Соціальна психологія (частина 2)

Література

 

1.         Андреева Г.М. Социальная психологи я. – М.: Изд-во МГУ, 1980.

2.         Аронсон Э Общественное животное. – М., 1998.

3.         Аронсон Э, Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб: Еврознак, 2002. – 560 с.

4.         Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М.: Искус-ство, 1979.

5.         Бодалев А.А. Личность и общение : Избр. труды. – М.: Пе-дагогика, 1993. – 272 с.

6.         Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мысли: Учебное пособие. – М., 2001.

7.         Грехнев В.С. Культура психологического общения. – М.: просвещение, 1990. – 144 с.

8.         Давыдов В.В. Виды общения в обучении. – М.: Просвеще-ние, 1972.

9.         Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підруч-ник. – К.: Либідь, 1995. – 304 с.

10.       Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 1984.

11.       Майерс Д. Социальная психология. – СПб, 1997.

12.       Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.: Либідь, 1990. – 191 с.

13.       Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. – М.: ЭКСМ-Пресс, 2001. – 688 с.

14.       Парыгин Б.Д. Социальная психология. – СПб, 1999.

15.       Психологические исследования общения. – М.: Наука, 1985. – 344 с.

16.       Хараш А.У. «Другой» и его функция в развитии «Я». // Об-щение и развитие психики: Сб. научных трудов. – М., 1988. – С. 31-46.

Глава 17. Комунікативна сторона спілкування

Комунікація (від лат. communication – повідомлення, пере-дача) – це передача інформації від однієї системи до іншої через посередництво спеціальних матеріальних носіїв, сигналів. Кому-нікація – необхідна передумова функціонування і розвитку всіх соціальних систем, бо вона забезпечує зв’язок між людьми, ро-бить можливим накопичення і передачу соціального досвіду, роз-поділ праці і організацію сукупної діяльності, управління, транс-ляцію культури. Зміст і форми комунікації відображають суспільні відносини і історичний досвід людей.

В суспільстві комунікація здійснюється між індивідами, групами, організаціями, державами, культурами завдяки знаковим системам (мовам). Комунікація між людьми відбувається у формі спілкування як обмін цілісними знаковими утвореннями (повідомленнями), в яких відображено знання, думки, ідеї, ціннісні ставлення, емоційні стани, програми діяльності сторін, що спілкуються. В процесі безпосередньо-го спілкування між людьми комунікація нерозривно зв’язана з їх пси-хологічною взаємодією і лише в абстракції може розглядатись як са-мостійна інформаційна форма міжособистісного спілкування. Інтерес науковців до комунікативних процесів існує з стародавніх часів. Уже Аристотель в “Риториці” відмітив, що будь-яке спілкування передба-чає принаймні три елементи: того, хто говорить, повідомлення і того, кому це повідомлення призначено. Повне описання комунікації вклю-чає наступні фази: докомунікативну, в якій відбувається формування цілей і потреб в обміні інформацією і намічаються способи їх реалі-зації, власне комунікаційну фазу, що включає створення, передачу і прийом повідомлення; і післякомунікативну фазу, коли виявляються наслідки (ефекти) комунікації і утворюється зворотний зв’язок.

В теорії комунікації було представлено різні структурні моделі комунікації, які по-різному виділяли як елементи комунікації, так і зв’язок між ними. Найбільшого поширення набула лінійна модель комунікації, що була сформульована в 1948 р. американським со-ціологом Г.Д. Лассуеллом, яка включає п’ять елементів:

1)         хто? (передає повідомлення) – комунікатор;

2)         що? (передається) – зміст комунікації;

3)         як? (здійснюється передача) – засоби комунікації;

4)         кому? (направлено повідомлення) – аудиторія;

5)         з яким ефектом? – ефекти впливу.

Ця формула стала основою традиційного поділення предмет-них галузей дослідження комунікації на комунікатора, зміст і за-соби комунікації, аудиторію і ефекти впливу. В моделі Лассуел-ла реципієнт виступає в якості об’єкта. В 1953 р. Т. Ньюкомбом була створена інтеракціоністська модель комунікації як альтер-натива Лассуеллівській. В моделі Т. Ньюкомба на перший план було висунуто активність реципієнта як рівноправного суб’єкта комунікативної діяльності. Суб’єкти комунікації розглядаються тут як рівноправні і пов’язані як взаємними очікуваннями і уста-новками, так і загальним інтересом до предмета спілкування. Ко-мунікація розглядається як реалізація цього інтересу за допомо-гою повідомлень, що передаються. Ефекти комунікації поляга-ють у зближенні або віддаленості точок зору комунікатора і ре-ципієнта на спільний предмет, що, в свою чергу, означає розши-рення або звуження їх можливостей взаєморозуміння і співробі-тництва. Такий погляд на комунікацію ставив в центр уваги до-сягнення згоди між суб’єктами комунікації, встановлення рівно-ваги в системі взаємних установок. Моделі Лассуелла і Ньюком-ба використовувались психологами для розробки прийомів ко-мунікації в рекламі, пропаганді та ін.

Особливості процесів комунікації в групах, організаціях та інших соціальних системах потребують більш складаних моделей. В кібернетичній моделі комунікації включаються можливості зво-ротного зв’язку, а також проходження інформації від комунікатора до реципієнта. Уявлення про багаторівневість комунікації, про чи-сельність проміжних комунікативних ролей (лідери думок, зв’язні, “вратарі” і т.ін.), про взаємодію формальних і неформальних кому-нікативних шляхів характерно для дослідження комунікації в со-ціальній психології та соціології організацій. В концепціях культу-ри приділяється велика увага специфіці кодів і впливу каналів пе-редачі повідомлень на їх якість і характер сприйняття.

 

 

45