Главная->Інші підручники->Содержание->§ 2. Виховні можливості громадських об'єднань у формуванні соціальної активності підлітків

Соціальна педагогіка (частина 3)

§ 2. Виховні можливості громадських об'єднань у формуванні соціальної активності підлітків

 

Проблема пошуків інтегративних форм виховної роботи з під-ростаючим поколінням сьогодні є архіактуальньною. Це поясню-ється тим, що у підлітковому віці помітно скорочується кількість дітей, котрі задовольняються спілкуванням лише у колі сім'ї, і при цьому збільшується кількість тих, що прагнуть до спілкуван-ня в інших сферах їх життя: на вулиці, клубах за інтересами, в секціях.

Безперечно, збільшення часу, який підлітки проводять поза школою і поза родиною приводить їх до створення певних рефе-рентних груп, товариств. При цьому їх роль для підлітків є більш значущою, ніж учителів чи батьків. Ця особливість якраз і спонукає підлітків до об'єднань, які іноді є керованими педагогами, а іноді є неформальними і переважно різновіковими [1]. Це дозволяє ствер-джувати, що створення неформальних об'єднань, які іноді мають негативістські тенденції, засвідчує недосконалість і неефективність виховної роботи з підлітками.

Неформальні групи – „це не обов'язково об'єднання одноліт-ків, в них можуть бути люди, які хоч і відрізняються за віком, але об'єднані системою відносин, вони володіють спільними цінностями і відокремлені від інших певним принципом відмежованості“ [2].

Дослідники Г. Троцко [4], А. Мудрик [2], Ю. Поліщук [3] ви-значили, що близько 83–88% школярів є учасниками груп, які з'являються спонтанно, але часто існують досить тривалий час. Під-літкові ненацькі об'єднання, на думку дослідників, характеризують-ся достатньо високим рівнем організованості, ефективною саморе-гуляцією, віковою і групповою субкультурою.

Що приваблює підлітків у цих групах?

Вивчення їх діяльності засвідчує, що привабливість полягає, пе-редусім, у можливостях самоврядування і самоствердження підліт-ків у процесі спільної творчої життєдіяльності. Хоча, слід зазначити, що спрямованість цієї життєдіяльності проявляється в досить широ-кому діапазоні. В Україні функціонують групи як з яскраво вираже-ною соціально-значущою спрямованістю чи соціально-прийнятною орієнтацією, так і групи, які не мають певних видів занять, вони пе-ребувають у режимі вільного спілкування.Відомий дослідник цієї проблеми І. Кон [1] зазначає, що за соціально-психологічним статусом ці групи можна поділити за приналежністю, в яких підліток реально перебуває (шкільний ко-лектив, різні секції, клуби, гуртки), референтні групи, до яких він не належить, але на які він орієнтується і на думку яких зважає та співвідносить свою поведінку і самооцінку. Причому ці групи за кількістю поділяються на великі (шкільні організації, вболівальни-ки спортклубу) і малі, в яких взаємовідносини є особистими, – „очі в очі“. За тривалістю і стабільністю свого існування групи можуть бути постійними, тимчасовими і ситуативними; за просторовим розміщенням вони можуть бути: дворовими, квартальними, можуть функціонувати в межах певної установи (школа, клуб, підприєм-ство, бар), або розпорошеними (це підлітки, які живуть далеко один від одного, об'єднані спільним хобі, станом здоров'я, видами спор-ту тощо). За типом лідерства вони можуть бути демократичними або авторитарними. За ціннісною спрямованістю – просоціальними (соціально позитивна спрямованість) або асоціальними (соціально-нейтральними) та антисоціальними.

Звичайно, об'єднання, групи ровесників відіграють у житті під-літків досить істотну роль. Часто вони входять у формалізовані і не-формальні групи, спілкування в яких має суттєву різницю.

Причому, як зазначає А. Мудрик [2], основні механізми соці-ального виховання у формалізованих об'єднаннях – це інструмен-тальний міжособистісний, а у неформальних – стилізований і між-особистісний. Саме у неформальних взаємовідносинах підлітків простежується часто емоційна насиченість міжособистісних контак-тів, оскільки прагнення проявити себе як особистість, індивідуалізу-ватися в референтній групі потребує від них пошуків нових каналів трансляції своєї особистості, що, на їх думку, забезпечує можливості для самовираження і самоутвердження.

Практика дозволила виявити один парадокс: майже всі громад-ські рухи виростають із стихійних, набуваючи певних організацій-них форм. При цьому, як стверджує відомий дослідник цієї про-блеми Ю. Й. Поліщук, мотивом (предметом потреби), що сприяє появі соціально-педагогічної установки щодо необхідності створен-ня і функціонування об'єднання, є палке бажання (життєва необ-хідність) в об'єднанні за інтересами, у самодіяльній і незалежній від державних інституцій, школи (вищого навчального закладу), бать-ків діяльності та спілкуванні [3, С. 96].Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

Зважаючи на те, що основним новоутворенням у свідомості під-літків (І. Булах) є поява відчуття дорослості, яке проявляється у ба-жанні бути і вважатися дорослими. Сьогодні, коли простежується зменшення ролі школи у процесі виховання, а на сім'ю в її кризовому стані сподівання невелике, то саме підліткові громадські об'єднання можуть стати джерелом потреби саморозвитку і середовищем його реалізації.

Цілком закономірно, що у зв'язку з цим зростають соціально-педагогічні функції різних дитячих і молодіжних об'єднань, які є специфічними, індивідуалізованими соціально-виховними систе-мами. Сучасна ситуація в громадських рухах надає підлітку право пошуку і вибору прийнятного і привабливого для нього за метою і масштабами діяльності об'єднання.

Цілком очевидним є те, що підлітки у всі часи прагнуть, шука-ють і створюють писані і неписані закони і правила, за якими вони хочуть жити, спілкуватись, самовиражатись, самореалізовуватись. Адже реформування політичної системи нашої держави докорінно змінило характер і структуру дитячого руху, який завжди був одним із факторів розвитку особистості.

Сьогодні науковці і практики повинні заново осмислити фе-номен дитячого руху, визначити місце в межах підліткового віку, виявити можливості у вирішенні як соціальних, так і виховних за-вдань стосовно підліткового покоління. Вкрай необхідна розробка принципів і технологій роботи в дитячому русі, адекватних його су-часному стану і перспективним можливостям.

Останні роки кінці ХХ початку ХХІ ст. можна відзначити синх-ронними процесами диференціації і консолідації, появою одних формувань і припинення діяльності інших, долання труднощів рос-ту і прояву, багатогранністю реформованих, відроджених і „новона-роджених“ організаційних структур, різними соціальними орієнти-рами.

Такими показниками і пояснюється той факт, що сучасні під-літкові об'єднання набули визнання не лише як явище педагогічне, яке є самостійним фактором розвитку особистості, але й як явище соціальне, що відображає всі інноваційні процеси, які відбуваються в житті нашого суспільства. Так, скажімо, якщо в суспільній свідо-мості українців сьогодні акцентується увага на цінностях окремої особистості, самооцінці людини, значущості її прав і свобод, то для підліткових об'єднань це означає поворот від пріоритету необхід-ності суспільству і державі до необхідності, передусім, самим дітям і підліткам. Підлітки, незалежно від змін у суспільстві, об'єднуються, прагнучи задовольнити потребу у спільній діяльності, спілкуванні, самоствердженні.

Без сумніву, нині існує в Україні чимало соціальних громад-ських утворень, які відіграють важливу роль у розвитку підлітків, але вони не в змозі вичерпати всю багатогранність життя нашого по-коління і його потреб.

Проте за наявності найбільш досконалих педагогічних техноло-гій підліток у цих об'єднаннях є об'єктом навчання, турботи і впли-ву. Тут його діяльність регламентується цілями, окресленими ззов-ні, програмами, складеними для нього і визначеними для виконання без його активної участі.

За межами організованої діяльності існує інша сфера життєді-яльності підлітків. Вони включаються в неї під впливом потреби жити в реальному житті і своїми діями творити власне життя, усві-домлювати свою цінність у суспільстві, а своїми вчинками доводити своє право бути повноцінним громадянином. Можна з впевненістю сказати, що саме особистісна орієнтованість, відмежованість від державних органів, динамічність і певна незалежність є стимулом для підлітків при входженні в те чи інше об'єднання.

У зв’язку з цим можна назвати об'єднання, які з'являються на основі психологічних особливостей конкретної соціально-демографічної групи, діяльність яких пов'язана з бажанням підліт-ків пізнати світ і утвердитися в ньому; об'єднання, орієнтовані на різні конкретні інтереси підлітків (релігійного, політичного, еконо-мічного спрямування).

Привертає увагу той факт, що останнім часом активізувалась потреба підлітків у захисті від несправедливих дій дорослих, учи-телів, батьків, від жорстокості ровесників. Поява таких об'єднань як „Дитячий парламент“, „Ти не один“, „Волонтери“, „Рука підтримки“, „Справедливість“ та ін. викликають інтерес у підлітків.

Активне залучення підлітка до громадських об'єднань дозволяє йому достатньою мірою задовольняти чимало соціальних потреб, ре-алізувати інтереси. Такі об'єднання виконують компенсаторну роль, сприяють підвищенню рівня самооцінки, підтримують комфортний соціальний статус, є соціально-педагогічною умовою захисту під-літків, заповнюють життя подіями. У громадських об'єднаннях є більше гарантій для реалізації прав і прояву власних поглядів і по-Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

зицій. Водночас, такі об'єднання мають унікальні можливості для політичної соціалізації і формування у підлітків навичок життя в демократичному суспільстві.

Розглядаючи громадські об'єднання як своєрідну соціально-педагогічну систему, В. Головенько [5], М. Перепелиця [6] наго-лошують на важливості об'єктивно визначених цілей цієї системи, принципів (самореалізації, самодіяльності, самоуправління, соціаль-ної реальності, активна дія підлітків).

Водночас, підліткове об'єднання можна розглядати як гуманіс-тичну виховну систему, що створюється під певну категорію дітей, підлітків, і яка відповідальним чином проектує засоби, форми ор-ганізації виховної діяльності, забезпечуючи їхній саморозвиток. За таких умов можна за рівнем саморозвитку особистості визначити ефективність цієї системи: особистість виступає своєрідним крите-рієм якості виховної системи, мірилом її зрілості.

Говорячи про соціальну значущість громадських об'єднань, можна сказати, що ядром будь-якого громадського об'єднання чи організації є діяльність, спрямована на реальну допомогу товари-шам; турботу про них. Якщо об'єднання і його члени турбуються про те, щоб їхні справи і підготовка останніх давали змогу кожному розкрити свої здібності, проявити соціальну активність, розкріпачу-вали внутрішні сили, то воно сприяє моральному розвитку особис-тості в широкому розумінні слова.

На сучасному етапі розвитку дитячих об'єднань особливою по-пулярністю користуються ті, в основі діяльності яких є особистіс-но орієнтований підхід. Підлітки вступають в об'єднання, виходя-чи з власних інтересів, маючи на меті проявити свою активність, а докласти ці зусилля підліток може лише в гуманно-орієнтваних об'єднаннях. При цьому для підлітків добровільне об'єднання мож-ливе лише тоді, коли вони бачать в ньому перспективу цікавого життя, можливість задоволення своїх інтересів. Але дуже важливо, щоб об'єднання посилювало соціальну значущість їхньої діяльності, робило їх дорослішими. Це, своєю чергою, сприяє прояву бачення підлітків виконувати соціальні функції в суспільстві.

Сьогоднішньому юному поколінню доведеться жити у світі, який відрізняється від того, в якому жили їхні батьки. Орієнтації їх все помітніше розходяться з традиційними, які притаманні значною мірою старшому поколінню. Тому нові умови вплинули також на процеси формування у підлітків соціального досвіду.А це спонукає соціальних педагогів відмовитися від низки форм і методів виховної роботи в нових умовах, хоча соціальна активність під-літків, їх ініціативність і самостійність використовуються ще не цілком.

Без сумніву, в роботі соціального педагога постійно наявне праг-нення наповнити інтереси підлітків соціально-значущим змістом, який базується на досвіді попередніх поколінь, допомогти їм пере-осмислити, оцінити і використати цей досвід, перетворюючи навко-лишнє життя на краще, що сприяє соціалізації особистості.

Розглядаючи соціально-виховну функцію підліткового об'єднання як провідну, істотну, було б неправильно розглядати особистість лише як пасивного об'єкта, на який здійснюється вплив ззовні, котрий мусить бути обов'язковою складовою продукції ко-лективного впливу. Справа в тому, що кожна особистість з усім її багатством і багатогранністю її соціальних і характерологічних властивостей і якостей є активним суб'єктом власного розвитку, який здійснюється в умовах колективної діяльності. Підлітковий колектив і особистість поєднують спільність інтересів і цілей з кон-кретних питань їхнього життя. І, як стверджує Б. Вульфов, соціаль-на активність колективу по вихованню особистості, поєднуючись з активністю особистості щодо самовиховання, є основою цілісного і єдиного виховного процесу [8]. Включення особистості в діяльність колективу не знімає, а, навпаки, передбачає творчу активність осо-бистості підлітка, його ініціативність, здатність самостійно обирати лінію поведінки, здійснювати самоконтроль за виконуваними спра-вами.

Соціально-виховна робота з підлітковим колективом передба-чає цілеспрямовану організацію спільної діяльності підлітків, зба-гачення і розвиток складної системи відносин. Створення умов для самовираження, самоутвердження, самореалізації підлітків у соці-альному просторі об'єднання можна розглядати і реалізовувати як можливість підвищення статусу підлітка в цьому об'єднанні. Аналі-зуючи практику функціонування підліткових об'єднань, слід зазна-чити, що процес гармонізації особистісних і громадських цілей тісно пов'язаний з усвідомленням кожним підлітком своєї ролі в цьому об'єднанні і формуванням його потреби „бути потрібним іншим“, „бути необхідним“ цьому об'єднанню.

Таким чином, сутність потенціалу підліткової громадської ор-ганізації проявляється як системне утворення, яке інтегрує якісно нові, авангардні соціальні цінності, ініціативи, експерименти юногоРозділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

покоління, молодіжну субкультуру, орієнтовану, з одного боку, на задоволенні індивідуальних творчих потреб, устремлінь особистос-ті, яка прагне до самовизначення, суспільного визнання, а з іншого, на істотне перетворення навколишньої дійсності, удосконалення, модернізацію усталених, стереотипних суспільних відносин, що приховують, на думку підліткового максималізму, чимало неспра-ведливості, корисливості, брехні і лицемірства, зла та інших проявів людства, проти яких однозначно потрібно боротись.

З точки зору соціальної педагогіки, сутність дитячої організа-ції, об'єднання може бути представлена як інтегрована сукупність спеціально створених умов соціального середовища, що забезпечує стійкі соціально-педагогічні взаємовідносини підлітків і дорослих як рівноправних партнерів з різним соціальним статусом, спрямо-ваних на оптимізацію їх соціального взаємо-розвитку і вдоскона-лення життєвого простору. Тому педагогічна сутність підліткових об'єднань може бути визначена не просто як певний соціальний, а саме як соціально-виховний потенціал.

Все це, на думку В. Андрєєва, „не зникає безслідно, особливо, що стосується саморозвитку громадянських якостей особистості, серед яких, насамперед, можна виокремити громадянську позицію як якість особистості, що характеризує громадянську причетність до всього того, в чому юний громадянин бере безпосередню або опо-середковану участь“ [10, С. 216].

Справді, високорозвинене почуття громадянського обов'язку, відповідальності за свої права і вчинки, активне засвоєння соці-альних ролей і відносин, ініціатива і творчість при виконанні со-ціозначущих доручень і конкретних справ створюють атмосферу дотичності підлітків до всього, що є предметом їх захоплення й ін-тересів. При цьому не можна протиставити внутрішню і зовнішню активність, оскільки активність є проявом як внутрішньої, так і зо-внішньої активності. Адже, беручи участь у соціально значущій ді-яльності, кожна людина, в тому числі і підліток керується певними мотивами, розмірковує над тим, що він робить.

Така єдність зовнішнього і внутрішнього відображення у показ-никах, які дозволяють судити про сформованість соціальної позиції кожного підлітка у колективній діяльності конкретного об'єднання. Ці показники, зокрема, містять: - позитивне ставлення підлітка до справи та ініціатив колективу,

-          готовність реалізувати;наявність досвіду участі в них, пов'язане з виконанням конкрет-них обов'язків та соціальних ролей;

-          наявність певного рівня умінь, оптимального для певного віку;

-          усвідомлення відповідальності за свою роботу перед колекти-вом;

-          комфортний стан підлітка в діловому і міжособистісному спіл-куванні, адекватна оцінка свого становища. Усі зазначені показники взаємодіють, вони перебувають у

взаємозв'язку між собою і можуть бути позитивними, що засвідчує ефективність організаційної і соціально-педагогічної роботи з під-літками в громадських об'єднаннях і підтверджується в результаті соціально значущої діяльності.

Отже, вплив діяльності і формування соціально активного під-літка може здійснюватись у результаті організації соціально спря-мованої діяльності підлітка у взаємодії з соціальним педагогом. Причому мотиви діяльності підлітка мають реалізовуватись добро-вільно, а його соціальне виховання відбувається завдяки особистіс-ній зацікавленості, ініціативності і бажання самореалізовуватись і самоутверджуватись як соціальна особистість, ідентифікована з ро-весниками.

Можна вести мову на майбутнє про необхідність пошуків но-вих, більш широких підходів до постановки і вирішення пробле-ми з позиції психолого-педагогіного бачення і з позиції організації соціально-педагогічного змісту виховання підлітків. Це в загалом дасть більш повне уявлення про підліткові об'єднання як фактор виховного впливу на особистість, її соціальне становлення.

 

 

49