Соціальна психологія (частина 2)

Висновки

 

1. В широкому розумінні статеворольова соціалізація – це фор-мування особистості як представника певної статі. Таке формування особистості відбувається на основі статевого диморфізму під впли-вом соціального оточення в результаті входження людини в певну соціокультурну систему через засвоєння її норм. Статеворольова соц-іалізація здійснюється як процес засвоєння індивідами соціокультур-них факторів, що обумовлюють більшість наявних особливостей ста-теворольової поведінки особистості. До цих факторів передусім на-лежать: гендерні установки як система уявлень про чоловіка і жінку, що виникають в кожній культурі суспільства; культурні стереотипи

чоловічності і жіночності; відмінні засоби виховання хлопчиків і дівчат; специфічні види праці кожної статі; диференційовані чоловічі і жіночі гендерні ролі. Вся ця система соціально-культурних факторів складає гендерну культуру кожного суспільства.

2.         У статеворольовій соціалізації можна виокремити такі функції: соціальну адаптацію, яка означає стандартизацію мови, жестів, характерних для індивідів певної статі, сприйняття гендер-них стереотипів, засвоєння гендерних цінностей, значень, символів, формування соціального характеру гендера; інкультурацію – зас-воєння традицій гендерної культури суспільства з метою передачі їх наступному поколінню; інтерпретацію особистості, що вклю-чає розвиток специфічної ієрархії мотивів, цінностей, інтересів, формування гендерної ідентичності, відповідності між психічною статтю і гендерною роллю.

3.         Гендерна культура – це соціокультурне середовище, той об’єктивний світ, що не просто оточує людей, а існує в людях вна-слідок їхньої реакції на поведінку індивіда як представника пев-ної статі. Гендерну культуру складає система соціокультурних норм певного суспільства, за допомогою яких відтворюються, зак-ріплюються і формуються статеві відмінності, регулюються ро-динні і міжстатеві взаємини. За своєю структурою гендерна куль-тура – це складна система елементів, в якій стереотипи маскулін-ності і фемінності є системоутворюючим фактором. Гендерні сте-реотипи – це стійкі, полярні за знаком оцінки, жорстко фіксовані узагальнені образи чоловіка і жінки, основою яких є статевий ди-морфізм. Гендерні стереотипи визначають зміст всіх інших еле-ментів гендерної культури і об’єднують їх в єдину гендерну схему як систему соціальних уявлень про чоловіка і жінку. За допомо-гою гендерної схеми суспільство організовує і структурує інфор-мацію про кращий тип статеворольової поведінки. Через застосу-вання цієї інформації здійснюється формування моделей гендер-них ролей, забезпечується їхня трансляція від покоління до поко-ління. З дня народження людина сприймає оточуючий світ крізь призму гендерної схеми і моделює свою поведінку відповідно до врахування дихотомії чоловічого і жіночого начал і в зв’язку з оц-інкою, яка нею надається цим началом. Завдяки гендерній схемі,

яка надає певного смислу поведінці, індивід інтегрує себе в систе-му культури суспільства, виконуючи певну гендерну функцію.

4.         В системі елементів гендерної культури суспільства гендерні

стереотипи і гендерні ролі існують в єдності і протилежності. Якщо

в гендерних стереотипах інформація про найкращий гендерний тип

особистості закріплюється у формі антитетичності, тобто як припис дотримуватись певної поведінки на противагу іншій (роби так,

а не інакше), то в гендерних ролях в суспільних приписах наголошується саме на тому, чого потрібно дотримуватись (роби саме

так). Чорно-біла забарвленість стереотипів робить їх не тільки

особливо діючими, але й консервативними у трансляції гендерних

схем із покоління в покоління. Гендерні ролі, на противагу гендерним стереотипам, несуть в собі новаційне начало. Гендерні ролі

як очікування суспільства тісно пов’язані з вимогами соціальноекономічної сфери, швидше за гендерні стереотипи схоплюють

суспільні трансформації і виявляються більш динамічними поріняно з гендерними стереотипами. Це протиріччя між гендерними

ролями та гендерними стереотипами згодом може перейти в

конфлікт, який на поверхні, в соціумі, виявляється напруженням

в тій чи іншій сфері (виникнення феміністичного руху, втрати від

невикористання можливостей особистостей та ін.). На рівні особистостей цей конфлікт виявляється дисгармонійністю у формуванні гендерної ідентичності. Цей конфлікт знімається за допомогою цілеспрямованих форм статеворольової соціалізації через виховання андрогінного типу особистості.

5.         Механізмом статеворольової соціалізації є ідентифікація

(від лат. identificare – ототожнювати). Через ідентифікацію індивід

в процесі статеворольвої соціалізації набуває гендерної ідентичності. Гендерна ідентичність – це усвідомлення особистістю своєї

належності до певної статі, переживання нею своєї позиції “Я” по

відношенню до певних еталонів маскулінності чи фемінності. Гендерна ідентичність формується поетапно, досягаючи зрілості у

підлітковому віці. Поза формуванням гендерної ідентичності не

може здійснитися повноцінна особистість як в психологічному, так

і в соціальному плані. Порушеннями гендерної ідентичності є кросгендерність і трассексуалізм.

Основні терміни та поняття

Стать, біологічна стать, психологічна стать, маскулінність, фемінність, гендер, статеворольова соціалізація, статева диференціа-ція, статевий диморфізм, статеворольове виховання, гендерна куль-тура суспільства, стадійність статеворольової соціалізації, гендерні норми, гендерні експектації, гендерні цінності, гендерні образи, ген-дерні стереотипи, гендерні ролі, тип репресивної гендерної культури, тип пермісивної культури, сексуальний розвиток, статевий розвиток, соціально-статевий контроль, гендерна ідеологія, гендерна політика, гендерні схеми, диференційне підсилення, диференційне наслідуван-ня, “скляна стеля”, фемінізм, сексизм, андрогінія, андрогінний ген-дерний тип особистості, ідентифікація, гендерна ідентичність особи-стості, зріла гендерна ідентичність, первинна гендерна ідентичність, кросгендерність, гендерна дисфорія, транссексуалізм.

 

 

38