Соціальна психологія (частина 1)

Макросистема

 

Макросистема – це соціальний рівень культури суспільства. Це, так би мовити, зовнішній рівень, який безпосередньо не включений в певне соціальне оточення індивіда, а пов’язаний з ним через посередництво інших рівнів. Макросистема включає ідеологію, закони, традиції, норми того суспільства, в якому живе індивід. Вона об’єднує в собі основи осв-ітянських, економічних, релігійних, політичних і соціальних цінностей. Вона встановлює еталони зовнішньої привабливості і статеворольової поведінки для чоловіків і жінок, вона впливає на стандарти статеворо-льового виховання і стосунків. Хоча вплив всіх цих факторів здійснюєть-ся на всіх чотирьох рівнях взаємозв’язків індивіда і соціального середо-вища, але найбільш значну роль вони відіграють на рівні макросистеми. Це відбувається тому, що макросистема має здатність впливати на всі інші рівні. Наприклад, та чи інша освітянська програма, яка приймаєть-ся на державному рівні, може здійснити великий вплив на ріст рівня освіти і соціальний розвиток багатьох поколінь. Або, наприклад, прави-ла, згідно з якими діти із затримкою розвитку можуть вчитись в класах основного потоку звича йної школи, здійснюють суттєвий вплив на рівень освіти і соціальний розвиток як на дітей з порушенням розвитку, так і на здорових дітей. В свою чергу, успіх або неуспіх цього педагогічного екс-перименту може сприяти або, навпаки, заважати подальшим спробам адміністрації поєднати ці дві групи дітей.

Культурні сили, які дозволяють виділити макросистему на рівень життєвого середовища, утворюються частково історичними подіями, частково – послідовністю людського розвитку. Враховую-чи історичну перспективу, пов’язану зі змінами культурних ціннос-тей, ми зможемо краще зрозуміти ті зрушення в батьківських, сімей-них і соціальних настановленнях, які впливають на розвиток про-тягом людського життя. Всі ці рівні впливів на особистість взаємо-пов’язані, здійснюють активний вплив один на інший. Інтереси сус-пільства полягають в тому, щоб забезпечити переведення ціннос-тей соцієтального рівня до індивідів через вплетення цих цінностей у безпосереднє оточення, бо тільки у сфері безпосереднього міжо-собистісного спілкування діють механізми, які здатні забезпечити

процес інтеріоризації, тобто переведення зовнішніх соціальних зв’язків у внутрішні психологічні властивості.

Отже, соціоекологічний підхід визначає життєдіяльність лю-дини як складний процес, в ході якого індивід реконструює своє ба-гаторівневе життєве середовище, відчуваючи вплив всіх елементів цього середовища і взаємозв’язків між ними.

 

 

51