Главная->Соціологія->Содержание->З’ясовуючи причини виникнення зміненого стану свідомості А.Людвіг в 1968 році назв їх п’ять:

Соціальна психологія (частина 3)

З’ясовуючи причини виникнення зміненого стану свідомості А.Людвіг в 1968 році назв їх п’ять:

 

– зниження стимуляції зовнішнього відчуття і моторної актив-ності;

– збільшення стимуляції зовнішнього відчуття і моторної ак-тивності;

– збільшення пильності і психічної включеності;

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу

– зниження пильності і психічної включеності;

– група «соматопсихологічних» факторів.

Перша причина – зниження рівня зовнішньої стимуляції і ак-тивності – виникає в ситуації одиничного ув’язнення.

Вплив другого фактора – збільшення стимуляції зовнішніх подразників – спостерігається в умовах великого скупчення людей. Збільшена стимуляція і моторна активність включають такі стани, як «масове зараження», релігійна конверсія, лікувальні транси, танцювальний і музичний транс, що виникає у відповідь на джаз, рок-н-рол та іншу високо ритмічну музику.

Третя причина – збільшення пильності і психічної включеності – включає в себе тривалі безсоння військових і віруючих, що моляться.

Четвертий фактор – зниження пильності і психічної включеності – включає повну релаксацію або транс медіумів і стан медитації.

Ці причини лише на перший погляд здаються такими, що супе-речать одна одній. Насправді, вони призводять до схожих станів, а саме: зміни мислення, порушень відчуття часу, втрати самоконтро-лю, зміни у вираженості емоцій, зміни у відчутті тіла, перцептивних викривлень, відчуття невиразності, омолодження і гіпернавіюваності.

Соціально-психологічні дослідження показують, що змінені стани свідомості можуть виникати під впливом натовпу, що знахо-диться у збудженому емоційному стані. Людина може впасти в стан трансу, який підсилюється звуками барабанів, піснями, танцями, зараженням натовпу, наркотиками.

Вчені розрізняють два стани трансу: просто транс і транс одер-жимості. Для стану трансу є характерним пасивність і безпомічна залежність від оточуючих психічних впливів. Для трансу одержи-мості властиво включеність в активну виставу, виконуючи роль пе-ред глядачами.

Іншою причиною сильного впливу натовпу на поведінку лю-дини є деіндивідуалізація. Це такий стан, в якому людина втрачає уявлення про себе як окрему особистість. Оскільки деіндивідуалі-зація в умовах натовпу стирає межі дозволеного, то і підвищується імовірність імпульсивної або девіантної поведінки.

Деіндивідуалізація

Деіндивідуалізація – це втрата самоусвідомлення в ситуаціях, які забезпечують анонімність і не концентрують уваги на окремому індивідові.

Історія має багато прикладів, як групи людей здійснювали жах-ливі дії, які ніхто з цих людей ніколи б не здійснив наодинці.

У Європі натовпи футбольних фанатів періодично здійснюють напад один на одного і б’ють супротивників кийками. В США бо-жевільні фанати на рок-концертах іноді затоптували один одного на-смерть. І зовсім не так давно в США білі американці, ховаючи облич-чя під однаковими білими балахонами ку-клукс-клану, лінчували чорношкірих. Ті, хто знаходяться у натовпі, вірять, що їм вдасться уникнути покарання, вони сприймають свої дії як групові. Учасники вуличних безпорядків, що стали знеособленим натовпом, не сором-ляться красти, втрачаючи відповідальність. У 1967 році 200 студентів університету Оклахоми зібралися подивитися на свого товариша-сту-дента, який погрожував стрибнути з башти. Вони почали скандува-ти: «Стрибай, стрибай,…..». Він стрибнув і розбився. В цьому прикладі ілюструється розгальмованість поведінки під впливом натовпу.

У таких прикладах розгальмованої поведінки є щось спільне: вона якимось чином зумовлена впливом натовпу. Натовп може вик-ликати відчуття збудження або належності до чогось більшого, ніж «Я». У певних ситуаціях люди схильні до того, щоб відкинути нор-мативні обмеження, втратити відчуття індивідуальної відповідаль-ності, відчути те, що Л.Фестінгер, А.Пепінтоун і Т.Ньюкомб назва-ли «деіндивідуалізацією».

Звідки ж береться ця деіндивідуалізація, що змушує людей здійснювати імпульсивні, часто навіть насильницькі дії?

Дослідники вказують на обставини, коли присутність інших (або однакова уніформа і маскувальний одяг) приводить до того, що люди починають відчувати себе менш відповідальними за свої дії, оскільки знижується імовірність того, що кожна окрема людина буде виділена із натовпу і покарана.

Філіп Зімбардо припустив, що знеособленість у великих містах сама по собі означає анонімність і передбачає норми поведінки, що дозволяють вандалізм.

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

Фізична анонімність

Зімбардо провів експеримент, в якому одягав жінок в одяг, схо-жий на одяг ку-клукс-клану. Отримавши команду нанести одній жінці удар током, ці піддослідні тримали палець на кнопці вдвічі довше, ніж ті, у яких можна було бачити обличчя і табличку з ім’ям. Було зроблено висновок, що анонімність провокувала жорстокість. Це ж саме було доведено в експерименті Мілграма. Досліджувані діяли з меншим співчуттям до тих учнів, яких не бачили. Те ж саме відбувається у повсякденному житті, коли з’ясовується, що легше виявляти жорстокість до того, хто знаходиться на відстані або де-персоналізований. Тоді люди можуть бути байдужими навіть до ве-ликих трагедій. Кати деперсоналізують тих, кого катують, одягаю-чи їм на голови мішки. Військова частина дозволяє бомбардувати беззахисне село з висоти 40 тис. футів (12 км), але не дозволяє роз-стрілювати в упор таких самих беззахисних селян. Коли в бою мож-на побачити віч-на-віч своїх ворогів, багато солдатів або не стріляє, або стріляє не цілячись.

Люди більше співчувають тим, хто є персоналізованим. Саме з цієї причини заклики до спасіння ненароджених дітей або голоду-ючих майже завжди персоналізуються, для чого супроводжуються наочними фотокартками або описаннями.

Майєрс у зв’язку з експериментами фізичної анонімності по-цікавився ефектом носіння уніформи. Готуючись до бою, воїни де-яких племен деперсоналізують себе, розфарбовують обличчя і тіло, надівають спеціальні маски. Антрополог Роберт Уотсон дослідив, що в культурах, в яких воїни деперсоналізують себе, з полоненими обходяться жорстоко, вбивають. Може це пояснює те, чому ношен-ня чорної форми, яка традиційно асоціюється зі злом і смертю, яку носили середньовічні кати, дає ефект, протилежний ефектові від носіння одягу медсестри.

Лабораторні експерименти виявили той факт, що просто на-дягнувши чорний светр, людина вже може бути схильною до агре-сивної поведінки.

Американські соціальні психологи Ю.Рем, М.Стейнейтнер і В.Ліллі (1987 р.) провели дослідження з метою перевірки того, чи

дійсно уніформа, яку носять, наприклад, члени однієї спортивної команди призводить до підвищення агресивності.

Вони шляхом випадкового підбору сформували із п’ятиклас-ників декількох шкіл команди з п’яти учасників кожна, потім спос-терігали, як ці команди грали одна з одною в ручний м’яч. У кожній грі члени однієї команди були одягнені в однакові помаранчеві со-рочки, члени іншої виходили на поле в своєму звичному одязі. В результаті діти, на яких були оранжеві сорочки (отже їх було важко відрізнити один від одного) грали помітно більш агресивно, ніж їх ровесники, які були одягнені в свій повсякденний одяг (так що виз-начити, хто є хто було досить легко).

Леон Манн (1981) провів аналіз 21 випадків, коли хтось у при-сутності натовпу погрожував стрибнути із хмарочосу або з мосту, і виявив, що коли натовп маленький і освітлюється денним світлом, то, як правило, спроб спровокувати самогубство не робилося. Але коли розмір натовпу або нічна темрява забезпечували анонімність, люди провокували самогубця. Братан Мадлен повідомляє про подібні ефекти в шайках лінчувальників: чим більша шайка, тим більше її члени втрачають почуття самоусвідомлення і з більшою готовністю погоджуються на насильство.

Залежність сили впливу від чисельності натовпу

Соціальні психологи провели численні експерименти, в яких виявлялася залежність між кількістю людей у натовпу і силою його впливу на людину. Зокрема, С.Мілграм провів дослідження притя-гування груп різного розміру. Була створена стимулююча група, в якій кількість учасників коливалася від 1до 15 осіб. Помічники ек-спериментатора – члени стимулюючої групи – протягом хвилини дивилися на вікно одного з будинків Нью-Йорка. Реакція прохо-жих знімалася на кіноплівку.

У результаті з’ясувалося, що якщо до стимулюючої групи, яка складалась з однієї людини, приєднувалось 4% прохожих, то до сти-мулюючої групи, яка складалася з 15 осіб, приєднувалось 40% про-хожих. Отже, чисельність стимулюючої групи здійснювала суттє-вий вплив на кількість тих людей, хто зупинився і подивився на вікно будинку. 646

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

С.Мілграм робить такі висновки.

По-перше, привабливість натовпу залежить від кількості лю-дей, що його складають. Причому, ця кількість не була постійною, вона зростала з кожним прохожим, який зупинявся.

По-друге, приваблива сила натовпу залежить від характеру сти-мулюючої події. Чим цікавішою є подія, тим швидше росте чи-сельність натовпу.

По-третє, присутність інших знижує рівень усвідомлення люди-ною своїх вчинків, відволікаючи її увагу від власних моральних прин-ципів. Як вже про це йшлося, людині важко спрямовувати увагу од-ночасно і всередину себе, і ззовні, на оточуючий світ. Тому в кожен конкретний момент людина вибирає певний рівень самосвідомості.

Коли ми фокусуємо увагу всередині себе, це, зокрема, приво-дить до того, що ми краще пам’ятаємо про свої моральні цінності, і це робить нас менш схильними здійснювати девіантні або антисоц-іальні вчинки (наприклад: «Я вважаю, спричиняти людям біль – погано; я не буду лупцювати цього хлопця»).

Якщо ми фокусуємо увагу на оточуючому середовищі, рівень самосвідомості спадає, і ми скоріше готові забути про свої моральні стандарти і діяти імпульсивно.

Хоча деіндивідуалізація часто є причиною агресивних і жорсто-ких вчинків, вона також може виражатись і в інших імпульсивних діях, наприклад, коли людина самозапально танцює на дискотеці.

Уявіть собі, що ви знаходитесь на дискотеці, і всі навкруги ша-лено танцюють під гучну музику. Як добре ви будете усвідомлюва-ти себе в цій ситуації? Чим більше впливів із оточуючого середови-ща приваблює вашу увагу, тим нижчим є рівень самосвідомості, що й може привести до деіндивідуалізації. Коли ваша увага спрямова-на на зовнішнє середовище, ми менше думаємо про наші моральні цінності, що може змусити нас діяти більш імпульсивно.

Проте, як визначити, до якого результату приведе деіндивідуа-лізація, чи стане вона причиною аморальних вчинків або зовсім ней-тральних дій?

Відповідь імовірно така: все залежить від контексту або ситу-ації, яка сприяє виявленню тих чи інших потягів. Якщо людина роз-сердилася на когось, то деіндивідуалізація послаблює її стримуюче

начало, і вона стає схильною діяти агресивно. І навпаки, в спокійній, доброзичливій ситуації, деіндивідуалізація може не привести до якихось асоціальних вчинків.

Самосвідомість і деіндивідуалізація – дві сторони однієї медалі. Підмічено, що ті люди, у яких підвищується самосвідомість через спостереження за собою перед телекамерою, перед дзеркалом, де-монструють підвищений самоконтроль, і їх дії більш безпосередньо відповідають їхнім настановам. Так само правильно і щодо людей, які сильно відчувають власну індивідуальність і незалежність. Ці люди стають більш вдумливими і тому менш вразливими до зак-ликів, які суперечать їх системі цінностей.

Анонімність, деіндивідуалізація звільняють людські імпульси. Група може викликати почуття збудження або приналежності до чогось більшого, ніж «Я». Важко уявити одинокого рок-фаната, який галасує на рок-концерті, одинокого оклахомського студента, який підбурює когось на самогубство, або навіть одинокого поліцейсько-го, який б’є беззахисну людину. Психологи говорять про існування у людини задоволення від того, щоб здійснювати імпульсивний акт, спостерігаючи, як оточуючі здійснюють теж саме дійство. Більше того, імпульсивні групові акти захоплюють увагу людини. Іноді людина сама шукає можливості деіндивідуалізуватися в групі – на дискотеці, на війні, у вуличних безпорядках – скрізь, де вона може віддатися сильним позитивним емоціям і відчути спільність з ото-чуючими. Результатом цього можуть бути дії, що варіюють від лег-кого порушення заборон (розкидання їжі в їдальні, викрики під час рок-концерту) до імпульсивного самовираження (груповий ван-далізм, оргії, крадіжки) і навіть до руйнівних соціальних вибухів (вуличні безпорядки, поліцейська жорстокість).

Вибуху агресії у великих групах передують малозначущі реакції, які збуджують і відволікають увагу. Групи скандують, плескають в до-лоні, танцюють, і це потрібно для того, щоб одночасно викликати у людей збудження і знизити самосвідомість. Майєрс наводить приклад деіндивідуалізації одного із очевидців секти Муна: «Всі брати і сестри взялися за руки і кричали зі зростаючою інтенсивністю: чу-чу-чу! Яа! Яа! Пау! Це дійство об’єднало нас у групу, буцімто ми загадковим спо-собом разом пережили дещо важливе. Влада «чу-чу-чу» злякала мене,

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу

проте вона дала мені відчуття комфорту, було щось надзвичайно розс-лаблюючим у цьому накопиченні і звільненні енергії».

Експерименти інших дослідників показали, що такі дії, як ки-дання камінців, спів у хорі, можуть підготувати групу для більш роз-кутої поведінки. Коли високий рівень соціального збудження комбі-нується з розмиванням відповідальності, люди можуть відкинути свої звичайні обмеження і втратити почуття індивідуальності. Така «деі-ндивідуалізація» є особливо ймовірною після збуджуючих занять, що відволікають увагу, і сприяє тому, що люди відчувають анонімність через належність до великої групи або через маскуючий одяг. Резуль-татом може бути пониження самосвідомості і самообмежень і зрос-тання сприйнятливості негативної або позитивної ситуації.

Обставини, що знижують самоконтроль, такі як алкогольне сп’яніння, відповідно підвищують деіндивідуалізацію. Деіндивіду-алізація, навпаки, знижується в обставинах, що підвищують само-свідомість: перед дзеркалами і камерами, в маленьких поселеннях, на яскравому світлі, при носінні нестандартного одягу або іменних табличок, при відсутності стимулів, що відволікають увагу, у незви-чайних обставинах.

«Кільцева реакція» у натовпу

Пояснюючи причини зміни психіки людини у натовпу, Ф.Ол-порт запропонував ідею «кільцевої реакції».

Кільцева реакція – це соціальна взаємодія, яка стосується та-кого типу емоційного збудження, в рамках якого реакція одного індивіда відтворює збудження іншого. Так взаємне збудження на-буває кільцевої форми.

Г.Блумер, аналізуючи кільцеву реакцію, показує її роль у зміні психіки людини на прикладі розвитку соціального неспокою як та-кого емоційного стану, що виникає на фоні тривожності в резуль-таті кільцевої реакції. Він показує, що почуття тривожності серед багатьох індивідів лише тоді стає соціальним неспокоєм, коли це почуття втягнуте в кільцеву реакцію. Якщо індивідуальне почуття занепокоєння не має ефекту взаємного збудження і підкріплення, воно не є ні розділеним, ні колективним.

Соціальна занепокоєність буває там і тоді, коли люди мають підвищену чутливість один до одного або охоче вступають у кон-такт, а також там, де вони разом відчувають порушення свого звич-ного життєвого розпорядку. Ці умови зустрічаються в таких випад-ках соціальної занепокоєності, як революційні заворушення, релігійні моральні заворушення, трудові конфлікти. Ці випадки виявляють фундаментальний розлад емоцій, свідомості і поведінки людей, що викликано значними змінами в їх життєвих укладах.

Соціальна занепокоєність – це характеристика емоційного ста-ну натовпу, яка виникає в результаті «кільцевої реакції». Характер-ними ознаками цього стану є:

По-перше, безладний характер поведінки людей. Відсутність зрозумілих цілей пояснює тривожну поведінку. Люди знаходяться в стані напруги і відчувають сильний потяг до дії. Цей потяг до дії у відсутності цілей приводить до безцільної і безладної поведінки. Метушня і штовханина може розумітись як кругова реакція в чис-тому вигляді. В штовханині люди безцільно і безладно крутяться один біля одного подібно рухам овець в стані збудження.

Первісна ціль штовханини полягає в тім, щоб зробити індивідів більш сприйнятливими і чутливими один до одного, щоб вони ста-вали ще більш зайнятими один одним і все менше відгукувалися на звичайні об’єкти збудження. Це є саме тим станом, до якого нале-жить термін контакт.

Увага людей фокусується один на одному і все менше – на об’єктах і подіях, які заволоділи б увагою людини у звичайних умовах. В тій мірі, в якій індивід поглинається якимось об’єктом, він підпадає під його контроль. У стані колективного збудження люди втрачають нормальний контроль.

Друга ознака соціальної занепокоєності, що зумовлюється кільцевим збудженням – це збуджені почуття, як правило, у формі невиразного передчуття, неспокою, страхів, невпевненості, прагнен-ня або підвищеної агресивності. Такі збуджені почуття сприяють розповсюдженню чуток і перебільшень. Подібні риси поведінки, як правило, виявляються у всіх обставинах соціальної тривожності. У натовпу відбувається емоційне кружіння, взаємне зараження, тоб-то передача емоційного стану на психофізіологічному рівні контак-650

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

ту між організмами. В той же час знижується комунікація, тобто контакт на семантичному рівні – люди стають більш емоційними і більш схильними до збудження і відчуттів, стають менш стійкими і більш безвідповідальними.

У колективному збудженні особистий характер індивідів руй-нується дуже легко, складаються умови для реорганізації і органі-зації нових форм поведінки, про які вони раніше і не підозрювали.

Третьою важливою ознакою соціальної занепокоєності, що ви-никає на основі «кільцевої реакції» збудження людей, є роздрато-ваність і підвищена сугестивність людей.

У стані соціальної тривожності люди є психологічно нестійки-ми, підвладні дії безладних потягів і емоцій. Їх увага стає мінливою і нестійкою, позбавляється звичайної послідовності. Їх стан робить їх більш сприйнятливими у стосунках з іншими, але також і менш постійними і твердими у своєму настрої і способі дій.

Усвідомити цю зростаючу нестійкість і почуття неспокою – значить зрозуміти, чому люди в стані соціальної тривоги є такими сугестивними, так легко відкликаються на різні нові стимули і ідеї, а також більш податливі.

Отже, кільцеве збудження є дуже важливим фактором впливу натовпу на психіку людей.

Особливості зміни психіки людини у натовпу С.Мілграм пояс-нює завдяки поняттю «перевантаження». Перевантаження означає нездатність нервової системи обробляти дані, які поступають із зов-нішнього середовища, тому що цих даних так багато, що система не може з ними справитися.

За наявністю перевантаження починають діяти процеси адап-тації, за якої деформується виконання ролей, еволюція соціальних норм, когнітивне функціонування.

Існує декілька когнітивних реакцій на перевантаження.

Перша – це коли кожній одиниці інформації, що надходить, приділяється менше часу.

Друга – це нехтування тією інформацією, яка є першочерговою.

Третя – це коли перевантажена когнітивна система перекладає частину вантажу на іншого учасника взаємодіяльності, наприклад, на лідера.

Четверта – це коли система блокує доступ інформації уже на самому вході.

П’я та – інте нсивність інфо рмації знижується за допомогою ф ільтрів так, що допускаються лише поверхневі форми взаємодії між людьми.

Перезбудження нервової системи приводить, по-перше, до емо-ційного збудження. Когнітивна і інтелектуальна сфери опиняють-ся під владою емоцій. По-друге, за умови великої кількості стимулів наша свідомість здійснює помилки у розрізненні стимулів. Підси-люється ідентифікація за схожістю ознак, послаблюється ідентифі-кація відмінностей. Тому люди у натовпу інстинктивно поводяться однотипово, здійснюють однакові рухи, різко знижується спілку-вання на міжособистісному рівні і т.ін. Вони інстинктивно знають, що будь-яка протидія натовпу буде сприйнята людьми як відмінність, яку необхідно швидко усунути, щоб створити макси-мально однорідну масу ідентичних один одному людей. Такими є основні феномени психіки людини у натовпу.

 

 

46