Главная->Психологія->Содержание->РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ЯВИЩЕ І ЯК НАУКА Глава 1. Соціальна психологія як явище

Соціальна психологія (частина 1)

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ЯВИЩЕ І ЯК НАУКА Глава 1. Соціальна психологія як явище

 

Соціальна психологія – це складне, багатоманітне культурне явище, яке не може зводитись тільки до наукової форми існування. Як соціально-психологічне явище вона існує стільки, скільки існує суспільство. Людина – це суспільна тварина, але на відміну від інших суспільних тварин (бджіл, мурашок та ін.) люди здійснюють вплив один на одного. Завдяки тому, що люди живуть у взаємодії з іншими людьми, вони піддаються їх впливу і, в свою чергу, впливають на них, відчувають різні емоції з цього приводу, формують певну пове-дінку. Ще в давнину люди могли викликати один у одного певні психічні стани (перед полюванням, війною), володіли механізмом створювати „психологічне зараження”, формувати почуття „ми” та „вони”. Все це передавалось з покоління в покоління через обряди, традиції, ритуали, малюнки, танці, різні табу і т.ін. Відомо, що в ста-родавньому Римі, Греції використовувалось мистецтво як інструмент

психологічного впливу на людей. Поширеними були також прийоми впливу ораторського мистецтва на маси. З давніх давен людям, які включені в різноманітні відносини і взаємодії, властивий соціально-психологічний тип мислення, тобто певний спосіб сприйняття і по-яснення подій, явищ, станів, які людина може спостерігати у себе і в навколишньому світі. На різних етапах розвитку людської цивілізації це соціально-психологічне мислення приймало форму різних соціо-культурних явищ і процесів. Багато віків соціальна психологія як масове психічне утворення виконувала функцію регулювання жит-тєдіяльністю людей, а також була світоглядом. Вона існувала в жи-тейській, побутовій формі, а також у формі зразків мистецтва.

Соціальна психологія і в сучасному суспільстві існує як явище буденної свідомості. І тепер такі її форми, як обряди, традиції, міфи, казки, прислів’я та ін. виконують детермінуючо-регулятивну функ-цію в життєдіяльності людей.

Погляди, наміри, почуття, думки людей, що виражають го-товність їх до певних дій, виникають в процесі спілкування, взає-модії між людьми і, пов’язуючи в єдине ціле елементи індивідуаль-ного та соціального за певними законами, складають соціальну пси-хіку, яка, впливаючи на індивідуальну поведінку, приводить її у відповідність з вимогами конкретної спільноти.

Українська дослідниця О. Донченко визначає цю соціальну психіку як неусвідомлювану структуру соціуму, схожу на міф, в якій постійно повторюються та закріплюються одні й ті ж соціопсихічні властивості; як колективний словник історико-культурної спадкоє-мності суспільства, що стимулює, актуалізує і санкціонує реаліза-цію численних програм і вмінь суспільства.

Ефект соціальності та його виявлення в психічних феноменах

Соціально-психологічна реальність виявляється в різнома-нітних феноменах, але сутність всіх цих феноменів пов’язана з ефектом соціальності психічної діяльності. Давно помічено, що хоча всі властивості психіки людини соціальні, але ефект со-ціальності не є однаковим тоді, коли людина насамоті, або коли

вона у взаємодії з іншими. В соціальній взаємодії люди поводять-ся непередбачувано. Ще Платон стверджував, що насамоті люди-на поводиться раціонально, а у натовпі – вона жертва стадних інстинктів. Чому так? В Античності склалась концепція, що в людській спільноті (групі, натовпі) особистість не виявляє кра-щих якостей, а навпаки. Людська спільнота прагне до нижчого рівня її членів. Тим самим всі можуть приймати участь у суміс-них діях і відчувати себе рівними. Тому не має підстав говорити, що дії і думки зводяться до „середнього”, вони скоріше за все на нижчій відмітині. Солон стверджував, що один окремо взятий афінянин – це хитра лисиця, але коли афіняни збираються на на-родні збори, уже маєш справу з чередою баранів.

Римляни придумали приказку: сенатори – мужі дуже достойні, а римський сенат – це паршива тварина. Так вони визначили кон-траст імовірних позитивних якостей кожного сенатора окремо і не-розсудливість, необачливість і моральну вразливість, що заплямо-вують сумісні обговорення на зборах, від яких залежали тоді мир або війна в античному суспільстві.

Отже, соціальність, що виявляється в сумісній поведінці лю-дей, має особливу властивість, яка полягає у великій силі впливу на окремих індивідів, в автоматичності механізму її дії, в його підсвідо-мості і блискавичності спрацьовування.

В чому полягають підґрунтя цього ефекту соціальності психіч-ної діяльності? Чому якийсь наказ або повідомлення з переконли-вою силою заставляє людину прийняти деяку ідею, емоцію, дію, які логічно людина не мала розумної підстави приймати? У людей з’яв-ляється ілюзія, що вони приймають рішення самі, не усвідомлюю-чи того, що стали об’єктом впливу, навіювання.

Щоб дати відповідь на ці запитання, потрібно проникнути в саму суть явища. А це вже є задачею науки. Задача ця не з легких, бо немає складнішого явища у світі, ніж людина та її поведінка. Англійський психолог Бартлет, який займався дослідженнями со-ціально-психологічних явищ, підкреслював, що суспільна поведі-нка є великою тайною. І якщо він більш-менш проникнув в глиби-ни людської істоти, не може осмілитись стверджувати, що він зро-зумів суспільну поведінку, хоча займається цим все життя.

Соціально-психологічна реальність, яка виявляється через ефект соціальності, охоплює такі групи явищ. По-перше, це – мінливі психічні групові утворення, що виникають як відображен-ня певних соціальних ситуацій в конкретно-історичних умовах сус-пільства (соціальний настрій, соціальна думка, революційність мас, соціальний патріотизм, соціальний оптимізм чи песимізм та ін.). По-друге, це стійкі явища масової психіки, що утворюються тільки в масах людей в результаті їх взаємодії через механізми психічного зараження, наслідування, навіювання (чутки, плітки, мода, паніка та ін.). По-третє, це стійкі психічні утворення, які характеризують соціальний характер груп (великих – нація, клас; малих – виробни-ча бригада, шкільний колектив). По-четверте, до певного типу соц-іально-психологічної реальності належить також соціальність по-ведінки особистості в ситуації групи.

 

 

5