Соціальна психологія (частина 2)

Висновки

 

1.         Поняття “соціалізація” має декілька визначень в залежності від аспекту та сторони дослідження. Під соціалізацією здебільшого розуміють процес, в ході якого людська істота з певними біологіч-ними задатками шляхом засвоєння системи знань, норм і цінностей набуває якостей, необхідних для її життєдіяльності в суспільстві. В такому розумінні соціалізація – це процес розвитку людини як со-ціальної істоти, становлення її як особистості. Сутність процесу со-ціалізації полягає в тому, що людина, засвоюючи соціальний досвід, включається в життя суспільства.

2.         Соціалізація – результат взаємодії численних чинників. Ба-гатофакторність і складність процесу соціалізації зумовлює на-явність різних підходів, теорій, а також різних визначень процесу соціалізації.

Серед підходів найпоширенішими є такі: 1) розглядання соціа-лізації як процесу інкультурації, тобто трансляції культурно зада-них моделей поведінки, цінностей із покоління в покоління; 2) роз-глядання соціалізації як інтерналізації, тобто як процесу засвоєння різних модусів соціального досвіду; 3) визначення соціалізації як адаптації. В цьому підході акцентується на результаті соціалізації як досягненні потрібної соціалізованості. Всі ці підходи визначають різні моменти єдиного процесу соціалізації.

3.         Поняття “соціалізація” відрізняється від поняття “соціаль-ний розвиток” тим, що в ньому акцентується увага на конкретно-історичній формі виявлення соціальності людини, на становленні у людини тих властивостей, які обумовлені конкретно-історичним типом соціальної системи. З цієї точки зору людина первинного сус-пільства буде недостатньо соціалізованою відносно сучасного сере-довища (як і навпаки), незважаючи на те, що там і тут відбувається її соціальний розвиток.

4.         В зв’язку з тим, що соціалізація – це процес, який детермі-нується конкретними соціально-історичними умовами, його не мож-на вважати завершеним на якомусь етапі життєдіяльності людини. Соціалізація – це не тільки формування закінченості і зрілості осо-бистісних рис, але й розвиток і модифікація зрілих форм соціаль-ності особистості в ході включення її в систему наявних зв’язків і залежностей. Для розуміння безперервності соціального розвитку особистості важливим є розрізнення понять “соціалізація” і “”со-ціалізованість”. Останнє визначається як відповідність людини со-ціальним вимогам, які пред’являються до даного вікового етапу, як наявність особистісних і соціально-психологічних передумов, які забезпечують нормативну поведінку, або процес соціальної адап-тації. Порівняно з поняттям “соціалізованість”, “соціалізація” є більш широким поняттям, яке включає в себе, окрім соціалізованості, го-товність допереходу в нові ситуації соціального розвитку.

5.         Зміна соціально-економічних умов вимагає від особистості сформованої готовності до переходу в нові ситуації соціального розвитку, тобто “вторинного” входження особистості в суспільні відносини. В соціальній психології таке “вторинне входження” виз-начається терміном “ресоціалізація”.

6.         Поняття “соціалізація” відрізняється від поняття ”форму-вання особистості” тим, що воно відображає більш універсальні процеси становлення і розвитку особистості у порівнянні з по-няттям “формування”. В той час як поняття “формування особи-стості” відображає процес становлення і розвиток особистості під кутом зору породження, складання, набуття закінченості і зрілості її особистісних рис, поняття “соціалізації” фіксує не тільки про-цес складання, становлення, але й розвиток зрілих форм соціаль-ності індивіда, їх модифікацію в ході включення особистості в систему нових зв’язків і залежностей.

7.         Необхідно розрізняти також поняття “соціалізація” і “вихо-вання”. Поняття “виховання” вживається в широкому і вузькому значенні. У вузькому значенні виховання означає процес цілеспря-мованої дії на розвиток особистості. Смисл поняття “соціалізація” розповсюджується не тільки на цілеспрямовані, але й на стихійні процеси, які діють на особистість.

В широкому значенні виховання – це вплив на людину всієї системи соціокультурного середовища. Відмінність понять “соціа-лізація” та “виховання”, коли останнє розуміється в широкому смислі, полягає в тім, що в понятті виховання акцентується увага на ролі зовнішнього впливу у розвитку особистості, мається на увазі відтінок односторонності. В понятті “соціалізація” підкреслюється двосторонність процесу, взаємодія індивіда і соціальних умов жит-тя людини і суспільства, внаслідок чого відбувається розвиток як окремої людини, так і людства в цілому.

8.         Оскільки процес соціалізації особистості включає як соціально-контрольовані цілеспрямовані процеси, які впливають на особистість, так і стихійні, спонтанні впливи, то потрібно розрізняти

направлену і ненаправлену (стихійну) форми соціалізації.

Направлена форма соціалізації (виховання) – це спеціально роз-роблена певним суспільством система засобів впливу на людину з метою формування її у відповідності з інтересами цього суспільства.

Ненаправлена, або стихійна форма соціалізації – це, так би мовити, “автоматичне” виховання певних соціальних якостей у зв’язку з постійним перебуванням індивіда в безпосередньому соціальному оточенні.

9.         Зовнішній вплив на індивіда соціокультурного середовища

в процесі соціалізації здійснюється через інститути (агенти) соціалізації, якими є перш за все сім’я, система освіти і виховання, ідеологія, засоби масової інформації.

10.       Процес соціалізації розгортається в трьох сферах, які тісно

взаємопов’язані: діяльності, спілкуванні, самосвідомості.

В діяльнісній сфері процес соціалізації відбувається як розши-рення “набору” діяльностей, як засвоєння все нових і нових форм і моделей рольової поведінки, в результаті чого у індивіда поступово формується орієнтація в існуючій системі соціальних ролей і фор-мування його як соціального суб’єкта діяльності.

Формування особистості як суб’єкта діяльності стає можливим завдяки розгортанню процесу соціалізації в сфері спілкування, в якій відбувається розвиток і примноження його контактів з іншими людь-ми і в умовах суспільнозначущої сумісної діяльності.

Зі сферою спілкування тісно пов’язана третя сфера соціалізації – сфера самосвідомості. Завдяки спілкуванню відбувається формуван-ня у людини певних структур індивідуальної самосвідомості, яке по-в’язане з процесом самовизначення і становлення соціальної ідентич-ності особистості.

Основні терміни і поняття

Соціалізація, соціалізованість, ресоціалізація, десоціалізація, соціальний розвиток, формування особистості, виховання, форми соціалізації, стадії соціалізації, інститути соціалізації, механізми соціалізації, адаптація, інкультурація, соціальна ідентичність осо-бистості, ідентифікація.

 

 

6