Главная->Психологія->Содержание->Процес поведінкового самоконтролю складається з п’яти ос-новних кроків.

Соціальна психологія (частина 1)

Процес поведінкового самоконтролю складається з п’яти ос-новних кроків.

 

1.         Визначення форми поведінки, на яку потрібно впливати (ку-ріння, переїдання).

2.         Збір основних даних, тобто інформації про фактори, які впливають на поведінку, яку ми хочемо змінити (зважування, кількість цигарок).

3.         Розробка програми самоконтролю, яка націлена на зміну частоти повторень поведінки, яку хочемо змінити.

4.         Виконання і оцінка програми самоконтролю.

5.         Завершення програми самоконтролю.

Деякі методики, такі як моделювання і різні типи модифікації

поведінки, які були застосовані в школах, програмах зниження ваги і дитячих виправних закладах, довели свою ефективність.

Отже, біхевіоризм в цілому розвивався шляхом все більшого вторгнення в схему “стимул – реакція” різних проміжних змінних. Найбільше в цьому набули успіху соціальні біхевіористи (А. Банду-ра). Працюючи в основному з людьми, а не з тваринами, часто в умо-вах реального життя, а не тільки в стерільній обстановці лаборатор-ного експерименту, вони не могли не виявити однобічності у фор-мулі “стимул – реакція”. Встановивши істину, що людина – це не тільки продукт зовнішніх обставин, але й активний їх творець, вони змінили парадигму одностороннього впливу середовища на індивіда, на їх взаємодію. До цього висновку соціальних біхевіористів спону-кали факти, які свідчили про провідну роль у поведінці людини та-ких факторів, як оцінка можливих наслідків своїх дій, самооцінка,

Гл ава 4. Біхевіоризм

оцінка іншими, когнітивні процеси, тобто все те, що відкидалось кла-сичним, радикальним біхевіоризмом. Саме тому соціальні біхевіори-сти виявились найбільш підготовленими до того, щоб виконати роль “прикладного гуманізму”. На сьогодні вони лідирують в бурхливо про-гресуючій галузі методів самоконтролю, саморегуляції і самопрогра-мування. Соціальні біхевіористи, за словами А. Бандури, ставлять задачі зробити людину вільною, інженером своєї долі, вченим для себе, вміти протистояти тиску зовнішніх обставин.

Підводячи підсумки розвитку біхевіористських теорій за останні два десятиріччя, П. Шихирев зауважує, що об’єкт дослідження, на-в’язуючи соціальній психології свою логіку, позбавляє біхевіоризм підґрунтя, ставлячи перед вибором: або внести в модель поведінки корективу (пізнавальні процеси), або поступитись місцем для іншої концепції, яка б у поясненні поведінки спиралась на когнітивні про-цеси. Варіант такої концепції було запропоновано так званою когні-тивною орієнтацією, яка виникла саме як антитеза необіхевіоризму.

 

 

28