Главная->Соціологія->Содержание->Обробка та інтерпретація

Соціальна психологія (частина 2)

Обробка та інтерпретація

 

По одному балу нараховується за відповідь „Н” на запитання 1, 5, 7 і за відповідь „П” на всі інші запитання. Підраховується сума балів.

0-3 – низький комунікативний контроль; висока імпульсивність у спілкуванні, відкритість, розкутість, поведінка може мало зміню-ватись в залежності від ситуації спілкування і не завжди співвідно-ситись з поведінкою інших людей.

4-6 балів – середній комунікативний контроль; у спілкуванні щирий, щиро ставиться до інших, але стриманий в емоційних вияв-леннях, співвідносить свої реакції з поведінкою оточуючих людей.

7-10 балів – високий комунікативний контроль; постійно слідкує за собою, управляє виявленням своїх емоцій.

Комунікативна компетентність особистості має визначальне зна-чення для всіх професій типу „людина – людина”, тому дослідження за-кономірностей і розробка на їх основі технік формування цього феноме-ну має важливе значення для підготовки спеціалістів різних професій.

Вважається, що вивчення закономірностей і правил спілкуван-ня, їх засвоєння в процесі тренінгу, приводить до підвищення кому-нікативної компетентності, до досягнення безконфліктності спілку-вання. В принципі, це так, проте слід мати на увазі, що не завжди конфліктне, неконструктивне спілкування пов’язано з низьким рівнем комунікативної компетентності суб’єкта. Буває, що суб’єкт сам зараз і тут хоче спілкуватись деструктивно, якщо агресивна по-ведінка є в даному випадку необхідною і єдино можливою. При-кладів цьому багато, одним з них є досягнення розрядки внутріш-ньої напруги за допомогою вербальної агресії. Але це не стосується технології конструктивного, позитивного спілкування

Правила і техніки спілкування

Психологами розробляються різні техніки, стратегії і правила конструктивного спілкування. В залежності від умов (сфери взає-модіяльності), форм (аксіальна, ретинальна комунікації), типів інформації (констатуюча, спонукальна) та інших факторів можна виділити різні групи технік і правил комунікації, які мають свої певні особливості. Наприклад, група правил впливу інформацією в діад-ному спілкуванні має відмінності від тих, коли інформація надси-лається чисельній аудиторії. В різних сферах взаємодіяльності за-стосовуються правила етикету, які виконують допоміжну роль у сприйнятті інформації, проте в кожній сфері життєдіяльності існу-ють правила етикету (діловий етикет, правила неформального спілкування тощо). Досліджується також група правил, які стосу-ються негативних явищ, яких потрібно уникати в процесі спілку-вання. Не вдаючись у подробиці класифікації технік і стратегій спілкування (це – окрема велика тема), наведемо лише деякі з них, які найбільш відомі і поширені.

Перше правило спілкування, яке можна визнати як загальне правило комунікації – це правило говорити мовою партнера спілкування. Мова повідомлення повинна бути зрозумілою всім суб’єктам спілкування. Приклад можна взяти з практики навчання. На семінарі, слухачами якого є студенти різних факультетів, слу-хається доповідь, наприклад, з психології. Доповідач використовує психологічну термінологію, яка зрозуміла тільки спеціалістам. Для тих, хто недостатньо володіє науковою психологічною терміноло-гією доповідь сприймається важко, тому що доповідач говорить на мові, що є незнайомою для слухачів. Цю нездійснену комунікацію А.О. Реан ілюструє таким прикладом. Доповідач вимовляє наступ-ну фразу, яка має надлишкову психологічну термінологію: „Вербаль-на поведінка індивіда є детермінантою не тільки суб’єкт – суб’єктної інтеракції, але й фактором, що детермінує перцепцію іншими реци-пієнтами”. Спеціалісту зрозуміло, про що тут йдеться. Проте слуха-чам-неспеціалістам це можна було б викласти в іншій термінології, а саме: „Мова людини відіграє велику роль не тільки у спілкуванні людей, але й у сприйнятті однієї людини іншими людьми”.

Наступне правило ефективного спілкування можна визначити як виявлення поваги до партнера. Якщо згадати концепцію А. Мас-лоу, з точки зору якого потреба в повазі і визнанні є провідною, ба-зовою потребою особистості, то це правило можна розглядати як один з найважливіших, фундаментальних принципів конструктив-ної міжособистісної взаємодії. Цей принцип може бути реалізовано як вербальними, так і невербальними засобами.

Конкретна форма вербалізації цього загального правила має багато варіантів, в залежності від контексту ситуації і особливостей особистості партнера спілкування. Існує також багато варіантів не-вербальної реалізації цього правила. Значимість партнера, наприк-лад, може підкреслюватись через предметну демонстрацію того, що до зустрічі з ним готувались (заготовлені зарання матеріали, попе-редні робочі записки і т.ін.).

Позиція „рівних”. Ця техніка одночасно пов’язана з тим, що в ній підкреслюється значимість партнера з виявленням поваги до нього. Її неконструктивна протилежність – позиція підпорядкуван-ня. Остання завжди веде до нагнітання напруги. Вищість одного партнера над іншим може підкреслюватись і здійснюватись у різних напрямках: вищість у компетентності, за стажем або досвідом, за професійно-рольовими позиціями і т.ін.

Правило виявлення поваги до партнера має також іншу сто-рону дії, а саме, виявлення поваги повинно бути двостороннім. Йдеться про те, що спілкування буде ефективнішим, якщо засо-би впливу будуть застосовуватись авторитетною особою. В ре-зультаті досліджень було встановлено, що існує залежність між авторитетністю керівника групи і активністю її членів, що ак-тивність індивіда – члена групи – прямо пропорційна авторите-ту її лідера. Дослідження умов формування цієї залежності, а та-кож можливих шляхів управління цим процесом є важливим для розробки технік і стратегій спілкування.

Наступне правило конструктивного спілкування – це виявлен-ня інтересу до проблем партнера. Його протилежність – відпові-дно явне нехтування проблемами партнера. У формулюванні цього правила найбільш значимим є слово “виявлення”, тобто інтерес до проблем партнера повинен бути розрахованим на його сприйман-425

ня. Можна бути зацікавленим проблемами партнера, але ця заці-кавленість ніяк не виявляється. Тоді це правило не спрацьовувати-ме. Більш того, якщо нехтувати цим правилом, то між комунікато-ром і реципієнтом може порушитись зворотний зв’язок, що таїть у собі небезпеку виникнення бар’єру відчуженості, без подолання якого будь-яке конструктивне спілкування стає неможливим.

Важливим правилом конструктивної комунікації є демонст-рація спільності. Варіантів тут теж багато. Це може бути спільність інтересів, цілей, задач, точок зору. Велику роль у налагоджені кон-такту відіграє наявність у партнерів загальних особистісних особ-ливостей. Прямо протилежна неефективна поведінка – це підкрес-лювання відмінностей, коли акцент робиться на несхожісті.

Це правило має свої особливості в залежності від того, в яких видах комунікації воно буде діяти: аксіальному чи ретинальному процесах. В ретинальних комунікативних процесах, в яких відбу-вається взаємодія комунікатора з великою аудиторією, демонстра-ція спільності здійснюється за законами групового спілкування.

У вітчизняній психології ця проблема досліджується в зв’язку з механізмом ідентифікації, який полягає в тім, що людина фор-мується не всім тим середовищем, що її оточує, а певною системою норм, з якими вона себе ототожнює. Кожна людина співвідносить себе з певною соціальною групою, ідентифікує своє “Я” з іншими “Я” в загальне “Ми”. У членів групи в результаті механізму психо-логічної ідентифікації виникає почуття солідарності, почуття “Ми”, тобто те, що згуртовує групу, створює у її членів схожі мотиви і акти поведінки. Це правило пов’язано з такими феноменами соціальної психології як внутрішньогруповий фаворитизм і міжгрупова диск-римінація. Внутрішньогруповий фаворитизм – це явище, яке харак-теризується тим, що члени певної групи, визначаючи один одного як “своїх”, здійснюють по відношенню один до одного свого роду психологічну протекцію. Якщо у членів групи є вибір, кому допо-могти, то вони обирають “свого”. Внутрішньогруповий фаворитизм виявляється також і в інтерпретації вчинків.

Міжгрупова дискримінація – це зворотна сторона медалі, яка виражається у відношенні неприязні до “іншого”. Якщо людина за якимись ознаками визначається групою як представник “іншої”,

навіть не обов’язково ворожої групи, то її проступки будуть інтерп-ретуватись негативно, а успіхи не будуть сприйматися серйозно.

Існує група правил конструктивної комунікації, що стосуєть-ся області так званого активного слухання, ефективність якого полягає в тім, що співбесідник постійно виявляє свою зацікавленість у розмові, в якомусь смислі вербалізує процес сприймання. Ще одна функція активного слухання – показати, що слова партнера не про-сто почуті, але й правильно інтерпретовані. Існує декілька рівнів активного слухання. Найбільш простий – це коли увага до партне-ра підтверджується стверджувальними вигуками (“Так”, “Ага”). Більш складний рівень слухання – резюмірування, тобто коли парт-нер в процесі спілкування не просто застосовує повтор, але може й підвести деяку рису під тим, про що йшлося. До цього ж рівня мож-на віднести і прийом уточнюючих понять, а також питань-стверд-жень, які в сукупності спрямовуються на уточнення основної дум-ки співрозмовника. Наступний рівень активного слухання пов’яза-но з розвитком ідей, які підхвачено у партнера спілкування. Маєть-ся на увазі, що почуте буде сприйнято творчо і не просто перефра-зовано, але й доповнено, змінено.

Важливою є група правил спілкування, які стосуються ети-кету спілкування. Етикет – це встановлений порядок поведін-ки, обов’язкові форми ввічливості, які встановлюються в окре-мих галузях взаємодіяльності. Особливості етикету в окремих сферах спілкування досліджуються етикою. Важливість засвоє-ння цих правил можна проілюструвати на такому цікавому при-кладі того, до яких казусів може призвести порушення правил ділового етикету, який наводить американський дослідник Джо-мейс. Одній молодій людині зразу після закінчення аспірантури довелося за своїми службовими обов’язками спілкуватись з елі-тою американського бізнесу. Його було запрошено на офіційний прийом. За столом його спитали, чи не бажає він покуштувати шатобріан, на що він рішуче відповів: “Ні, дякую, я не п’ю”. Як же він був засмучений, коли дізнався, що мова йшла не про доро-ге червоне вино, яке роками зберігається у підвалах середньовіч-ного замку, а про смажену яловичину. У даному випадку молода людина порушила одне з основних правил ділового етикету.

 

 

51