Главная->Соціологія->Содержание->Глава 19. Перцептивна сторона спілкування

Соціальна психологія (частина 3)

Глава 19. Перцептивна сторона спілкування

 

Виникнення і успішний розвиток міжособистісного спілкуван-ня можливе лише в тому випадку, якщо між його учасниками існує взаєморозуміння. Те, якою мірою люди відображають почуття і риси один одного, сприймають і розуміють інших, а через них і самих себе, здебільшого визначає і сам процес спілкування, і стосунки, які ство-рюються між партнерами, і способи взаємодії. Процес розуміння і пізнання людиною іншого в ході спілкування є обов’язковою скла-довою спілкування. Умовно цей процес може бути названо перцеп-тивною стороною спілкування.

Поняття соціальної перцепції

Поняття “соціальна перцепція” вперше було введено амери-канським соціальним психологом Дж. Брунером в 1947 р. для ви-значення так званого “нового погляду” на сприйняття. Цей новий погляд полягав спочатку в тім, що під соціальною перцепцією розу-мілась соціальна детермінація перцептивних процесів. Далі дослід-ники, зокрема соціальні психологи, надали йому інший смисл: соц-іальною перцепцією стали називати процес сприйняття так званих “соціальних об’єктів”, під якими розумілись інші люди, соціальні групи, великі соціальні спільноти. Саме в цьому визначенні цей термін закріпився в соціальній психології. Отже, близькість понят-тя “соціальна перцепція” до загальнопсихологічного “перцепція” об-межується тільки звучанням, а також тим, що обидва вони мають відношення до механізмів і феноменів сприйняття людиною різних явищ. На цьому їх схожість і вичерпується.

Перцепція в загальнопсихологічному розумінні – це елемент цілісного процесу пізнання і суб’єктивного осмислення світу. Понят-тя “соціальна перцепція” відображає складний процес пізнання і розуміння людьми один одного, воно включає в себе все те, що в за-гальнопсихологічному плані визначається різними термінами і ви-вчається окремо. Соціальна перцепція – одне з найбільш складних і

 

Мал. Варіанти соціально-перцептивних процесів

важливих понять соціальної психології, воно є одним із найзначні-ших внесків соціальної психології в сучасну психологію людини.

В рамках традиції дослідження соціальній перцепції практично надано весь спектр проблем, які потім стали в ній розроблятись. Особ-ливо активно проблеми соціальної перцепції розроблялись в 70-ті роки, хоча проблематика існувала з перших років виділення соціаль-ної психології в самостійну науку, але не під цією назвою.

Процеси соціальної перцепції включають не тільки сприйняття людини людиною, вони включають також власне процес сприйняття спостережної поведінки, її інтерпретацію в термінах причин поведін-ки і очікуваних наслідків поведінки, що сприймається; емоційну оці-нку, побудову стратегії власної поведінки. Соціальна перцепція в по-вному обсягу представлена Г.М. Андреєвою у схемі варіантів соціаль-но-перцептивних процесів (див. мал.).

Ця схема включає різні варіанти не тільки об’єкта, але й суб’єкта сприйняття. Коли суб’єктом сприйняття виступає індивід, то він може сприймати іншого індивіда, який належить до своєї групи (1); іншого індивіда, який належить до “чужої” групи (2); свою власну групу (3); “чужу” групу (4). Якщо навіть не включати в перелік великі соціальні спільноти, які також можуть сприйматися, то і в цьому випадку виходить чотири різних процеси, кожен з яких має свої специфічні особливості. Ще складніша картина у випадку, коли в якості суб’єкта сприй-няття інтерпретується не тільки окремий індивід, але й група. Тоді до складного переліку процесів соціальної перцепції ще додається: сприйняття групою свого власного члена (5); сприй-няття групою представника іншої групи (6); сприйняття групою самої себе (7); нарешті, сприйняття групою іншої групи (8).

Отже, соціальна перцепція – складне, багатогранне явище, яке не вкладається в традиційні рамки вивчення перцептивних процесів. Це видно хоча б з того, що термін “сприйняття” в загальній і со-ціальній психології вживається в різних значеннях. Цю різницю можна бачити за такими параметрами.

1. На рівні описання предмета дослідження. В загальній пси-хології предметна область дослідження сприйняття має досить чіткі межі. Історія дослідження сприйняття в загальній психології починалась з “розведення” різних пізнавальних процесів, з вичленення сприйняття як одного з них, і лише потім було усві-домлено їх глибокий зв’язок між собою.

В соціальній психології вивчення соціальної перцепції розпочи-налось в рамках когнітивної традиції, а тому з самого початку акцент здебільшого робився на когнітивні процеси в сукупності: вони розг-лядались як єдине, недиференційоване ціле, соціальна перцепція се-ред них не була ясно вичлененою, сам термін часто вживався для оз-начення всієї сфери когнітивних процесів. Крім цього, галузь соціаль-ної перцепції включала в себе не тільки всі когнітивні процеси, але й сфери, що мають в системі загальнопсихологічного знання свій особ-ливий статус: мотивацію, емоції, особистість. В загальній психології, навіть за умови взаємозумовленості всіх цих сфер, їх якісна специф-іка очевидна. В соціальній перцепції когнітивні, мотиваційні, емоційні аспекти менше відособлені: вони виступають як невід’ємна змістов-на характеристика будь-якого соціально-перцептивного процесу.

2. Друга відмінність виявляється при характеристиці струк-тури перцептивного процесу. В ній можна виділити чотири скла-дових: суб’єкт сприйняття, об’єкт сприйняття, власне процес сприй-няття і результат цього процесу – образ. В загальній психології зде-більшого вивчаються процесуальні характеристики, а аналіз суб’єкта і об’єкта сприйняття представлено лише в тій мірі, в якій це необхі-дно для вивчення процесу, тобто процес вивчення перцепції закін-чується створенням образу, який далі не досліджується (наприк-лад, смислова його сторона).

В соціальній психології, навпаки, акцент зроблено на аналізі ха-рактеристик суб’єкта і об’єкта сприйняття. Психічні процеси розгля-даються тільки як умова побудови образу, фоном досліджень соціаль-ної перцепції є образ як елемент структури перцептивного процесу. Зокрема, О.М. Леонтьєв розглядав образ сприйняття як “орієнтовну основу поведінки”. Образ як “результат” соціально-перцептивного про-цесу функціонує далі у всій системі взаємовідносин людей. “Образи” іншої людини відіграють важливу роль у спілкуванні, інколи навіть більшу, ніж самі об’єкти спілкування. У сприйнятті складних соціаль-них об’єктів перцептивна задача полягає в тім, щоб дати одночасно оцінку і об’єктивно, і суб’єктивно значущих характеристик цих об’єктів.

3. Третя відмінність підходів загальної і соціальної психології до проблем перцепції стосується детермінант перцептивного процесу.

В загальній психології культурно-історична (соціальна) зу-мовленість перцептивних та інших психологічних процесів висту-пає як методологічний принцип. В соціальній психології процес детермінації досліджується більш детально: сама діяльність як де-термінант перцептивного процесу визначена в її конкретній формі – “сумісна групова діяльність”. Виявлені також параметри діяль-ності, які детермінують процес сприйняття (рівень її розвитку: тіснота кооперативних зв’язків, її успішність або неуспішність та ін.). Також більш детально досліджені конкретні параметри сприй-няття, на які впливає сумісна діяльність (повнота і точність сприй-няття, його динаміка, змістовні характеристики, як, наприклад, “набір” якостей іншої людини, які сприймаються суб’єктом сприй-няття). Тому для соціально-психологічних досліджень перцептив-них процесів є більш важливим, ніж в загальній психології, вив-чення їх в умовах реальної соціальної групи.

Названі відмінності в розумінні перцепції в загальній та со-ціальній психології свідчать, що в останній сприйняття більшою мірою включено в спектр інших пізнавальних процесів, а також більш безпосередньо пов’язано з широким колом “чисто” соціаль-них проблем. В соціально-психологічній літературі висловлюються думки щодо пошуків більш точного поняття для характеристики процесу сприйняття людини людиною. Мета цього пошуку поля-гає в тім, щоб включити в процес сприйняття іншої людини в більш повному обсязі деякі інші когнітивні процеси, а саме – в цілому процес пізнання іншої людини. У вітчизняній літературі, наприк-лад, в дослідженнях О. Бодальова часто як синонім “сприйняття іншої людини” вживається вираз “пізнання іншої людини”. Це більш широке розуміння терміна зумовлено дослідженнями спе-цифічних рис сприйняття соціальних об’єктів, до яких відносить-ся сприйняття не тільки фізичних характеристик об’єкта, але й по-ведінкових його характеристик, формування уявлень про його на-міри, думки, емоції, здібності, установки та ін. Крім того, в зміст цього поняття включається формування уявлень про ті відношен-ня, які пов’язують суб’єкт і об’єкт сприйняття.

Брунер висловив думку про те, що у сприйнятті соціальних об’єктів особливо велике значення мають ряд додаткових факторів, які не відіграють суттєвої ролі у перцептивних процесах взагалі. Так, наприклад, така характерна риса, як селективність сприйнят-тя тут виявляється дуже своєрідно, оскільки в процес селекції включено значимість цілей суб’єкта, який пізнає, його минулий досвід. Нові враження про об’єкт сприймаються, категоризуються на основі схожості з минулими враженнями. Активна участь суб’єк-та сприйняття у транзакціях передбачає роль очікувань, намірів, побажань як специфічних детермінант перцептивної ситуації. Вра-хування всіх цих обставин є дуже важливим, коли пізнання іншої людини розглядається як складова частина процесу спілкування, як основа не тільки для розуміння партнера, але й для встановлен-ня з ним узгоджених дій.

В загальному розумінні соціальна перцепція – це бага-тофункціональний психологічний процес сприйняття іншої людини, її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з її особистіс-ними характеристиками і інтерпретація та прогнозування на цій основі її вчинків. Дослідження процесу соціальної пер-цепції включає характеристику суб’єкта і об’єкта сприйняття, вивчення механізмів процесу міжособистісної перцепції, а та-кож ефектів, що супроводжують цей процес. У об’єкта сприй-няття доступними для спостереження є лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативні зовнішній вигляд (фізичні дані, одяг) і поведінкові (дії, експресивні реакції). Сприймаю-чи ці ознаки, спостерігач (суб’єкт сприйняття) оцінює їх і ро-бить деякі висновки (іноді неусвідомлено) про внутрішні пси-хологічні властивості партнера. На основі цього він сформовує певне ставлення до об’єкта сприйняття. Це ставлення здебіль-шого є емоційним (подобається – не подобається). На основі тих властивостей, які передбачено спостерігачем у об’єкта спосте-реження, суб’єкт робить певні висновки відносно того, якої по-ведінки можна очікувати від об’єкта спостереження і, спираю-чись на ці висновки, створює власну стратегію поведінки по відношенню до об’єкта сприйняття.

 

 

2