Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 § 4. Теоретичні засади формування здорового способу життя - Соціальна педагогіка (частина 3) - Studbook
Главная->Інші підручники->Содержание->§ 4. Теоретичні засади формування здорового способу життя

Соціальна педагогіка (частина 3)

§ 4. Теоретичні засади формування здорового способу життя

 

Питання здоров'я та здорового способу життя, розвитку та ста-новлення особистості дитини і підлітка розглядаються багатьма до-слідниками: виховна робота в школі засобами фізичної культури (А. Д. Дубогай, Г. І. Власюк, А. Л. Турчак); психологічні, мораль-ні особливості виховання особистості (І. Д. Бех, Н. Ю. Максимо-ва, С. К. Масгутова, І. В. Нікітіна, Р. Ф. Пасічняк, І. М. Романи-шин; формування ціннісних орієнтацій підлітків (С. В. Лапаєнко, С. О. Свириденко, О. Ф. Турянська); становлення соціальної актив-ності підлітків (К. М. Власова, О. И. Карпухін, О. А. Кузьменко), загально-філософський підхід (Л. П. Сущенко).

Науковці визначають, три етапи діяльності світової спільноти в напрямку відвернення загрози здоров’ю людства:

Перший етап 1977–1986 рр. визначив ідеологію досягнення здоров’я для всіх, основні принципи і шляхи цієї діяльності. Осно-вні документи – Концепція ВООЗ «Здоров’я для всіх» (1977 р.), Алма-Атинська Декларація „Концепція досягнення здоров’я для всіх” (1978 р.), звіт Лалонда (1974 р.).

Другий етап 1986–1997 рр. ствердив ФЗСЖ як засіб досягнення здоров’я для всіх і загальновизнаної в світі системи дій зі своєю теорією, методикою і практикою. Основні документи – Отавська Хартія (1986 р.), Аделаїдські рекомендації (1988 р.), Сундсвальська заява (1991 р.).

Третій етап історії ФЗСЖ починається з 1997 року. Основні до-кументи – Джакартська декларація за формування здорового спосо-бу життя в XXI сторіччі (1997 р.), Всесвітня декларація з охорони здоров’я, “Здоров’я-21: Основи політики досягнення здоров’я для всіх в Європейському регіоні ВООЗ” (1998 р.).Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

Таким чином, Європейське регіональне бюро ВООЗ спрямовує свою діяльність на сприяння тому, щоб політика кожної європей-ської країни з питань охорони здоров’я якомога тісніше була узго-джена з політикою “Здоров’я-21”.

Особливу увагу привертає відоме визначення поняття здоров'я в Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ, 1946 р.): «Здоров'я – це стан повного фізичного, душевного і соціального бла-гополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів», що визначає чотири складові здоров’я: фізичне, психічне, духовне, со-ціальне. Ці складові тісно взаємопов’язані, вони в сукупності визна-чають стан здоров’я людини.

Показниками фізичного здоров’я є індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, досконале (за нормою) фізіологічне функ-ціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, гене-тичної спадщини, рівень фізичного розвитку органів і систем орга-нізму.

Показники психічного здоров’я – індивідуальні особливості пси-хічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з ці-лей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення, ха-рактеру, здібностей людини.

Показниками духовного здоров’я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життє-ва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і сві-тогляду – все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.

Соціальне здоров’я пов’язане з економічними чинниками, стосун-ками індивіда зі структурними одиницями соціуму (сім’єю, органі-заціями), з якими створюються соціальні зв’язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. В загальному вигляді соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя в певному середовищі – економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов’язані, вони в сукупності ви-значають стан здоров’я людини. В реальному житті майже завжди спостерігається інтегрований вплив цих складових.Сучасні теорія і практика формування здорового способу життя, прийняті в країнах-лідерах, що ініціюють піднесення проблематики здоров’я на загально планетарний рівень, розрізняють шість рівнів здоров’я світової спільноти, структурованих за кількісною ознакою – від окремого індивіда до людства загалом.

Індивід

Група індивідів

Організація

Громада

Країна

Світ

I           рівень

II         рівень

III        рівень

IV        рівень

V         рівень

VI        рівень

Рис. 9.1. Структуровані рівні здоров’я світової спільноти

Перший рівень – індивідуальний, тобто здоров’я окремої людини. Другий рівень визначається як рівень здоров’я певної групи людей – її сім’я, родичі, друзі, знайомі, з якими вона повсякденно спілкуєть-ся. Третій рівень – рівень організації. Зважаючи на те, що переваж-на більшість людей взаємодіє з різними організаціями суспільства (сфери виробництва, послуг, науки, культури, релігії, правові і соці-альні інституції тощо) і тим самим впливає на здоров’я працівників (як і в зворотному напрямку організація впливає на здоров’я окре-мої людини), цей рівень структурований окремо. Четвертий рівень здоров’я – здоров’я громади, тобто той найближчий соціум, де люди-на перебуває тривалий час свого життя. Наступний, п’ятий рівень – рівень певної країни, як влада ставиться до громадського здоров'я своєї країни, чи відповідає чинне законодавство світовим поглядам з питань здоров'я. І останній, шостий – рівень всього світу, на якому позначаються проблеми всього людства у планетарному масштабі.

Таке структурування рівнів здоров’я дозволяє мати уявлення світової спільноти щодо зв’язку індивідуального і громадського здоров’я, яке визначає взаємозалежність усіх рівнів. Така залежРозділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

ність і взаємообумовленість рівнів здоров’я визначає позицію, яка проголошується країнами світової цивілізації:

•          кожна людина особисто відповідальна за здоров’я всього люд-ства;

•          усе людство відповідальне за здоров’я кожної людини. Узагальнюючи міркування провідних вчених щодо визначення

поняття «здоровий спосіб життя», “здоров’я”, можна сказати, що здоровий спосіб життя – це все в людській діяльності, що має відно-шення до збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконан-ню людиною своїх людських функцій завдяки організації діяльності щодо оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту.

Складові здорового способу життя мають елементи, які стосу-ються всіх аспектів здоров’я – фізичного, психічного, соціального і духовного. Найважливіші з цих елементів – це:

•          усвідомлення цінності здоров’я (домінуючий у світогляді люди-ни духовний пріоритет і відповідна психічна установка);

•          відсутність шкідливих звичок, (тютюнової, алкогольної, нарко-тичної залежності, безладних, небезпечних статевих стосунків);

•          доступ до раціонального харчування (в тому числі якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок);

•          умови побуту (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності);

•          умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку);

•          рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, віднов-лення після фізичних і психічних навантажень). Взагалі світовою спільнотою «формування здорового способу

життя» визначається як процес запровадження зусиль для спри-яння поліпшенню здоров’я і благополуччя взагалі, зокрема ефектив-них програм, послуг, політики, які можуть підтримати та поліпшити існуючі рівні здоров’я, дати людям змогу посилити контроль над власним здоров’ям і покращити його.

-          Для поліпшення здоров’я, індивідуального чи суспільного, необ-хідна також наявність певних передумов. Основними з таких пере-думов є Всесвітня організація охорони здоров’я визначає такі:Наявність миру, яка розуміється не лише як відсутність війни з іншою державою або групою держав, але й як відсутність мир-них стосунків у сім’ї, конфліктів з найближчим оточенням, на роботі, конфлікти всередині спільноти або між ними, які теж не сприяють здоров’ю.

-          Наявність даху над головою. Це визначення не звужується до по-няття домівки. Оскільки це і певний рівень побутового комфор-ту, і майнові правові відносини, інші науково-технічні і соціаль-ні чинники, що створюють відчуття впевненості в майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природ-ного або суспільного походження.

-          Прояв соціальної справедливості, рівності, неупередженості. Наявність цих передумов здоров’я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, унеможливлює об-меження законних прав та інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур.

-          Освіта. Поняття освіти в цьому контексті слід розуміти не тільки як освіту валеологічну (про здоровий спосіб життя), а й як освіту загальну, оскільки без знання комплексу основних природно-наукових, філософських, гуманітарних положень світової спадщини вивчення суто валеологічної дисципліни не може дати системного уявлення про проблему здоров’я взагалі.

-          Оптимальне харчування, яке є передумовою здоров’я, і поєднує доступність споживання якісної питної води, необхідної кількос-ті вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, про-дуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціаль-них продуктів і харчових добавок, що сприятиме поліпшенню стану здоров’я і протидіятиме природному процесу старіння.

-          Поняття прибутку в переліку передумов здоров’я передбачає наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування людини або суспільства, але й для створення послуг і товарів, необхідних для здорового спосо-бу життя.

Стабільність екосистеми також є передумовою здоров’я. Ма-ється на увазі не стабілізація шкідливих екоумов, а навпаки, ді-йовий вплив на всі ланки цієї системи з метою запобігання не-гативним змінам, що можуть погіршити умови існування.Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

- Достатність сталих ресурсів поєднує і фінансові ресурси кра-їни, спільноти і окремої людини, незадіяні ресурси засобів ви-робництва, матеріалів та інструментів, врешті-решт, інтелекту-альні ресурси, потенціал громадських і приватних ініціатив [9]. Метою формування здорового способу життя є сприяння досяг-ненню, в широкому розумінні, благополуччю і здоров’ю для всіх, на всіх рівнях, у всіх сферах, з усіма передумовами.

Основним механізмом формування здорового способу життя є створення умов для окремих осіб, груп людей, громад спроможності і можливості позитивно впливати на проблеми здоров’я.

Розрізняються п’ять напрямків формування здорового способу життя, які тісно взаємопов'язані:

•          формування сприятливої для здоров’я державної політики;

•          створення сприятливого природного і соціального середовища;

•          підвищення активності громад;

•          розвиток індивідуальних людських навичок;

•          переорієнтація служб охорони здоров’я. Кожен із заходів реалізується за притаманними для нього пев-ними принциповими положеннями і за наявності певних умов.

 

1.         Створення сприятливого середовища для життєдіяльності лю-дини. Нерозривний зв’язок людини і середовища її існування, взаємозв’язок двох складових середовища (суспільної і при-родної), взаємозв’язок чотирьох складових здоров’я людини (фізичної, психічної, соціальної, духовної) – все це обумовлює необхідність будувати заходи щодо формування здорового спо-собу життя на основі соціо-екологічного підходу до здоров’я.

2.         Підвищення активності громад. Головною «рушійною силою», потенціалом, середовищем розробки і впровадження формуван-ня здорового способу життя є громада (місцева територіальна, етнічна, релігійна, культурна тощо).

3.         Розвиток індивідуальних навичок переважно спрямований на інформаційну і освітню діяльність, що має на меті збільшува-ти спроможність людей робити правильний вибір, посилювати контроль за здоров’ям, вчитись спрямовувати зусилля на власне здоров’я, на здорове середовище.

Переорієнтація служб охорони здоров’я має здійснювати розши-рення сфери відповідальності спеціалізованої системи охорони здоров’я саме у напрямку формування здорового способу життя, виходячи за межі лікування.Проведений аналіз теоретичних засад формування здорового способу життя та основних напрямків роботи соціальних педагогів дозволив розробити загальну модель діяльності соціального педа-гога щодо формування здорового способу життя дітей та молоді (Рис. 9.2).

Основними об’єктами соціально-педагогічної роботи спеціаліс-та щодо формування здорового способу життя підлітків є навчальні заклади різних типів (загальноосвітні школи, вищі навчальні закла-ди) та позанавчальні заклади (соціальні служби для молоді, клуби за місцем проживання, громадські об'єднання тощо). Соціально-педагогічний вплив відбувається як під час групової роботи, так і у ході індивідуальної роботи.

Щоб ця модель спрацювала, спеціалісти повинні володіти пев-ною професійною компетентністю, під якою розуміється сформова-на у процесі навчання та самоосвіти система науково-практичних знань і вмінь, які впливають на якість вирішення професійних за-вдань, і розвинуті особистісно-професійні якості, що проявляються у діловому та партнерському спілкуванні з людьми при вирішенні їхніх життєвих проблем. Для виконання соціально-педагогічної роботи щодо формування здорового способу життя відповідно до основних функцій соціальний педагог повинен володіти певними знаннями та вміннями, а саме:

-          у межах комунікативної функції – особливості спілкування з різними соціальними групами підлітків та молоді, представни-ками державних структур та громадських організацій, поперед-ження конфліктних ситуацій, здійснення позитивного впливу на дітей та молодь, залучення їх до роботи соціальних проектів;

-          у межах організаторської функції – теоретичні та практичні за-сади діяльності соціального педагога щодо організації роботи з формування здорового способу життя у різних соціальних інсти-тутах, а також з розробки, планування, оцінки соціальних про-грам, визначення пріоритетних напрямків діяльності у процесі формування здорового способу життя, розподілення обов'язків між учасниками соціальних проектів, координування їх діяль-ності;

у межах прогностичної функції – особливості прогнозування результатів впровадження соціальних проектів, спрямованих на формування здорового способу життя дітей та молоді, побу-дова адекватних прогнозів відповідно до конкретної соціальноРозділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

педагогічної ситуації, враховування специфіки різних соціаль-них груп молоді;

-          у межах соціально-педагогічної функції – специфіка соціально-педагогічної діяльності з формування здорового способу жит-тя дітей та молоді, здійснення соціально-педагогічної роботи щодо формування усвідомлення необхідності здорового спосо-бу життя, набуття соціальних навичок щодо здоров'я у підліт-ків та молоді;

-          у межах профілактичної функції – основи здорового способу життя, наслідки впливу шкідливих звичок та асоціальної по-ведінки на здоров'я та життєдіяльність особистості, способи та форм соціально-профілактичної роботи, організація індивіду-альних, групових, масових форм діяльності з формування здо-рового способу життя, пропаганда здорового способу життя, створення соціальних умов для соціально-позитивної діяльнос-ті дітей та молоді через їх участь у соціальних проектах;

-          у межах діагностичної функції – особливості діагностування об'єктів соціально-педагогічної діяльності з формування здо-рового способу життя, добирання оптимального діагностичного інструментарію, аналіз, узагальнення та використання результа-тів діагностики;

-          у межах соціально-медичної функції – основні соціально-медичні чинники здоров'я та здорового способу життя, осо-бливості надання соціально-медичної допомоги різним групам клієнтів, проведення консультативної соціально-терапевтичної допомоги із залученням різних фахівців, доцільно застосовува-ти різні форми психолого-педагогічної допомоги;

-          у межах правозахисної функції – основні права дітей та молоді щодо здоров'я, закріпленні в законодавчих документах України та інших країн, обов'язки школи, сім'ї та позанавчальних закла-дів стосовно розвитку особистості, інформування дітей та моло-ді про їхні права щодо здоров'я. Соціальні педагоги через соціальну складову здоров'я мають

можливість впливати на моральне, психічне та фізичне здоров'я особистості, а формування у підростаючого покоління свідомості соціальної цінності здоров’я як особистого, так і суспільного сприя-тиме позитивному становленню та розвитку особистості загалом.00

o

Політика сприяння здоровому спо-собу життя

-          міністерства і відомства

-          місцеві органи влади

-          засоби масової інформації

м

иСОЦІАЛЬНИИ ПЕДАГОГ

о и м'

иПереорієнтація охорони здоров'я

-          Центри здоров'я

-          консультативні центри

-          поліклініки

-          інші структури

 

Державні заклади для дітей та під-літків:

- притулки -інтернати

Позанавчальні заклади:

-          будинки творчості

-          клуби за місцем проживання

-          центри мистецтв

-          громадські об'єднання

Навчальні закла-ди різних типів:

-          заг. освітні школиі

-          вищі навч. за-клади

-          навчальні закла-ди санаторного типу

Служби різного спрямування:

-          соц. служби для молоді

-          центри підтрим-ки сім'ї

-          дружні клініки молоді

Реабілітаційні установи:

-спец. консульта-ційні центри - служби надання допомоги

 

о

о

a

 

Створення спри-ятливих умов

СІМ'Я

ОСОБИСТІСТЬ

РОВЕСНИКИ

Створення спри-ятливих умов

Розвиток особистих соціальних навичок здорового способу життя

Рис. 9.2. Загальна модель формування здорового способу життя особистості підлітка

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

 

 

55