Главная->Соціологія->Содержание->Історія дослідження психології мас

Соціальна психологія (частина 3)

Історія дослідження психології мас

 

Сто років тому на переломі ХІХ і ХХ ст. в полі зору соціальної науки опинилися факти сумісної поведінки людей, до яких критерії «класичного» групового підходу є неспроможними. Цей період мож-на назвати епохою відкриття психології мас.

Потреба у дослідженні психології мас зумовлювалась особлив-істю соціальних відносин того часу. Соціально-політичні події, що пов’язані з революціями у Франції, сколихнули суспільну думку. То була епоха масових рухів, революційного настрою мас. Саме цей динамізм суспільства, його бурхливість викликали інтерес до масо-вих явищ психіки, зумовили появу нових концепцій, в яких розроб-лялось нове коло проблем, пов’язаних з психологією мас. Ці кон-цепції визначили цілий етап розвитку соціальної психології.

У 1878 р. М.К.Михайловський у журналі «Отечественные за-писки» публікує статтю «Сила наслідування», яка була присвячена психології натовпу. Через шість років, в 1885 р. Г.Тард видав книгу «Закони наслідування», а в 1892р. – «Думка і натовп». В 1892 році французький юрист С.Сигеле видає книгу «Злочинний натовп», а в 1895р. Г.Лебон випустив у світ свою знамениту роботу «Психологія натовпу». Отже, незалежно один від одного в Росії і у Франції ви-никає нова наука – психологія натовпу.

Масові явища завжди привертали увагу політиків, представ-ників громадської думки. На зломі ХІХ-ХХ ст. предметом ретель-ного вивчення багатьох учених різних країн стали явища навіюван-ня, наслідування, поведінки особистості в натовпу, взаємодії лідера та маси. Найбільш відомими роботами з цієї проблематики є робо-ти французьких дослідників Г. Тарда і Г. Лебона.

Інтелектуальні та наукові підґрунтя психології мас не є одно-рідними. З одного боку, це – прийоми і концепції сугестії. Антон Месмер (1733-1815), який умів вводити людей в транс, об’явив, що може управляти універсальною силою («тваринним магнетизмом»), що зміцнює життєві сили і здоров’я. Гіпнотичне навіювання – як це було названо потім, повинно було знижувати рівень свідомості па-цієнта, роблячи його розум більш «примітивним». Гіпнотизм став однією з важливих моделей соціального навіювання і на ранньому етапі був запозичений психологією мас для пояснення ірраціональ-ності, емоційності і «примітивності» натовпу.

Інша медична модель, ще більш «патологічна» за своїм поход-женням і формою, була взята з епідеміології. Незадовго до цього було доведено факт передачі інфекції через посередництво вірусу завдяки дослідженням Луї Пастера (1822-1895) і Роберта Коха (1843-1910). Аналогічно цьому психічну інфекцію стали вважати відповідальною за розповсюдження афектів і «анамії» (упадок нравів) в людських збориськах або в будь-якому збудженому натовпі.

Ще одним науковим обґрунтуванням психології мас стала кри-міналістика. Те, що в медичній інтерпретації мало статус підсвідо-мого і афективного, з юридичної точки зору уявлялось як знижена відповідальність індивіда, який є включеним у натовп. Основним положенням цього медикоправового підходу було те, що у натовпі людина стає більш примітивною і інфантильною, а тому – менше розумною і менше відповідальною.

Психологія мас в концепціях Г.Лебона та Г. Тарда

Всі ці ідеї було викладено в серії італійських і французьких публікацій ще до 1895 року, але Г. Лебон (1841-1931) популярно виклав їх у своєму бестселері «Психологія народів і мас» (1895). У цій книзі Лебон виокремлює такі чинники, що зумовлюють на-прямок суспільного руху: душа раси, вплив вожаків, наслідуван-ня, навіювання і взаємне зараження. «Психічна інфекція» – це ключове поняття, яким Г. Лебон визначає психологічний механізм взаємодії мас. Головними ознаками маси, на думку Лебона, є знео-617

собленість, втрата інтелекту та особистої відповідальності, домі-нування почуттів.

Концепція натовпу виходить із ідеї аномальності, яка асоціюєть-ся або з хворобою, або зі злочинністю і в кращому випадку допуска-ються пом’якшувальні обставини.

Щоб зрозуміти, чому колективна поведінка трактується як ано-мальна або навіть «анемічна», потрібно згадати соціальну і політич-ну ситуацію, в якій створювалися ці концепції, а саме: революції (1789, 1830, 1848, 1871 у Франції); радикальні економічні і соціальні зміни, які привели до урбанізації і індустріалізації; підйом «рево-люційного руху мас»; зростаюча роль профспілок і соціалістів, страй-ки і першотравневі демонстрації і т.ін. Все це загрожувало стабіль-ності політичномого, суспільного і етичного порядку. Як стверджує Берроуз (Barrows, 1981), в ті роки з’явилося загальне відчуття зане-паду у відсутності бажання нести за це відповідальність. Маси були «виявлені» (Московічі), їх стали боятись як причину всіх неприєм-ностей, і наука була зобов’язана проаналізувати випадкові зв’язки між феноменом мас і суспільними бідами.

І криміналістське, і психіатричне, і епідеміологічне тлумачен-ня однаково відповідало духові часу. Описуючи банди і присяжних засідателів, масові демонстрації і парламенти, злочинні і релігійні організації, Лебон підводив всі ці групи під категорію «натовпу».

Зазначимо, що сьогодні ми зовсім інакше тлумачимо поняття натовпу, соціальних рухів, аудиторій і суспільних інституцій. Але вже тоді, в кінці ХІХ ст., французьким соціологом Габрієлем Тар-дом (1843-1904) була проведена диференціація між натовпом і пуб-лікою. Якщо перше мало на увазі фізичні контакти і обмеженість місця у натовпу, то друге означало, що публіка не знаходиться у просторовій близькості і може створювати «суспільну думку» зав-дяки сучасним засобам комунікації.

Суспільні процеси Тард пояснював виключно дією механізму на-слідування, на якому будуються людські взаємовідносини. Завдання науки полягало у вивченні законів наслідування, завдяки яким сусп-ільство, з одного боку, підтримує своє існування в якості цілісності, з другого, розвивається завдяки виникненню і розповсюдженню в різних галузях життя винаходів. Винаходи – це акт індивідуальної творчості.

Тард зробив значний внесок у розвиток науки про міжосо-бистісні стосунки та їх механізми, досліджував проблеми суспіль-ної думки, психології натовпу, механізми психологічного заражен-ня і навіювання. Тард сприяв також включенню в арсенал соціаль-но-психологічної науки емпіричних методів дослідження – аналізу історичних документів і статистичних даних.

Концепція психології мас З. Фрейда

Ідеї І. Тарда, Г. Лебона знайшли розуміння у З. Фрейда, який виклав свої погляди на соціально-психологічні явища в групах у роботі «Масова психологія і аналіз людського «Я». З. Фрейд актив-но використовував положення психології мас Г. Лебона. Для нього велику роль в соціальному устрої світу відігравало навіювання, на-слідування, підпорядкування лідерові (вожаку), неусвідомлені ко-лективні уявлення. Вплив З. Фрейда на розвиток соціальної психо-логії сьогодні визнається всіма значними науковцями, його звернен-ня до проблематики групової психології не було випадковим, а ба-зувалося на нагромадженому ним досвід.

З.Фрейд розмірковує над великими проблемами суспільства, виникненням світових релігій і суспільних рухів. Він намагається розв’язати проблему: чому індивід в умовах включення його у на-товп думає і поводиться зовсім інакше, ніж можна було б від нього очікувати. Сучасне суспільство придушує і витісняє природні інстинкти людини. У натовпу ж придушення безсвідомих тенденцій зменшується. Моральні заборони зникають, панують інстинкти і емоційність. Все це засвідчує регресію психіки у натовпу. Головне явище масової психології – несвобода в масі окремої людини. Ко-жен емоційно пов’язаний у двох напрямках, з одного боку, він по-в’язаний з вождем, з другого, – з іншими масовими індивідами.

На короткий період у масі зникає нетерпимість людей один до одного. В масі з’являється обмеженість себелюбства. Сутність маси полягає у новоутворених прив’язаностях учасників маси один до одного. Механізм емоційної прив’язаності Фрейд означив терміном «ідентифікація».

Термін «ідентифікація» перший раз Фрейд ввів у 1921 році, роздумуючи про взаємовідносини індивіда і маси. Ідентифікація означає почуття прив’язаності (прихильності, симпатії), спільності з іншими людьми.

«Кожен індивід – це складова частина багаточисельних мас, він з різних сторін пов’язаний ідентифікацією і створив свій «Ідеал «Я».

Чисельним способом індивід пов’язаний з масою через іденти-фікацію. Він побудував свій ідеал «Я» за різними зразками. Окрема людина – учасниця багатьох масових душ: своєї раси, церковної гро-мади, стану, державності і т.ін. Але володіючи часткою багаточи-сельних душ мас, переборюючи їх, індивід може піднятися до рівня незалежності і оригінальності.

З.Фрейд виділяв два типи ідентифікації: еротичну і міметичну.

Еротична означає ідентифікацію з людьми, якими ми бажаємо володіти. Міметична – це ідентифікація з людьми, які втілюють те, якими ми хотіли б бути. Ерос не залежить від Мімесиса, а Мімесис – від Ероса. В психіці індивіда еротична ідентифікація переважає над міметичною. В психіці маси – навпаки. Отже, сутність маси і її здатність впливати на психіку людини Фрейд пояснює через про-цес ідентифікації.

Фрейд підкреслює, що попадаючи у натовп, окрема людина відмовляється від свого «Ідеалу «Я» і замінює його масовим ідеа-лом, який втілено у вожді. В масі виникає подвійний вид зв’язку – ідентифікація і заміщення «Ідеалу «Я» особистістю вождя.

Отже, основна ідея психоаналітичної концепції в тім, що маса людей виникає і функціонує через механізм міметичної ідентифікації людей між собою і вождем. Психічне перетворення людини в масі полягає в тім, що вона відмовляється від прав на власну особистість, передає її функції вождеві. В результаті цього контроль свідомості над безсвідомим слабшає, витіснені раніше елементи психіки і інстин-кти вириваються на свободу і регулюють поведінку людини.

Розглядаючи питання групової психології, З. Фрейд та його послідовники виходили з розробленої ними методології психоана-лізу, екстраполюючи поняття та принципи, розроблені в практиці лікування неврозів, на сферу соціально-психологічних явищ. За основу інтерпретації міжособистісних і міжгрупових відносин бра-620

лися психологічні механізми такої групи, як сім’я. Особливо це сто-сується аналізу взаємин лідера та маси. Соціальна група розглядаєть-ся як сукупність індивідів, які вважають лідера своїм ідеалом. Інди-віди замінюють свій ідеал «Я» масовим ідеалом, що втілюється у вожді. Якщо вождь у психології натовпу є суб’єктом своїх дій, свідо-мий вольовий акт якого полягає в нав’язуванні іншим свого образу, то стає можливим, за особливого стану людей у натовпі нав’язати свій образ через ідентифікацію себе з лідером як своїм ідеалом. Відбувається ідентифікація одного індивіда з іншим. Згідно зі схе-мою З. Фрейда, відносини з лідером будуються за аналогією дити-ни з батьками.

У концепції «психології мас» маса протиставляється вождю, еліті, лідеру, які здатні навести порядок у масі, повести її за собою.

Розглядаючи натовп як сліпу, некеровану силу, Г. Тард, Г. Ле-бон, З. Фрейд шукали шляхи перетворення його на таку спільноту, яка позбулася б своїх негативних руйнівних сил. Окрім волі, інте-лекту, свідомості лідерів, вони бачили й інші можливості подолати суперечності між індивідом і суспільством. Так, ефективним засо-бом коригування психічних дефектів натовпу вони вважали його організацію, об’єднання в групу.

Ідея наслідування як основи соціального життя наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. була дуже поширеною. Відомий російський пси-холог і фізіолог В.М. Бехтерєв теж відводив механізмові насліду-вання суттєву роль у своїх наукових поглядах.

Один з видатних соціальних психологів М. Болдуін сприяв широкому розповсюдженню ідеї наслідування в США. Для нього наслідування виступало основою всякого навчання. Ця ідея набула нового і стійкого звучання в теоріях необіхевіоризму, потім – соц-іобіхевіоризму, що розглядав наслідування моделі як основний шлях соціального учіння (А. Бандура).

Концепція «психології мас» стає підґрунтям для створення пер-ших підручників із соціальної психології, якими були «Соціальна психологія» – підручник американського соціолога Е. Росса та анг-лійського психолога В. Мак-Даугалла «Вступ до соціальної психо-логії», які вийшли друком у 1908 р. Дата виходу цих підручників вважається роком виникнення соціальної психології як науки.

С.Сигеле про злочинний натовп

По-новому була поставлена і розв’язувалася проблема психології мас юристом С.Сигеле в його книзі «Злочинний натовп. Досвід ко-лективної психології», яка вперше вийшла в 1892 році в Парижі. Го-ловне питання, яке він намагався вирішити, – це визначити міру відпо-відальності людини за злочини, які вона скоїла, як частка натовпу.

 

 

43