Главная->Інші підручники->Содержание->§ 3. Соціальний педагог як організатор соціального патронажу клієнтів

Соціальна педагогіка (частина 3)

§ 3. Соціальний педагог як організатор соціального патронажу клієнтів

 

Забезпечення добробуту, соціального й морального здоров'я сі-мей і дітей – фундаментальний обов'язок соціальної держави, якою, згідно з Конституцією, є Україна. На сучасному етапі гуманізаціїсуспільних відносин визначаються нові, самостійні напрямки соці-альної допомоги і підтримки сімей, що опинились у кризовій ситуа-ції, небезпечній, насамперед, для дітей, що народжуються і вихову-ються у несприятливому середовищі.

Перенос акценту на раннє виявлення соціальних відхилень, тобто на профілактичні міри, потребує запровадження ефективних інноваційних технологій, що дозволили б реально впливати на ви-правлення складних життєвих ситуацій у сім'ї і суспільстві зага-лом.

Комплексною соціальною технологією такого рівня є соціаль-ний патронаж як діяльність з надання адресної підтримки й різно-манітних соціальних послуг, що надаються на тривалій основі сім'ям і дітям (клієнтам), які потрапили у важку або небезпечну, кризову ситуацію, але об'єктивно не володіють здатністю, або втратили мож-ливість, самостійно її перебороти.

Термін “патронаж” походить від французького раtrоnе – заступ-ник, заступництво. Під патронажем розуміється система соціально-педагогічної допомоги і підтримки людини, спрямована на поперед-ження ускладнень, рецидивних проявів у процесі активної роботи людини по самовдосконаленню, подоланню особистісних проблем, а також на закріплення і подальший розвиток у неї навичок соціально-педагогічної роботи над собою.

Патронаж як комплекс дій щодо надання соціальних послуг на стабільній і регулярній основі протягом тривалого часу у струк-турному плані містить ряд ієрархічних ланок і має родову й видову структуру.

Соціальний патронаж – базовий вид патронажу. Інший вид па-тронажу – це інституціональний патронаж, до якого належать: пси-хіатричний патронаж, який надається психіатричними службами; педіатричний патронаж немовлят; патронаж вагітних жінок; патро-наж абонентів Телефонів довіри; патронаж самотніх людей похило-го віку вдома тощо.

Соціальний патронаж здійснюється на систематичній основі. Його тимчасові рамки повинні бути досить тривалими й мати еле-мент епізодичності.

Метою соціального патронажу є створення умов для подолання кризової ситуації у клієнтів в результаті діяльності служб, що здій-снюють патронаж, а також власних зусиль суб'єктів патронажу.Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботи

Соціальний патронаж не припускає пасивного використання клієнтами послуг. Він спрямований на активне освоєння, а потім і повсякденне застосування знань, умінь і навичок, прийомів самодо-помоги, самоорганізації сімейного життя й власної життєдіяльності, які формуються в клієнтів у процесі цілеспрямованої патронажної роботи. Інтенсивність послуг у процесі патронажу, різноманітних їх видів і форм детермінується мірою функціональної несамостійності і соціальної занедбаності окремої особи або сім'ї.

Роль суб'єктивного фактора в поверненні клієнтів до нормаль-ного соціального функціонування або в превенції кризових сімейних і особистісних ситуацій досить значуща, якщо клієнти – дорослі, які соціально не деградували й психічно здорові люди, здатні усвідом-лювати свої вчинки й готові (або за умови здійснення необхідної роз'яснювальної роботи здатні) з розумінням і подякою сприйма-ти зусилля фахівців. Зазвичай, криза в сімейних, міжособистісних стосунках, у стосунках з дітьми у таких людей є наслідком їхньої недостатньої соціалізації, не повної готовності до сімейного життя, батьківської неспроможності, відсутності потрібних знань і вмінь, втрати окремих рис характеру.

У цьому випадку заходи, прийняті в межах патронажу, здатні за-безпечити комплексний вплив на клієнтів і вирішення їхніх проблем аж до повернення до нормальної життєдіяльності (або її знаходжен-ня) і усвідомленого виконання сімейно-батьківських обов'язків.

У випадках, коли клієнти через малолітство (діти, підлітки), со-ціальну занедбаність, психічні захворювання або з інших причин по-збавлені здатності до свідомого конструктивного співробітництва із фахівцями, не приймають соціальну підтримку, що їм надається, але при цьому піддають небезпеці життя й здоров'я дітей, жінок, інва-лідів, літніх членів сім'ї, соціальний патронаж повинен мати більш активний характер, поєднуватися з готовністю різних соціальних служб у моменти кризових проявів прийняти ефективні й рішучі дії щодо ізоляції потенційних жертв домашнього насильства від дже-рела загрози для їхнього життя й здоров'я. Соціальний патронаж спрямований на створення умов, у яких клієнти (сім'ї й діти) по-вністю усвідомлюють причини й передумови виникнення складної життєвої або кризової ситуації (як об'єктивні, так і ті, що з'явилися в результаті неправомірних дій в таких ситуаціях, що найчастіше є одночасно і їх джерелами), поступово здобувають здатність до само-стійного вирішення своїх життєво важливих проблем і повноцінно-го функціонування в соціальному середовищі. У процесі патрона-жу шляхом формування і розвитку нових соціальних навичок або відновлення раніше втрачених, підвищення соціальної компетент-ності й здатності до адаптації в суспільстві у клієнтів формується активно-діяльнісна позиція в сімейному, трудовому й соціальному житті. Саме це відрізняє соціальний патронаж від традиційних ви-дів соціальної підтримки: у процесі патронажу фахівці, а не клієнти, обирають комплекс соціальних послуг, які найбільш адекватні про-блемам, що з'явилися.

Об'єктивна потреба в організації соціального патронажу визна-чається тим, що клієнти (потенційні або реальні) часто бувають не здатні самостійно усвідомити небезпеку свого становища як для себе, так і для оточуючих.

Об'єктом соціального патронажу має бути будь-яка людина або сім'я у випадку реальної загрози появи, а тим більше, фактичного виникнення складної життєвої ситуації, в т.ч. ситуацію кризи.

Пріоритет у встановленні соціального патронажу повинні мати, по-перше, сім'ї як фундаментальний суспільний інститут, від благо-получчя якого залежить соціальне, моральне, і, в підсумку, еконо-мічне благополуччя держави, і, по-друге, діти — найменш захищена й найбільш уразлива частина населення, майбутнє країни. Проте це не виключає необхідності проведення соціального патронажу й всіх інших груп і категорій населення, які потребують цього, наприклад, самотніх людей похилого віку, інвалідів.

Процес соціального патронажу забезпечується застосуванням ряду методів: корекція, психотерапія, навчання, моделювання, спо-нукання, рефлексія, посередництво, розвиток у клієнтів соціальних і особистісних навичок, створення ситуацій, які допомагають зни-зити почуття тривожності у клієнтів, соціально-психологічний су-провід тощо.

Під час здійснення патронажу використовуються різні форми соціально-педагогічної роботи: бесіда, консультування, поради, на-дання інформації, залучення в соціально активну діяльність та ін.

Домінуючу роль у соціальному патронажі відіграє процес пря-мого (безпосереднього) і опосередкованого спілкування фахівців з клієнтами, що має багатогранний і різноплановий характер (вер-бальні, практичні, письмові, посередницькі й інші дії).

Патронаж сім'ї й дітей має інтегративний характер, оскільки будь-які його технології й форми спрямовані як на поліпшення фі-Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботи

зичного й матеріального становища клієнтів, зміцнення духовно-моральних засад їхньої особистості, так і на створення психологіч-ного комфорту, підвищення психологічного тонусу й формування атмосфери довіри, взаєморозуміння, зміну мотивації, відволікання від небажаних переживань, а в цілому ряді випадків – на навчання й виховання. Залежно від ситуації різні технології й форми патрона-жу можуть застосовуватися як у комплексі, так і окремо. Сьогодні частіше використовуються дві класифікації патронажу сім'ї і дітей, на основі яких можна розробляти і впроваджувати спеціалізовані дослідницькі, профілактичні і підтримуючі програми.

Перша класифікація ґрунтується на характері тих дій, що здійснюються щодо сім'ї і дітей групи особливого ризику — клі-єнтів патронату. Вона містить такі види патронажу, як власне со-ціальний, медико-соціальний, соціально-педагогічний, соціально-психологічний, соціально-економічний.

Друга класифікація ґрунтується на характеристиці об'єктів па-тронажу. Вони класифікуються за віком (діти, підлітки, старі), за статевою приналежністю (дівчата, хлопці, чоловіки, жінки), за ме-дичними показниками (інваліди, вагітні жінки та ін.), за соціальним статусом (бездоглядні діти, жертви насильства та ін.), за сімейними проблемами (неблагополучні родини, діти батьків-алкоголіків та ін.).

Крім двох основних класифікацій, у ряді випадків патронаж систематизується за обставинами, у яких проходять патронажні дії, наприклад, домашній патронаж хворих дітей і старих, патронаж в умовах вуличної роботи з безпритульними дітьми і підлітками, па-тронаж сімей в умовах тимчасового проживання в них дитини.

Медико-соціальний патронаж застосовується до хворих і фі-зично неповноцінних членів сім'ї, у тому числі дітей (інвалідів), що потребують систематичного і повсякденного догляду. Він включає доставку медикаментів, надання гігієнічних послуг, доставку про-дуктів, виконання нескладних фізичних вправ, тобто всього того, що людина не спроможна зробити у зв'язку з тим станом, в якому вона перебуває в певний момент.

Соціально-психологічний патронаж реалізується в різних фор-мах довгострокової психологічної і соціальної допомоги клієнтам, що умовно поділяються на кризові, стресові та проблемні групи. Найчастіше соціально-психологічний патронаж у літературі нази-вають соціально-психологічним супроводом. Він містить: а) порадищодо кращого способу дій у сформованій ситуації; б) надання ін-формації, що цікавить клієнта; в) внесення системних змін (вплив на системи, що викликають у клієнта кризу й емоційну напругу, тоб-то робота з організаційного прояснення розвитку конфліктної ситу-ації); г) психологічне і психосоціальне консультування; д) допомога у плані розвитку в клієнта соціальних і особистісних навичок, що дозволяють йому справлятися з кризами.

Власне, соціальний патронаж передбачає вивчення і з'ясування ситуації з урахуванням соціального і психологічного стану клієнта при використанні засобів, що знижують рівень тривожності і на-дають емоційну підтримку; надання конкретної (за необхідності – оперативної й екстреної) допомоги, спрямованої на вирішення специфічних кризових проблем при домінуванні прямого впливу і мобілізації всіх наявних у сім'ї ресурсів для “потрібних” змін у вза-єминах, а також досягнення оптимального функціонування в се-редовищі; надання послуг профілактичного плану, мається на меті не тільки задоволення потреб, пов'язаних з актуальною кризовою або критичною ситуацією, але і стабілізація сприятливих тенден-цій і закріплення успіхів, зменшення або усунення факторів ри-зику (навчання, моделювання, спонукання, посередництво й ін.); об'єднання зусиль учасників патронажу, налагодження їх взаємодії при вирішенні проблем клієнта залежно від характеру цих проблем і для забезпечення комплексного підходу (наприклад, економічного і культурно-освітнього – з одного боку, психологічного і психосоці-ального – з іншого).

Соціально-педагогічний патронаж здійснюється з метою надан-ня всебічної допомоги дітям, що потрапили в особливо скрутну си-туацію, силами спеціалістів, що орієнтуються на власні педагогічні можливості, а також на ресурси соціально-педагогічного простору. Він сприяє залученню дітей до діяльності, що завдяки привертанню уваги, схваленню і повазі з боку оточуючих, а також виключенню покарань і “виправлень“ допомагає їм повною мірою проявити свої задатки, якості, інтереси і створює максимальні умови для життєді-яльності.

Головна мета соціально-педагогічного патронажу дітей і підліт-ків – це зміна їхньої самосвідомості, ставлення до себе і оточуючих, почуття відповідальності, тобто соціальної позиції, що сприяє їх нормальному розвиткові.Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботи

Соціально-педагогічний патронаж застосовується і в роботі з сім’ями. Мета соціально-педагогічного патронажу сімей:

•          формування у дитини з раннього віку загальнолюдських цінностей;

•          надання дитині допомоги та підтримки у гідному самоствер-дженні та повноцінному житті;

•          підвищення рівня готовності сім'ї до планування народження ді-тей, виконання виховної функції і первинної соціалізації дитини;

•          формування педагогічної культури батьків;

•          виховання дитини з позиції її інтересів і поваги до батьків;

•          створення сприятливого сімейного мікроклімату та зміцнення інституту сім'ї. Завдання соціально-педагогічного патронажу сім'ї:

•          організація цілеспрямованої фахової допомоги сім'ї у вирішенні її соціальних і психолого-педагогічних проблем;

•          допомога сім'ї у створенні оптимальних умов виховання дитини відповідно її віку, індивідуальних особливостей та потреб віко-вого і всебічного розвитку;

•          формування соціально-педагогічної компетенції сім'ї – набуття членами сім'ї соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсякденного життя, які виникають під час спілкування з оточенням. Соціально-педагогічний патронаж базується на таких функціях:

•          виховна (що передбачає формування педагогічної компетенції сім'ї) – процес позитивної соціалізації дітей та батьків, спря-мований на вдосконалення, досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях на засадах компетентності, етики і мора-лі; вміння орієнтуватися у суспільних взаєминах; адаптацію батьків та дітей під час навчання та виховання дітей відповідно до вікових можливостей і соціальних потреб; допомога в під-готовці до школи дітей, на яких не поширюється суспільне до-шкільне виховання; здатність до прийняття, розуміння і поваги інших;

•          соціально-правова, що проявляється у піклуванні держави про сім'ю, дітей, у їх правовій підтримці та захисті; формуванні пра-вової компетентності та культури сім'ї шляхом ознайомлення із чинним законодавством;

соціально-реабілітаційна, яка передбачає виховну, освітню й певну опікунську роботу з неблагополучними сім'ями і сім'ями груп ризику.Основні принципи соціально-педагогічного патронажу сім'ї:

•          увага до потреб сім'ї;

•          повага до її членів незалежно від віку та соціального статусу;

•          уважне формування стратегії соціально-педагогічного патрона-жу;

•          коректність під час спілкування, вибору методів роботи;

•          диференційований підхід до проблем сімей, їх членів на основі врахування типу сім'ї, сімейного середовища і його виховного потенціалу;

•          індивідуальний підхід до членів сім'ї відповідно до рівня їхнього усвідомлення власних соціально-педагогічних проблем і мож-ливостей їх розв'язання;

•          опора на позитивний соціальний та педагогічний досвід;

•          співпраця педагога і сім'ї на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії;

•          компетентність соціальних педагогів у виконанні своїх

обов'язків.

Під час соціально-педагогічного патронажу використовуєть-ся як цілком традиційні форми допомоги — тренінги (наприклад, позитивного життєвого настрою, підтримки корисних соціальних навичок); корекційні методики (корекція деструктивних афектів у дітей); педагогічна освіта батьків, навчання соціальним умінням, навичкам соціальної поведінки, так і спеціальні, що використову-ються лише в патронажі – денне піклування про дітей, кондуктивна соціально-педагогічна допомога, кураторство.

Денне піклування про дітей поширюється на сім’ї з низьким рів-нем доходів, неповні і багатодітні, що перебувають під патронатом соціальної служби (наприклад, у центрі соціальної допомоги родині і дітям, у центрі соціальної реабілітації дітей з обмеженими мож-ливостями). За їхньою допомогою реалізується турбота про дітей з боку суспільства.

Кондуктивна соціально-педагогічна допомога в межах патрона-жу — соціально-педагогічний супровід дітей з обмеженими можли-востями, що не здатні в багатьох ситуаціях самостійно адаптуватися в суспільстві. Кондуктивний педагог допомагає відновити і повер-нути неповноцінній дитині здатність до адаптації і розвитку, посту-пово соціалізуючи її, навчаючи і приводячи в норму розбалансовані фізичні, психічні й особистісні можливості.

Кураторство з елементами нагляду і контролю при патронажі спрямоване на зміну традиційних установок системи правосуддяРозділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботи

і пошук альтернативних підходів (типу взяття на поруки, піклу-вання, часткового нагляду), здатних відмежувати дітей і підлітків, схильних до девіантної поведінки, від здійснення надалі більш сер-йозних правопорушень.

Куратори, що мають справу з контингентом неповнолітніх пра-вопорушників, взаємодіють з правоохоронними органами і, за необ-хідності, активно співпрацюють з судовими інстанціями, домага-ючись зниження рівня міри відповідальності, що накладається на дітей і підлітків за провини, які не є карними злочинами.

Ефективність соціального патронажу прямо пропорційна потен-ціалу надання підтримки й різного роду необхідних соціальних по-слуг, якими володіє суб'єкт (або суб'єкти) патронажної діяльності.

Закономірно, що одна окремо взята соціальна служба, навіть якщо вона спеціалізується на здійсненні соціального патронажу, не в змозі забезпечити вихід із кризової ситуації всіх тих громадян (ді-тей і дорослих), які в них перебувають.

Для повноцінного й всебічного вирішення проблем гострої жит-тєвої ситуації з використанням технологій соціального патронажу необхідне використання потенціалу всіх видів соціальних служб і інших установ соціальної сфери, кожна з яких у цьому випадку є елементом системи соціального патронажу, а всі вони в сукупності є системою соціального патронажу.

Об'єктами цієї системи є установи й організації різної відомчої приналежності й організаційно-правових форм власності:

Служба соціального захисту населення забезпечує залучення до со-ціального патронажу комплексних установ соціального обслуговуван-ня населення, спеціалізованих установ підтримки сім'ї й дітей. Їхніми силами вирішуються проблеми соціально-економічного змісту, надан-ня психосоціальних послуг, влаштування на тимчасове проживання в стаціонарних умовах, правового супроводу, реалізації комплексу про-філактичних, адаптаційних і реабілітаційних заходів та інших.

Органи й установи охорони здоров'я здійснюють у межах соціально-патронажних програм своєчасну діагностику відхилень у стані здоров'я клієнтів, лікувально-оздоровчу роботу, динамічне спостереження за станом здоров'я, медико-гігієнічне навчання дітей і їхніх батьків, беруть участь у формуванні здорового способу життя, проводять комплекс лікувальних заходів щодо наркоманів, хворих алкоголізмом.Органи й установи освіти зосереджують увагу на забезпеченні умов для навчання й розвитку дітей груп ризику шляхом створен-ня спеціалізованих шкіл, класів і груп, що враховують специфіку фізичного, психічного й морального стану дитини, на залученні їх до занять у гуртках, клубах і секціях позашкільних центрів, на соціально-педагогічній роботі із сім'ями, що мають фактори ризику, оздоровленні в них умов сімейного виховання, організації середови-ща, що виховує, за місцем проживання, добросусідських відносин, сімейного дозвілля.

Органи й служби внутрішніх справ забезпечують соціально-правовий захист дітей і підлітків групи ризику, здійснюючи їхній захист від кримінального середовища, від осіб, що втягують непо-внолітніх у злочинну діяльність.

Процес соціального патронажу складається з кількох етапів, впродовж яких необхідно забезпечити взаємодію всіх зацікавлених органів влади й підвідомчих їм соціальних служб.

1.         Етап відбору клієнтів. Пропозиції про встановлення соціального патронажу конкрет-ної сім'ї або дитини можуть бути висунуті органами влади або со-ціальними службами й установами соціального захисту населення, охорони здоров'я, у справах сім'ї й молоді, а також органами опі-ки й піклування, міліцією, відділами у справах дітей, суспільними об'єднаннями.

2.         Етап збору початкових відомостей про клієнтів. З огляду на те, що для формування адекватної програми соці-ального патронажу потрібна максимально докладна й об'єктивна характеристика сформованої в сім'ї або у дитини кризової ситуації, патронажна служба повинна одержувати інформацію різноманітно-го характеру (психологічного, медичного, педагогічного, криміно-генного й іншого) із всіх можливих джерел.

Цей етап завершується складанням кожним фахівцем, що про-водить вивчення ситуації, свого висновку.

3.         Етап обговорення фахівцями отриманих результатів.

На цьому етапі відбувається колективне осмислення й оцінка

фахівцями, що представляють різні відомства й служби, накопиче-ної інформації про клієнтів, що дозволяє уникнути діагностичних помилок і однобічного підходу до висновків, що стосуються причин кризової ситуації й шляхів виходу з неї.Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботи

Як організаційно-технологічний механізм цього процесу реко-мендується використати міжвідомчий соціальний консиліум. Ре-тельно обговоривши наявну інформацію про кожного з клієнтів, консиліум розробляє й складає підсумковий висновок, що містить два розділи:

•          причини кризової ситуації в сім'ї, у дитини або іншого клієнта;

•          основні напрямки діяльності, здатні вивести клієнтів із кризово-го стану.

4.         Етап розробки міжвідомчих програм соціального патронажу.

На основі рекомендацій міжвідомчого соціального консиліуму

кожне відомство, підпорядковані йому соціальні служби або уста-нови вносять пропозиції у міжвідомчу програму соціального патро-нажу відповідно до профілю своєї діяльності.

5.         Етап реалізації міжвідомчих патронажних програм.

На цьому етапі служби, що становлять систему соціального патронажу, здійснюють у спільній діяльності реалізацію розроблених

програм.

6.         Етап підведення підсумків і визначення подальших перспектив.

Соціальним консиліумом розглядаються попередні підсумки й

оцінюється ефективність проведеної роботи.

У випадку, якщо життєва ситуація клієнтів (сім'ї, дітей та інших) перестала мати кризовий характер, тобто настала фаза нормальної життєдіяльності, приймається рішення про завершення соціального патронажу.

Якщо ж ситуація не покращилася або покращилася незначно й продовжує залишатися кризовою, приймається рішення про продо-вження соціального патронажу й розробку нової патронажної про-грами. Важливо зазначити, що етапи соціального патронажу мають циклічний характер: у випадку розробки повторних патронажних програм.

 

 

37