Главная->Соціологія->Содержание->Основні характеристики масових форм поведінки

Соціальна психологія (частина 3)

Основні характеристики масових форм поведінки

 

Б.Грушин називає такі загальні ознаки масових явищ:

– статистичний характер спільноти, який виражається в тім, що дана спільнота, збігаючись із чисельністю її дискретних «одиниць», складає самостійне, цілісне утворення, яке відрізняється за своїми закономірностями і властивостями від елементів, що її складають;

– стохастична (імовірна) природа спільноти, яка знаходить вираження у тому, що «входження» індивідів у дану спільноту є «випадковим», неупорядкованим, здійснюється за формулою «може бути, а може й не бути», розмитими межами, невизначеним кількісним і якісним складом;

– ситуативний характер існування спільноти, який полягає в тім, що вона утворюється і функціонує виключно на базі і в межах тієї або іншої конкретної ситуації, в результаті чого є нестійким ут-воренням, що змінюється під дією випадковостей;

– виражена гетерогенність (різнорідність) складу спільноти, яка виявляється в «порушенні» меж між всіма існуючими в суспільстві соціальними, демографічними, політичними, регіональ-ними, освітянськими та іншими групами.

Говорячи про основу такої поведінки, західні соціальні психо-логи підкреслюють, що більшість випадків масової поведінки лю-дей пояснюється їх загальними експектаціями і розумінням. Хоча не тільки в історії науки, а і в сучасних дослідженнях поняття «маса» визначається як конкретно існуюча форма виявлення масової по-ведінки людей, проте реально не існує маси взагалі, а є конкретні форми мас.

Наприклад, такі існуючі в будь-якому сучасному суспільстві чисельності індивідів, як натовп, аудиторія певної телепередачі, гро-мадськість, що висловлює певну думку, прихильники якого-небудь естрадного кумира. Без спеціального аналізу можна стверджувати,

що всі вони не збігаються один з одним за своїми характеристика-ми. Однак, з іншого боку, всі вони є різними виявленнями саме маси як деякого особливого типу «некласичних» спільнот, які відрізня-ються від груп у звичному вживанні цього слова. Всі вони мають дещо спільне, що робить їх різними видами спільного роду – маси.

У соціальній психології ХХ ст.. психологічні характеристики різних форм масової поведінки досліджуються як «колективна по-ведінка».

Зокрема, американський соціолог Г.Блумер у роботі «Колек-тивна поведінка» (1951), визначаючи термін «колективна поведін-ка», пише, що природа колективної поведінки передбачає розгля-дання таких явищ, як натовп, зборисько, панічні настрої, манії, танцювальні божевілля, стихійні масові рухи, масова поведінка, гро-мадська думка, пропаганда, мода, захоплення, соціальні рухи, рево-люції і реформи.

Психологія мас (натовпу) базується, перш за все, на різкому протиставленні індивіда, коли він знаходиться поза натовпом, тому індивідові в ситуації, коли він у складі натовпу.

Недивно, що одна із значних робіт у світі з соціальної психо-логії, яка вийшла в останні десятиріччя, називається «Вік натовпу». Автор цієї роботи, видатний французький соціальний психолог С.Московічі визначив її тему як перехід від індивідуальної психо-логії до психології мас. Не можна не погодитися з ним у тому, що хоча постулатом психології все ще залишається розглядання психі-чних явищ тільки як індивідуальних, однак на практиці відбуваєть-ся і використовується психологія мас. Отже, у вік мас найважливі-шим об’єктом наукового аналізу в психології стають маси.

Ідеї психології мас виражають і спираються на принципи людсь-кої психіки, зокрема ті, які є прихованими, коли вони наодинці, і гучно заявляють про себе, коли люди збираються у маси. Як підкрес-лює С.Московічі, фундаментальний факт полягає в наступному: «кожен з нас взятий окремо в кінцевому рахунку є розумним; взяті разом у натовпі, під час політичного мітингу, навіть у колі друзів, ми готові на найбільш крайні безглуздя».

С.Московічі порівнює натовп, масу з соціальною твариною, яка зірвалася з ланцюга, що своєю сліпою нездоланною силою може

подолати будь-які перепони, зрушити гори і знищити творіння століть. У натовпу стираються відмінності між людьми, і люди вип-ліскують нерідко в жорстоких діях свої пристрасті і мрії – від не-гідних до героїчних і романтичних.

Отже, такі маси грають «особливу» роль у наш час. «Ерою на-товпу» назвав цей час французький дослідник Г.Лебон, починаючи дослідження його особливостей ще в кінці ХІХ ст.

 

 

42