Главная->Психологія->Содержание->Глава 3. Соціальна психологія як наука: історичний аспект Психологія народів і мас

Соціальна психологія (частина 1)

Глава 3. Соціальна психологія як наука: історичний аспект Психологія народів і мас

 

Психологія народів і мас – це особлива сторінка в розвитку со-ціальної психології. Вона виникла на рубежі ХІХ-ХХ ст. і складає передісторію наукової соціальної психології. Коли мова йде про пе-редісторію науки, то підкреслюється, що розроблені в той час поло-ження не були соціально-психологічними в сьогоднішньому ро-зумінні слова, проте вони сприяли становленню сучасної науки.

Особливістю теорій, які отримали назву “психологія народів і мас” була загальна їх проблематика: масовидні явища, великі соціальні групи людей, механізми масового впливу та інші соціальні явища “крупного калібру”. Г.М. Андрєєва називає цей етап розвитку со-ціальної психології описовим, тобто теорії цього періоду за типом дос-лідження були споглядальними, містили загальні оцінки і прогнози.

Психологія народів і мас по-своєму намагалась відповісти на запитання, які ставило суспільство перед наукою. Потреба у досл-ідженнях психології мас зумовлювалась особливістю соціальних відносин того часу. То була епоха масових рухів, революційного настрою мас. Саме цей динамізм суспільства, його бурхливість вик-ликали інтерес до масових явищ психіки, зумовило появу нових концепцій, в яких розроблялось нове коло проблем, пов’язаних з психологією мас. Ці концепції визначили цілий етап розвитку со-ціальної психології.

Масові явища завжди привертали увагу політиків, представ-ників громадської думки. На зломі ХІХ-ХХ ст. предметом ретель-ного вивчення багатьох вчених різних країн стали явища навіюван-ня, наслідування, поведінки особистості в натовпі, взаємодії лідера та маси. Найбільш відомими роботами з цієї проблематики є робо-ти французьких дослідників Г. Тарда і Г. Лебона.

Інтелектуальні та наукові підґрунтя психології мас не є од-норідними. З одного боку, це – прийоми і концепції сугестії.

Антон Месмер (1733-1815), який умів вводити людей в транс, об’явив, що може управляти універсальною силою (“тварин-ним магнетизмом”), що зміцнює життєві сили і здоров’я. Гіпно-тичне навіювання – як це було названо потім – повинно було знижувати рівень свідомості пацієнта, роблячи його розум більш “примітивним”. Гіпнотизм став однією з важливих мо-делей соціального навіювання і на ранньому етапі був запози-чений психологією мас для пояснення ірраціональності, емо-ційності і “примітивності” натовпу.

Інша медична модель, ще більш “патологічна” за своїм поход-женням і формою, була взята з епідеміології. Незадовго до цього було доведено факт передачі інфекції через посередництво вірусу завдяки дослідженням Луі Пастера (1822-1895) і Роберта Коха (1843-1910). Аналогічно цьому психічну інфекцію стали вважати відповідальною за розповсюдження афектів і “анамії” (занепад моралі) в людських збориськах або в будь-якому збудженому натовпу.

Ще одним науковим обгрунтуванням психології мас стала кри-міналістика. Те, що в медичній інтерпретації мало статус підсвідо-мого і афективного, з юридичної точки зору уявлялось як знижена відповідальність індивіда, який є включеним у натовп. Основним положенням цього медико-правового підходу було те, що у натовпі людина стає більш примітивною й інфантильною, а тому – менш розумною і менш відповідальною.

Всі ці ідеї було викладено в серії італійських і французьких пуб-лікацій ще до 1895 року, але Г. Лебон (1841-1931) популярно виклав їх у своєму бестселері “Психологія народів і мас” (1895). В цій книзі Лебон виокремлює такі чинники, що зумовлюють напрямок суспіль-ного руху: душа раси, вплив вожаків, наслідування, навіювання і взає-мне зараження. “Психічна інфекція” – це ключове поняття, яким Г. Лебон визначає психологічний механізм взаємодії мас. Головними ознаками маси, на думку Лебона, є знеособленість, втрата інтелекту та особистої відповідальності, домінування почуттів.

 

 

19