Соціальна психологія (частина 2)

Висновки

 

1.         Спілкування – це універсальна реальність людського буття, яка породжується і підтримується різноманітними формами людських сто-сунків. В цій реальності формуються і розвиваються як різні види со-ціальних відносин, так і психологічні особливості окремої людини.

2.         У вітчизняній психології склалась традиція розглядати спілку-вання в зв’язку з діяльністю. Діяльність і спілкування розглядаються як сторони єдиного людського буття. В категорії “діяльність” розк-ривається “суб’єкт-об’єктна (предметна)” сторона, а в категорії “спілкування” – “суб’єкт-суб’єктна”. Через спілкування людське бут-тя виявляється як взаємодія, в якій дії людей, що спілкуються, об’єд-нані в одне ціле, яке набуває нових якостей порівняно з діями кожно-го окремого учасника. Поняття “сукупний суб’єкт” визначає те ціле, якісно нове, що виникає в результаті спілкування.

3.         Вивчаючи спілкування, дослідники виділяють його структуру. До визначення структури можна підходити по-різному, в залежності від аспекту, в якому розглядається спілкування. У вітчизняній літера-турі найбільш поширено два підходи до розглядання структури спілкування: виділення структурних компонентів з позиції розглядання

його зсередини, та виділення структурних складових на основі зумов-леності спілкування зовнішніми факторами. Прикладом першого підхо-ду є характеристика структури спілкування через виділення в ньому таких сторін, як комунікативна, інтерактивна, перцептивна. Прикла-дом другого підходу є виділення різних видів спілкування, зумовле-них сферою суспільних відносин, таких як міжособистісне, рольове, ритуальне, монологічне, діалогічне та ін.

4. Спілкування – явище поліфункціональне. В соціальній пси-хології аналізуються різні функції спілкування. Найбільш важли-вим є такі функції:

– Спілкування виконує в колективній діяльності людей кому-нікативно-зв’язуючу роль. Без взаємозв’язків між людьми не могла б відбуватись предметно-перетворююча діяльність, яка є умовою антропосоціогенезу і онтогенезу. Спілкування зв’язує індивіда зі всім людським родом, соціумом, групою. Без такого взаємозв’язку не могло б створитись суспільство, не може сформуватись осо-бистість. Особливе значення для розвитку особистості має спілку-вання на ранніх етапах онтогенезу, коли доросла людина вводить дитину в “світ людей”. Без спілкування з дорослим дитина не змог-ла б сформуватись в людину як соціальну істоту.

– Спілкування є найважливішою потребою людини, умовою її нор-мального існування. Постійна потреба в іншій людині є найважливішою в житті людини будь-якого віку. В сучасній психології існує поняття “психологічне підтвердження”, яке означає, що людину сприймають і оцінюють інші. Людина завжди відчуває потребу в оцінці її діяльності з боку іншої людини, щоб співвіднести цю оцінку з самооцінкою. Психо-логічне непідтвердження – це покарання, трагедія для особистості, яку важко перенести. Потреба в позитивно емоційному спілкуванні визна-чається поняттям афіліація. Генрі Мюррей, який ввів в психологію це поняття, вважав афіліацію основною потребою людини.

Афіліація пов’язана з соціальною підтримкою, тобто почуттям того, що тебе підтримують інші. Буферний ефект соціальної підтрим-ки полягає в тім, що людям більш важливою є не сама підтримка, а її відчуття. Явищем, протилежним до соціальної підтримки, є самотність, яка може мати негативні наслідки для здоров’я людини.

Афіліація – це потреба людини не в якихось нейтральних зв’яз-ках з іншими людьми, а в дружніх стосунках, в любові. Такі стосун-ки визначаються поняттям атракція. Серед умов виникнення ат-ракції найголовнішими є : просторова близькість, схожість устано-вок, спільні інтереси у проведенні вільного часу, а також такий фак-тор, як сильна невпевненість в собі, що спонукає індивіда до друж-би з несхожими на нього людьми.

Основні поняття та терміни

Спілкування, діяльність, суспільні відносини, сукупний суб’єкт спілкування, сукупний суб’єкт діяльності, структура спілкування, когнітивний компонент спілкування, афективний компонент спілку-вання, конативний компонент спілкування, види спілкування, фор-ми спілкування, засоби спілкування, міжособистісне спілкування, рольове спілкування, соціальна позиція, соціальний статус, соціаль-на роль, ритуальне спілкування, монологічне спілкування, діалогі-чне спілкування, маніпулятивне спілкування, імперативне спілку-вання, функції спілкування, комунікативно-зв’язуюча функція спілкування, філогенетичний зріз спілкування, онтогенетичний зріз спілкування, спілкування як психологічне підтвердження, психо-логічне непідтвердження, афіліація, соціальна підтримка, буферний ефект соціальної підтримки, самотність, емоційна ізоляція, атрак-ція, закон атракції.

 

 

42