Соціальна психологія (частина 1)

Висновки

 

1.         Особливістю теорій, які отримали назву “психологія народів і мас” була загальна їх проблематика: масовидні явища, великі со-ціальні групи людей, масові рухи, механізми масового впливу. Ці теорії виникли в результаті потреб суспільства у дослідженні масо-вих явищ психіки, що супроводжували бурхливість соціальних відносин того часу. Найбільш відомими роботами з цієї проблема-тики є роботи французьких дослідників Г. Лебона і Г. Тарда.

2.         Г. Лебоном була розроблена концепція натовпу, в якій він трактує масову поведінку як аномальну, а головними ознаками маси визначає знеособленість, втрату інтелекту та особистої відповідаль-ності, домінування почуттів. Він виокремлює такі чинники, що зу-мовлюють масову поведінку: душа раси, вплив вожаків, наслідуван-ня і взаємне зараження. Ключовим поняттям, яким Г. Лебон визна-чає психологічний механізм взаємодії мас, є “психічна інфекція”. В концепції Лебона маса протиставляється вождю, еліті, лідеру, які здатні навести порядок у масі, повести її за собою.

3.         Г. Тард в основу своєї концепції поклав розробку механізму наслідування, яким він пояснював людські взаємовідносини. На його думку, задача науки полягає у вивченні законів наслідування, завдяки яким суспільство, з одного боку, підтримує своє існування у якості цілісності, з другого – розвивається завдяки виникненню і розповсюдженню в різних галузях життя винаходів.

4.         Концепція “психології мас” розроблялась також З. Фрейдом, зокрема у його дослідженнях міжособистісних та міжгрупових відно-син, в яких він велику роль відводить навіюванню, наслідуванню, підпорядкуванню лідерові (вождю), неусвідомленим колективним уявленням. За основу інтерпретації брались психологічні механіз-ми такої групи як сім’я. Особливо це стосується аналізу взаємин лідера і маси. Соціальна група розглядається З. Фрейдом як су-купність індивідів, які замінюють свій ідеал “Я” масовим ідеалом, що втілюється у вожді. Згідно зі схемою З. Фрейда, відносини з ліде-ром будуються за аналогією дитини з батьками.

5.         Теорія “психології народів” з’явилась на основі ідеї Гегеля про об’єктивний, народний дух, про надіндивідуальну цілісність

душі, яка становить народ, націю. Найбільш яскравим психологіч-ним втіленням цієї ідеї в кінці ХІХ ст. була “психологія народів” В. Вундта, який стверджував, що дух конкретного індивіда – це лише частина народної душі, психологія якої виражена у мові, міфах і звичаях. Останні він вважав трьома галузями, які склада-ють предмет вивчення психології народів. В. Вундт був засновни-ком культурно-історичної психології, до якої він відніс вивчення різних стадій розвитку людських психічних процесів, що вивча-ються в об’єктивних продуктах культури. Тим самим він підкрес-лив, що соціальна психологія повинна бути також історичною дис-ципліною, щоб залишатись дійсно соціальною.

6.         До “психології народів і мас” примикає теорія “інстинктів со-ціальної поведінки” Мак-Даугалла, зокрема в тій її частині, в якій йдеть-ся про способи впливу на неорганізовану масову поведінку. Згідно з точкою зору Мак-Даугалла, колективність і масовість можуть бути прийнятними і корисними за умов цілеспрямованого впливу на них.

7.         Початком лабораторного експериментування в соціальній пси-хології прийнято вважати експерименти Н. Тріплетта з соціальної фа-силітації. Ефект соціальної фасилітації полягає в тім, що присутність інших спонукає людей краще виконувати прості або добре знайомі за-дачі. Це були перші експериментальні роботи, де об’єктом досліджен-ня була мала група. Акцент робився на факті простої присутності інших, а сама група тлумачилась перш за все як факт “присутності”, вивча-лась не взаємодія людей, а факт їх одночасної дії поряд.

Дослідження феномену фасилітації проводилось також німецьким психологом В. Меде. Ним було встановлено, що ви-никнення ефекту фасилітації залежить від характеру завдань, які виконує людина. Проведення ранніх експериментів з дослі-дження фасилітації пов’язано з ім’ям американського соціаль-ного психолога Ф. Олпорта, який визначав соціальну психоло-гію як науку, що вивчає поведінку індивіда в тих галузях, де ця поведінка стимулює інших людей.

Експериментальний період соціальної психології збагатив її не тільки емпіричним матеріалом, але й новими методиками дослідження. Зокрема велике значення мало створення вимірю-вальних шкал.

 

 

21