експертиза і довірені лікарі) і все активніше,

впевненіше і більш аргументовано претендували на передання їм страхової

медицини, а робмеди ставали дедалі самостійнішими і мали все більші переваги в

кількості і якості над рештою радянської системи медицини. Це призвело до

явного протиріччя із основними принципами тоталітарної державної системи,

В 1927 р. були ліквідовані робмеди, а в 1933 р. і соціальне страхування

втратило самостійшсть, було передано профспілкам, де поступово позбулося

складової медичного страхування.

 

3 початку 90-х років XX століття в Україні почали вшикати певні форми

добровільного медичного страхування. Всі загальнострахові компанії почали

займатися медичним страхуванням в різних обсягах. В останні роки почало

стихішо вшикати добровільне страхування в некомерційнш формі - так звані

лікарняні каси, Але при відносно незначному поширенні добровільного

медичного страхування комерційна форма і тут превалює.

 

 

47