Главная->Соціологія->Содержание->Визначення поняття “групова динаміка”

Соціальна психологія (частина 3)

Визначення поняття “групова динаміка”

 

Проблематика тих явищ, які можна віднести до динамічних процесів малої групи, досить широка. По-перше, це група проблем в руслі “особистість – мала група”. Сюди можна віднести ті з них, що стосуються механізмів трансформації групою загальних норм і цінностей суспільства і доведення їх до індивідів. Разом з тим важ-ливим питанням є виявлення способів засвоєння особистістю цих цінностей, норм і установок. Отже, ці проблеми стосуються такого ракурсу дослідження, в якому з’ясовується, що відбувається всере-дині малої групи. По-друге, важливим аспектом дослідження дина-міки малих груп є розвиток самої групи, особливості групових про-цесів, їх модифікація на кожному з етапів розвитку.

В широкому розумінні слова групова динаміка, на відміну від статики є сукупністю тих динамічних процесів, які одночасно відбу-ваються в групі в якусь одиницю часу і які знаменують рух групи, тобто її розвиток.

Вперше поняття “групова динаміка” було використано К. Ле-віном у статті “Експерименти в соціальному просторі”, що була опуб-лікована в одному з американських наукових журналів в 1939 році. В 30-х рр. ХХ ст. завдяки роботам К. Левіна і його членів виник науковий напрямок групової динаміки, який спирався на загальний системний підхід до груп, розроблений в гештальтпсихології. Ос-новні теоретичні принципи групової динаміки такі:

– група є ціле, яке існує у великому соціальному “полі” з ба-гатьма перехресними динамічними зв’язками;

– група є дещо більше, ніж сума її членів, вона має свою влас-ну структуру і свої цілі;

– критерій визначення групи є взаємозалежність її членів;

– група є “динамічним цілим”, зміна в будь-якій її частині при-водить до зміни цілого;

– кожен член групи існує в соціальному полі, в якому всі інди-відуальні проблеми безпосередньо пов’язані з груповими;

– кожна група має певні структурні (тип організації, рівень єдності і диференціації частин) і динамічні властивості (групові цілі, групова ідеологія, яка представлена системою цінностей).

Особливостями досліджень групової динаміки є широке вико-ристання лабораторних контрольованих експериментів з групами і практична направленість отриманих результатів. Найбільш відомі дослідження групової динаміки пов’язані з вивченням стилей лідер-ства, мотивації прийняття групового рішення, що були здійснені в 30-40-х роках під безпосереднім керівництвом К. Левіна. Методи-ки, що розроблено школою “групової динаміки” широко викорис-товуються і в інших теоретичних схемах, тому поняття “групова динаміка” не обов’язково прив’язується до школи К. Левіна, а озна-чає також особливий вид лабораторного експерименту, спеціально призначений для вивчення групових процесів.

Сучасні дослідження групової динаміки включають практич-но всі питання, що пов’язані зі структурою і функціонуванням груп та поведінкою індивідів в груповій ситуації. Найважливішими з динамічних процесів малої групи є: процес утворення малих груп; психологічні механізми, які роблять групу групою: феномен гру-пового тиску на індивіда, розвиток групової згуртованості; проце-си лідерства і прийняття групового рішення. Інший аспект дина-мічних процесів може бути представлено явищами групової жит-тєдіяльності, етапами розвитку групи, один з яких може бути пред-ставлено такою стадією, як колектив.

Утворення малої групи

Оскільки малі групи існують в різноманітних сферах суспіль-ного життя, то способи їх утворення є досить різними. Найчастіше вони диктуються зовнішніми по відношенню до групи факторами, наприклад, умовами розвитку якоїсь організації, в рамках якої ви-никає мала група. Можна сказати, що мала група утворюється відпо-відно з потребою суспільного розподілу праці і взагалі з потребою функціонування суспільства. Наприклад, виробнича бригада ство-рюється у зв’язку з виникненням нового виробництва, а шкільний клас – у зв’язку з приходом дітей у систему освіти і т.ін. У всіх цих

випадках причини утворення малої групи знаходяться поза самою групи і поза індивідами, які до неї входять, ці причини лежать в більш широкій соціальній системі, з якої група набирає систему приписів відносно своєї структури, розподілу ролей і статусів, а також цілі групової діяльності. Всі ці фактори складають зовнішні обставини, передумови виникнення і існування групи і не є психологічними механізмами її утворення, які могли б пояснити, як ззовні задана група стає групою в психологічному значенні цього слова.

Питання психологічних механізмів утворення групи (психоло-гічне оформлення групи) можливо досліджувати двома шляхами. Перший передбачає аналіз механізму прийняття кожним членом гру-пи уже існуючої групової ціннісно-нормативної системи. Це пробле-ма, яка стосується не стільки утворення групи, скільки “підключен-ня” до неї нового члена. В цьому випадку аналіз передбачає дослід-ження феномену тиску групи на індивіда, підпорядкування його групі.

Другий шлях дослідження механізму утворення групи передба-чає вивчення процесу створення групових норм та цінностей за умо-ви одночасного вступу в групу багатьох індивідів та наступне все більш повне прийняття цих норм, сприйняття всіма членами групи групо-вих цілей. В цьому випадку аналіз психологічного механізму утво-рення групи здійснюється в плані вивчення групової згуртованості.

Феномен групового тиску. Конформізм

Феномен групового тиску отримав в соціальній психології на-зву феномена конформізму. Конформізм (від лат. conformis – под-ібний, схожий) – це пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку речей, пануючої думки і т.ін.

Як зауважив І. Кон, на рівні побутової свідомості цей феномен зафіксовано давно в казці Андерсена про голого короля. А тому в по-всякденній мові поняття “конформізм” набуває негативного відтінку. Щоб позбавитись цього негативного відтінку, в соціально-психо-логічній літературі частіше говорять не про конформізм, а про кон-формність, або конформну поведінку, маючи на увазі чисто психоло-гічну характеристику позиції індивіда відносно позиції групи, прий-няття або неприйняття ним певного стандарту думки, яка притаман-568

на групі, міру підпорядкування індивіда груповому тиску. Протилеж-ними конформності поняттями є поняття “незалежність”, “са-мостійність позиції”, стійкість по відношенню до групового тиску.

Конформність полягає не просто в тому, що індивід діє так само, як всі, але в тім, що він піддається впливові загальної дії, тобто він поводиться не так, як це було б, коли б він був наодинці. Кон-формність констатується там і тоді, де і коли фіксується наявність конфлікту між думкою індивіда і думкою групи та подолання цього конфлікту на користь групи.

Інформаційний і нормативний соціальний вплив

Людина може підпорядковуватись групі або для того, щоб бути прийнятою, а не відкинутою нею, або тому, що вона прагне отрима-ти деяку інформацію. М. Дойч і Х. Джерард назвали ці причини відповідно нормативним та інформаційним впливом. Три класич-них експерименти показують, як соціальні психологи вивчають кон-формізм і те, в якій мірі люди можуть бути конформними: це експе-рименти М. Шеріфа, С. Аша і С. Мілрама.

В 1936 році американський соціальний психолог Музафер Шеріф провів експеримент з метою виявлення впливу на індивіда інформації, яка надходить від інших людей групи. Для цього він використав ав-токінетичний ефект від джерела світла в темній кімнаті. Цей ефект полягає в тім, що якщо довго дивитись на яскраве світло в абсолютно темному середовищі (наприклад, на одиноку зірку в безлуння), то починає здаватись, що світло коливається і переміщується. Це відбу-вається тому, що у людей немає точки відліку (дефіцит інформації), до якої можна було б прив’язати положення світла. Відстань, на яку світло може зсуватись, для різних людей різна, проте коли людина наодинці, то ця відстань завжди залишається однаковою. Шеріф ви-рішив скористатись для свого експерименту автокінематичним ефек-том тому, що хотів, щоб ситуація була дійсно неоднозначною. В екс-перименті Шеріфа люди оцінювали, як далеко точка світла пересу-валась в темній кімнаті. Коли вони дивились на світло поодинці, їх оцінки дуже варіювались від людини до людини. Коли ж вони були об’єднані в групи і могли чути, як інші вголос виражають свої судження, то досліджувані погоджувались з загальною думкою групи відносно того, наскільки переміщується світло. Шерифом було ви-явлено важливу особливість інформаційних впливів, яка полягає в тім, що вони можуть приводити до особистого прийняття, тобто згоді наслідувати поведінці інших людей з причини відвертої впевненості в тому, що вони думають і діють правильно. Може відбуватись також так звана публічна поступка, тобто згода публічно копіювати поведі-нку інших людей без того, щоб обов’язково вважати все, що вони го-ворять або діють, правильним.

В повсякденному житті існує багато ситуацій, в яких люди покла-даються на інших, намагаючись визначити, що відбувається. Інфор-маційні соціальні впливи є частиною нашої життєдіяльності. Особли-во дієвими ці впливи виявляються в періоди соціальних криз, коли людина зустрічається з ситуацією, яка її лякає і до якої вона погано підготовлена. Людина може не розуміти, що насправді відбувається, або не знає, що їй слід робити. Коли зачіпаються питання особистої безпеки, потреба в інформації стає особливо гострою, а поведінка інших – цінним джерелом інформації. Коли ситуація стає кризовою, у люди-ни немає часу зупинитись і подумати, яким чином потрібно якнайкра-ще діяти, бо потрібно діяти якнайшвидше. Окрім нестачі інформації є також інша причина підпорядкування людини чужому впливові, а саме: люди виявляють конформність, щоб інші люди їх сприймали, визна-вали. Люди підпорядковуються соціальним нормам групи, тобто пра-вилам, яким повинна відповідати їх поведінка, цінності і переконання. У групи є певні очікування (експектації) відносно того, як повинні поводитись її члени. Члени групи підпорядковуються цим правилам тому, що не хочуть, щоб їх сприймали як таких, поведінка яких відхи-ляється від норми. Враховуючи таку важливу потребу людей, як по-требу в соціальних контактах, не дивно, що вони часто виявляють кон-формність для того, щоб бути прийнятими іншими. Конформізм з нор-мативних причин виникає в ситуаціях, коли люди роблять те, що роб-лять інші люди, не тому, що використовують їх як джерело інформації, а тому, що не хочуть привернути непотрібної уваги до себе, бути знех-туваними. Отже, нормативний соціальний вплив виявляється тоді, коли вплив інших людей спонукає індивіда до конформізму, тому що він хоче бути ними визнаним.

Експерименти С. Аша

На відміну від інформаційного соціального впливу, норматив-ний тиск приводить до публічної поступливості без особистого прий-няття, тобто людина підпорядковується групі, навіть якщо не по-діляє її переконань або вважає їх помилковими. Проблема конфор-мізму отримала широкий резонанс в світовій літературі після опуб-лікування результатів дослідження американського соціального пси-холога, професора Корнельського університету Соломона Аша. С. Аш здійснив серію експериментів (1951, 1956) з метою визначен-ня нормативного соціального впливу, поставивши задачу перевіри-ти міру виявлення конформності людини. Ці експерименти стали для соціальної психології класичними.

В експериментах Шеріфа досліджувані виявляли кон-формність в умовах неоднозначної ситуації – необхідності оці-нити, на яку відстань переміщується точка світла в темній кімнаті. Аш вважав, що якщо ситуація однозначна, люди будуть підходи-ти до проблеми раціонально і об’єктивно. Якщо група говорить або робить щось таке, що суперечить істині, людина, звичайно, відмовиться підкоритись тиску суспільства і буде сама вирішу-вати, що відбувається. Для перевірки цієї гіпотези С.Аш провів наступний експеримент. Сутність цього експерименту полягала в тім, що досліджуваний повинен був порівняти довжину різних ліній в умовах, коли інші учасники експерименту (“підставна гру-па”), знаходячись у змові з експериментатором, давали завідомо неправильні відповіді. Досліджуваний (“наївний”) таким чином опинявся в ситуації, коли його думка суперечила неправильний, але одностайній думці інших людей. Коли завдання виконувалось індивідуально, всі вирішували задачу правильно. Смисл експе-рименту полягав в тім, щоб виявити тиск групи на індивіда шля-хом “підставної групи”.

Аш побудував ситуацію так, щоб можна було вияснити, чи бу-дуть люди виявляти конформність навіть тоді, коли правильна відповідь очевидна. Виявилось протилежне тому, що передбачав Аш, експеримент виявив вражаючий рівень конформності. Було вияв-лено, що в цих умовах 37 % досліджуваних виявляють конформну

поведінку, тобто підпорядковують свою думку думці групи. Аш провів серію інших експериментів (1957), результати яких добре ілюструють силу соціального схвалення у формуванні поведінки.

В дослідженнях Аша, які було проведено з точки зору техні-ки експерименту дуже ретельно, було отримано ряд цікавих да-них. Перш за все, вказані дослідження завдяки застосуванню чіткої методики експериментально підтвердили відомий в житті факт, що поведінка людини, її думки, оцінки, погляди суттєво залежать від вчинків, думок, оцінок, поглядів інших людей. Праг-нення бути прийнятим іншими закладено в людській природі. Нормативний соціальний вплив діє в нашому повсякденному житті на багатьох рівнях.

На основі бесід, які проводились після експерименту, Аш виявив, що не було жодного досліджуваного, для якого оцінки групи були б байдужі. Як ті, що піддались тиску групи, так і не-залежні відчували дискомфорт, тривогу. В конформній по-ведінці Аш виділив три рівні: а) підпорядкування на рівні сприй-няття, коли під впливом підставної групи змінюється (викрив-ляється) сприйняття досліджуваного: він починає бачити об-’єкти такими, якими їх оцінює підставна група; б) підпорядку-вання на рівні оцінки, коли досліджуваний приєднується до думки групи, вважаючи її правильною, а свою оцінку вважає хибною; в) підпорядкування на рівні дії, коли досліджуваний усвідомлює, що група помиляється, але, не бажаючи вступати з нею в конфлікт, присвоює її оцінки.

Конформна поведінка зумовлюється не тільки особливостя-ми групи, але й особливостями самої людини – члена групи. Досл-ідження цього питання фокусуються на двох аспектах індивіда: осо-бистість і стать. С. Аш припустив, що люди з низькою самооцін-кою більш схильні до конформності, бо вони бояться бути знехту-ваними або покараними групою. Дослідження, яке проводив Р. Крачфілд, розглядаючи особистісні риси і конформність, підтвер-дило існування взаємозв’язку між самоповагою і нормативною конформністю. Інші дослідження також показали, що люди, які відчувають сильну потребу в схваленні оточуючими, частіше ви-являють нормативну конформність.

Друга особистісна змінна, яка розглядається у зв’язку з кон-формністю, це стать. Відмінності між чоловіками і жінками найбільш характерні для ситуацій, в яких є тиск групи, тобто коли оточуючі люди можуть безпосередньо спостерігати, на-скільки ви з ним згодні (наприклад, в експерименті Аша, де ко-жен може чути, як ви відповідаєте: так як інші або інакше). Зу-стрічаючись з цим типом соціального тиску, жінки виявляють більшу схильність до конформності, ніж чоловіки. Слід зазна-чити, що відмінності між статями в стійкості до чужого впливу загалом не дуже великі, до того ж вони залежать від ситуації, в якій здійснюється цей вплив.

Отримано цікаві дані відносно вікової динаміки ефекту впли-ву групи. Співставляючи дані про молодших школярів, підлітків і студентів коледжу, Аш прийшов до висновку про суттєве зменшен-ня схильності до конформності з віком. Конформізм пов’язано не тільки з особливостями окремої людини, але й з певними зовнішні-ми умовами і характеристиками групи.

Теорія соціального поштовху

Коли ж саме люди більш за все схильні підпорядковуватись нормативному соціальному впливу? Відповідь на це дає теорія соціального поштовху Біба Латане (1981). Згідно цієї теорії, ймовірність того, що індивід стане звертати увагу на нормативний вплив, що виходить від інших людей, змінюється в залежності від трьох факторів:

– сили групи, тобто того, наскільки важливою для індивіда є дана група людей;

– безпосереднього впливу, тобто того, як близько у часі і просторі розташована до індивіда група, яка намагається впливати на нього;

– чисельність, тобто кількість людей, що входять в дану групу.

Теорія соціального поштовху передбачає, що ступінь конфор-мності буде зростати зі зростанням сили групи і безпосередності впливу. Зрозуміло, що чим важливішим для індивіда є думка гру-пи, і чим більше він вступає з нею в контакт, тим скоріше він стане підпорядковуватись її нормативному впливу. Дія фактора чисельності виявляється трішечки інакше. По мірі того, як чисельність групи зростає, кожен додатковий член менше і менше добавляє до її сили – збільшення кількості людей в групі від трьох до чотирь-ох має набагато більший ефект, ніж збільшення від 53 до 54 чо-ловік. Б. Латане побудував математичну модель, що охоплювала ці гіпотетичні ефекти сили безпосередності і чисельності і засто-сував отриману форму до результатів багатьох досліджень, пов’я-заних з конформністю. З’ясувалось, що модель здатна дати хоро-ше передбачення рівня конформності.

Дія фактора чисельності групи виявляється в тому, що го-товність підпорядкуватись тиску групи збільшується зі збільшен-ням числа людей в групі, але тільки до певного рівня. Досліджен-ня Аша і пізніші роботи інших вчених встановили, що рівень кон-формності практично не збільшується після того, як чисельність групи зростає від чотирьох до п’ятнадцяти чоловік. Мілграм з ко-легами провели експеримент (1969) з дослідження конформізма. Група зівак (підставних) стояла на тротуарі і дивилась на одне з вікон шостого поверху. Експериментатори фіксували відсоток про-хожих, які приєднувались до групи зівак. Коли ця група нарахову-вала п’ять чоловік, до них приєдналось 16 % прохожих, а коли вона зросла до п’ятнадцяти чоловік, було зафіксовано 40 % прохожих, що приєднались. Після цієї відмітинки розмір вже не здійснював особливо помітного впливу

Інший принцип соціального поштовху полягає в тім, що ве-лике значення має сила групи, яка визначена як важливість цієї групи для індивіда. Нормативний вплив набагато сильніше діє на індивіда, якщо він здійснюється людьми, чия дружба, любов і повага високо цінується ним і він боїться їх втратити. Отже, гру-пи, які нам дуже привабливі і з якими ми найбільш схильні себе ідентифікувати, будуть здійснювати на нас більший норматив-ний вплив, ніж ті групи, до яких ми не маємо відношення. Аме-риканський соціальний психолог Е. Аронсон стверджує, що один з наслідків цього факту полягає в тім, що можливо небезпечно довіряти прийняття політичних рішень високозгуртованим гру-пам, оскільки члени таких груп будуть більше турбуватись про

те, щоб догодити один одному і уникнути конфлікту між собою, ніж про те, щоб знайти дійсно найбільш розумне і логічне рішен-ня. Е. Аронсон наводить також приклад. Президент США Дж. Кеннеді, зразу ж після обрання його в 1961 р. на цю посаду, пови-нен був прийняти рішення відносно висадки на узбережжі Куби десанту з метою організації повстання проти Ф. Кастро. Кеннеді попросив своїх радників ретельно перевірити всі доводи за і про-ти такого плану. Група біла міцно згуртованою командою і підійшла до питання з хорошим бажанням знань і досвіду. Після тривалого обговорення було вирішено слідувати плану і десант висадився на ділянці узбережжя Куби, відомому як Залив Сви-ней. Результатом була повна катастрофа. Війська Кастро взяли в полон і повбивали майже всіх десантників, дружні держави Ла-тинської Америки були ображені тим, що США організували на-пад на одного з їх сусідів, а стосунки Куби з СРСР стали ще більш міцнішими. Президентові Кеннеді прийшлося потім запитувати себе: “Як ми могли припуститись такої помилки?”

Ще один принцип соціального поштовху полягає в одностай-ності групи, а саме: нормативний соціальний вплив найбільш сильно відчувається тоді, коли всі члени говорять або думають однаково. Чинити опір такому одностайному соціальному впли-вові дуже важко, а інколи навіть неможливо. Однак, якщо хоча б одна людина не згодна з групою, то її поведінка допомагає висто-яти перед тиском групи. Щоб проілюструвати важливість такого фактору як наявність союзника, Аш поставив ще один експери-мент з лініями, змінивши його умови. В цьому варіанті експери-менту шість з семи асистентів давали невірні відповіді, в той час як один з них кожного разу відповідав вірно. Тепер досліджува-ний (“наївний”) не був одинаком. В цьому випадку люди виявля-ли конформність в середньому тільки в 6 % випадках, на відміну від ситуації, коли всі асистенти давали неправильну відповідь і досліджувані погоджувались з ними у 37 % випадках. Потім нео-дноразово проводились дослідження, які підтвердили висновок вчених про те, що підтримка, отримана хоча б від одного члена групи, підвищує нонконформативність. Такий ефект наявності

союзника приводить в повсякденному житті до деяких цікавих феноменів, а саме: людина, яка дотримується непопулярних пе-реконань, виявляється здатною відстоювати ці переконання навіть у випадку дуже сильного тиску групи, якщо їй вдається запевнити в своїй правоті хоча б декількох інших людей.

Конформізм – явище культурно-історичне. Це було дове-дено кросс-культурними дослідженнями. Соціальні психологи Род Бонд і Пітер Сміт провели (1996) метааналіз (метааналіз – це статистична техніка, яка дозволяє комбінувати дані вели-кої кількості досліджень і отримувати статистично значимий за-гальний результат) 133 експериментів за схемою Аша з оцінки довжини ліній, поставлених в 17 країнах: США, Канаді, Вели-кобританії, Франції, Голландії, Португалії, Японії, Гонконзі, Фіджі, Зімбабве, Заірі, Гані, Бразилії, Кувейті і Лівані. Вчені прийшли до висновку, що на характері нормативного соціаль-ного впливу суттєво виявляються культурні цінності суспіль-ства. Учасники експерименту, що належали до колективістсь-ких культур, виявили більш високу ступінь конформності в своїх судженнях про довжину лінії, ніж такі ж учасники, що на-лежали до індивідуалістичних культур. В колективістських культурах конформізм є позитивною характеристикою, що ви-соко ціниться. Оскільки в таких культурах група має пріоритет над окремою особистістю, люди, що належать до них, позитив-но оцінюють нормативний соціальний вплив, бо він забезпечує гармонічні стосунки і взаємну підтримку всередині групи. Дж. У. Беррі (1993) досліджував питання про конформізм як культурну цінність, порівнюючи між собою дві культури, що практикували різний спосіб добування харчів. Він припустив, що суспільства, в яких основними засобами добування харчів є полювання і рибалка, будуть цінити в своїх членах незалежність, впевненість в собі і підприємливість – риси, що необхідні для того, щоб приносити додому їжу, тоді як суспільства, в яких пе-реважають сільськогосподарські культури, будуть цінити го-товність до співробітництва, конформність і поступливість – риси, що допомагають більш успішно вести сумісне господарство.

 

 

26