Главная->Соціологія->Содержание->Візуальна психодіагностика

Соціальна психологія (частина 3)

Візуальна психодіагностика

 

На основі використання досліджень сучасної психології з різних типологій і класифікацій, заснованих на виявленні і систематизації характерних зовнішніх відмінностей людей, а також результатів ет-нічних, антропологічних і лінгвістичних досліджень, основних по-ложень загальної і диференціальної психології, психологами ство-рена візуальна психодіагностика як система практичних знань і технік пізнання людей за їх зовнішніми ознаками. Візуальна психо-діагностика досліджує всі зовнішні виявлення вигляду і поведінки людини з метою вивчення її особистісного змісту. Візуальна психо-діагностика (термін введено українським психологом Г.В. Щекіним у 1989 р.) є сугубо пикладним знанням, яке особливо потрібно спе-ціалістам, що працюють з людьми, для діагностики їх особистісних, індивідуально-типових і професійно важливих якостей.

З візуальної психології вийшло ряд робіт, написаних Г.В. Щекі-ним, які мають своїм призначенням задоволення потреб спеціалістів кадрових і соціально-психологічних служб у знаннях для розробок методик підбору, підготовки і раціонального використання персоналу в різних галузях виробничої і невиробничої сфери суспільного життя. Практична спрямованість і відносна доступність візуальної психодіаг-ностики, необхідність широкого втілення прикладної психології в різні галузі суспільної діяльності передбачає можливість проведення окре-мих обстежень особами без спеціальної психологічної підготовки: пе-дагогами, лікарями, керівниками різних рівнів, спеціалістами по ро-боті з персоналом та ін. В зв’язку із застосуванням технік візуальної психодіагностики виникає проблема точності міжособистісної пер-цепції. З цього приводу В.Г. Щекін зазначає, що правильна діагности-ка, яка спирається на наукову інтерпретацію даних обстеження, резуль-тати комплексного вивчення людини в рамках особистісного підходу, глибокий аналіз змісту отриманих в діагностичному обстеженні відо-мостей можуть бути забезпеченими тільки висококваліфікованими спеціалістами, які мають знання в галузі теоретичної психодіагности-ки, психометрії, теорії психологічних вимірювань, варіаційної статис-тики. Застосування тестів, експертних оцінок не є методиками прямої реєстрації чисельних якостей особистості іншої людини, вони не знімають основного недоліку – відсутності можливості перевірити точність сприйняття людини через пряме співставлення з даними об’єктивних методик. Це змушує шукати інші підходи до самої проблеми і шляхів її вирішення. Один з них – осмислення сукупності „перешкод”, які сто-ять на шляху міжособистісної перцепції. Однією з перешкод є надзви-чайна розповсюдженість різних „ходячих уявлень” відносно зв’язку фізичних характеристик людини і її психологічних особливостей. Довільні уявлення про зв’язок різних характеристик людини отрима-ли назву „ілюзорних кореляцій”. Ці ілюзорні кореляції є своєрідними стереотипами, які виникають на основі спрощених уявлень про взає-мозв’язок між зовнішніми ознаками людини та її особистісними особ-ливостями. Стереотипи виникають в результаті уявлень, побудованих на уривках знань з психологічних концепцій фізіогноміки, типології особистостей та інших теорій про зовнішні вияви особливостей люди-ни, які функціонують в побутовій свідомості людей у викривленому вигляді. О.О. Бодальов отримав в цьому відношенні цікаві дані: з 72 опитаних ним людей відносно того, як вони сприймають зовнішні риси інших людей, 9 відповіли, що квадратне підборіддя – ознака сильної волі, 17 – що високий лоб – ознака розуму, 3 – ототожнюють жорстке волосся з непокірним характером, 16 – повноту – з доброзичливістю, для двох товсті губи – символ сексуальності, для п’яти малий зріст – свідчення владності, для однієї людини близько посажені очі означа-ють запальність, а для п’яти інших врода – ознака дурості.

Дуже давно в соціальній психології з’явилась ідея знайти різні за-соби розвитку перцептивних здатностей у людей. Не дивлячись на те, що питання про можливості навчати людину мистецтву більш точного сприйняття іншої людини є дискусійним, все ж таки зусилля з цього приводу здійснюються. Вони пов’язані з використанням для цих цілей соціально-психологічного тренінгу. Поряд з тим, що тренінг застосо-вується для навчання мистецтву спілкування загалом, його спеціальні прийоми орієнтовано на підвищення перцептивної компетентності, тобто точності сприйняття. У вітчизняній психології перші такі трені-нги розроблено Л.А. Петровською (1989). Осмислення проблеми точ-ності міжособистісної перцепції пов’язано з урахуванням особливос-тей суб’єкта перцептивних відносин. В перцептивний процес включе-но мінімум дві людини і кожна з них є активним суб’єктом.

 

 

4