Главная->Інші підручники->Содержание->§ 3. Створення соціально-педагогічних умов для оптимальної життєдіяльності дітей і молоді з функціональними обмеженнями

Соціальна педагогіка (частина 3)

§ 3. Створення соціально-педагогічних умов для оптимальної життєдіяльності дітей і молоді з функціональними обмеженнями

 

Зважаючи на те, що і Державний центр ССМ, і місцеві спеці-алізовані центри ставлять собі за мету створити всі можливі умо-ви, щоб допомогти дітям інтегруватися в соціальне середовище, у суспільство, важливо було звернути увагу на одну із проблем, яка стосується, насамперед, дітей – форма і місце навчання. Причому особливий інтерес викликають відповіді самих дітей з функціональ-ними обмеженнями (паралельно проводилося опитування їхніх батьків і експертів).

Серед функціональних характеристик сімей, які мають дітей з обмеженими можливостями, найбільш значущими є такі:

1)         матеріальне забезпечення сімей;

2)         психологічний клімат в сім’ї;

3)         загальна культура сім’ї;

4)         реабілітаційна культура сім’ї;

5)         реабілітаційна активність;

ставлення до патології дитини.Розділ 6. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю

Із метою виявлення особливостей сім’ї, окрім структурних і функціональних характеристик, важливо знайти також інди-відуальні особливості членів конкретної сім'ї. До них належать: соціально-демографічні, фізіологічні, психологічні, патологічні звички окремих членів сім’ї, а також характеристика дитини, вік, рі-вень фізичного, психічного, мовного розвитку, інтереси, здібності, освітня установа, яку вона відвідує, рівень навчання і спілкування, наявність поведінкових відхилень, патологічні звички, мовленнєві і психічні відхилення.

Поєднання індивідуальних характеристик членів сім’ї з її струк-турними і функціональними можливостями утворюють комплексну характеристику – статус сім’ї. Для визначення статусу доцільно ко-ристуватись такими поняттями:

-          соціально-економічний статус;

-          соціально-психологічний статус;

-          соціально-культурний статус. Індивідуальні характеристики членів сім’ї фіксуються у ході

інтерв’ю, безпосереднього спостереження і (або) за результатами обстежень, проведених іншими спеціалістами (лікарем, психологом, корекційним педагогом).

Структурні компоненти сім’ї визначаються, переважно, під час бесіди з її членами чи у процесі вивчення офіційних документів (ме-дична соціальна карта).

Для визначення психологічного клімату сім’ї можна викорис-товувати відкрите та опосередковане спостереження, тести (тест-опитувальник, опитувальник для батьків, малюнок сім’ї), а також результати спостережень, проведених психологом чи психотерапев-том.

Рівень загальної культури містить показник освіти дорослих членів сім’ї, побутову та поведінкову культуру членів сім’ї. При цьо-му можна застосовувати інтерв’ю, що дозволяє виявити коло інтер-есів, розвиток духовних потреб, організацію дозвілля, спільні фор-ми відпочинку.

У ході вивчення умов забезпечення ранньої реабілітації дітей зверталася увага на ряд показників, які дозволили виявити певні “білі плями” у роботі з цією категорією дітей та їх батьками:

-          матеріальне забезпечення;

-          медичне обслуговування;

-          психологічна допомога дітям і батькам;освіта і професійне навчання;

-          працевлаштування дітей і батьків;

-          спілкування, заняття улюбленими справами;

-          підготовка дітей і молоді до самостійного життя;

-          вільне пересування. Зокрема, відповіді експертів стосувалися причин, що зумовлю-ють матеріальні, медичні, освітні проблеми сімей, які виховують ді-тей і молодь з функціональними обмеженнями.

Відповіді показують, що найбільш гострою із ряду проблем, з якими стикаються сім’ї з дітьми і молоддю з функціональними об-меженнями, є причина недостатнього матеріального забезпечення. Експерти вважають, що матеріальні проблеми зумовлені такими факторами (наводяться в порядку частоти згадувань):

-          нестабільна економічна ситуація в країні;

-          недосконалість законодавчої бази стосовно матеріального забезпе-чення і соціального захисту родин, що виховують дітей-інвалідів;

-          значна мінусова різниця між державними виплатами на дітей-інвалідів і реальним прожитковим мінімумом;

-          ліквідація, в багатьох випадках, допомоги матерям, що не пра-цюють і доглядають дітей-інвалідів, з причин незначного пере-більшення норми доходів на члена сім’ї, яка є жебрацькою і об-разливою;

-          наявність частини безробітних батьків, котрі виховують дітей-інвалідів;

-          дорогі ціни на лікування й медикаменти;

-          високі комунальні платежі;

-          відсутність будівництва державного житла унеможливлює по-кращення санітарно-житлових умов, тобто поліпшення здоров’я дітей і батьків;

-          недоступність безкоштовного санаторно-курортного лікування;

-          нестача центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, недостатня можли-вість залишити дитину у денний час і піти працювати, брак ін-ших форм розвантаження батьків для роботи та відпочинку;

-          відсутність центрів ранньої діагностики, що збільшує кількість інвалідів та ін;

-          дорожнеча діагностики й консультування;

недоступність спеціалізованої допомоги в невеликих населених пунктах;Розділ 6. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю

-          відсутність профілактичних заходів;

-          відсутність інформації для батьків про методи ранньої діагнос-тики і реабілітаційні заходи та ін. Причинами психологічних проблем дорослих членів родини є:

-          усвідомлення неможливості забезпечити гідне життя своїй ди-тині;

-          страх перед майбутнім дитини (труднощами працевлаштуван-ням, створення власної сім’ї);

-          поширеність хибних уявлень щодо інвалідності (наприклад, думка, що фізично обмежена людина неповноцінна й інтелекту-ально);

-          брак інформації про виховання і характер взаємостосунків з ді-тьми і молоддю з обмеженими можливостями і, відповідно, не-розуміння батьками проблем, власних дій;

-          підвищене відчуття відповідальності, намагання зробити усе за дитину часто трансформується в гіперопіку;

-          прагнення сховати дитину від оточуючих, а також – звуження

кола її спілкування, ізольованість та ін.

Причини психологічних проблем самих дітей і молоді з функціо-нальними обмеженнями, на думку експертів, наявні у зв’язку з:

-          відчуттям непотрібності і “меншовартості” (формуванню остан-нього сприяють демонстрації співчуття або навпаки – відсторо-нення оточуючих);

-          недоступністю багатьох закладів культури, нестачею спілкуван-ня взагалі, зокрема з однолітками, внаслідок обмежень у пере-суванні, з інших причин;

-          відсутність інформації, замкненість лише на власних проблемах;

-          усвідомлення своєї залежності від батьків і близького оточення

та ін.

Стосовно проблем у сфері освіти дітей і молоді з функціональни-ми обмеженнями, то експерти зазначають такі причини:

-          неспроможність відвідувати загальноосвітню школу, оскільки наявні труднощі у пересуванні та віддаленість спеціальних на-вчальних закладів, що заважає отримати спеціальність;

недостатня адаптованість навчальних програм загальноосвітніх і навіть спеціальних шкіл для дітей з певними порушеннями, брак індивідуального підходу та навчальних програм, адаптова-них до особливостей різних видів інвалідності дітей, які навча-ються вдома;Причини недостатнього спілкування дітей і молоді з функціо-нальними обмеженнями:

-          труднощі пересування, відсутність спеціального обладнання в громадських місцях, взагалі знижений рівень мобільності інва-лідів;

-          психологічний бар’єр у спілкуванні, неготовності людей сприй-мати інвалідів рівними собі;

-          психологічні комплекси батьків, які соромляться своєї дитини і не прагнуть розширювати коло її спілкування;

-          відмежованість від середовища загальноосвітніх шкіл, недостат-ня кількість центрів соціальної адаптації і спеціалізованих на-вчальних закладів;

-          відсутність клубів для спілкування або їх територіальна недо-ступність;

-          небажання здорових дітей спілкуватися з інвалідами та ін. Звичайно, названі вище лише окремі причини серед десятків

інших. Проте вони можуть привернути особливу увагу державних структур, різних соціальних інститутів і громадських організацій до питання щодо шляхів усунення окреслених причин і механізмів впливу на досягнення певних змін у тій ситуації, яка склалася на-вколо дітей і молоді з функціональними обмеженнями, і зокрема – навколо сімей, які виховують таких дітей.

 

 

7