Главная->Соціологія->Содержание->6.3. Характеристики девіантної поведінки

Соціальна педагогіка (частина 2)

6.3. Характеристики девіантної поведінки

 

Класифікаційна ознака         Види девіантної поведінки

За тривалістю            тимчасова постійна стійка нестійка

За рівнем організації стихійна спланована структурована неструктурована

За спрямованістю на себе та інших            егоїстична альтруїстична експансивна неекспансивна

За рівнем усвідомлення       усвідомлена неусвідомлена

За кількістю осіб        індивідуальна групова

Пояснєння

Девіантна поведінка має різноманітні динамічні характеристики, може бути стійкою чи нестійкою, мати різну спрямованість та соціальну значимість. Девіантні форми поведінки поділяються на тимчасові і постійні, стійкі та нестійкі. Для тимчасових девіацій характерна обмежена тривалість поведінки, що суперечить певним нормам. Наприклад, підлітки можуть проявляти девіантні форми поведінки лише під час перебування в таборі відпочинку, бути агресивними лише в певній групі тощо. До постійних девіацій відносять такі форми асоціальної поведінки, які мають тенденцію до повторення. Стійкими називають девіації, для яких притаманний лише один вид асоціальної поведінки (наркоманія, дромоманія тощо). При нестійких девіаціях відмічається схильність до проявів різних видів девіантної поведінки (алкоголізм з агресією до ближніх тощо).

Стихійні девіації характеризуються спонтанністю та хаотичністю. Вони виникають під впливом зовнішніх обставин і характеризуються

тимчасовим характером. їх причиною, як правило, є емоційний стан індивіда та збіг обставин. Найбільш типовими стихійними девіаціями для підлітків є вербальна, фізична агресії, спроби самогубства тощо. Сплановані девіації мають характер регламентованості та чіткої спрямованості. Людина завчасно готується до їх реалізації, нерідко переживає радісне і водночас тривожне очікування певного виду діяльності (наприклад, стан комп'ютерної залежності у підлітків). Структурована (організована) девіація - це групова форма поведінки, в межах якої чітко розподілені ролі всіх їі учасників. Для неструк-турованої різновидності групової девіантної поведінки характерна відсутність ієрархічних взаємостосунків, регламентація вчинків.

Девіантні форми поведінки щодо своєї спрямованості на себе та інших бувають експансивні, неекспансивні, егоїстичні та альтруїстичні. Експансивні девіації, на відміну від неекспансивних, характе-ризуються вторгненням у сфери життя і діяльності оточуючих, здійснення щодо них різних форм фізичного, психічного та сексу-ального насильства. При неекспансивних девіаціях індивід своєю поведінкою не зачіпає інтересів інших (наприклад, нервова анорексія -стурбованість вагою свого тіла, постійне обмеження себе в їжі). Егоїстичні девіації відзначаються спрямованістю на отримання задо-волення чи особистого зиску. Альтруїстичні девіації спрямовані на задоволення інтересів інших людей, нерідко поєднуються 3 схильністю до самопожертви та самознищення. Альтруїстичні цілі може пере-слідувати самогубець, якщо він прощається з життям заради порятунку інших.

За рівнем усвідомлюваності та критичності поведінки розрізняють усвідомлені та неусвідомлені девіації. Усвідомлені девіації - це такий вид поведінки, при якій людина усвідомлює, що її вчинки суперечать певним нормам і стосовно яких вона може переживати негативні емоції, бажає змінити свою поведінку. Неусвідомлені девіації , як правило, притаманні людям з психічними розладами, які переконані, що їх поведінка носить адекватний характер в порівнянні з вчинками оточуючих, в них відсутнє бажання змінити що-небудь у своїй поведінці.

Розрізняють також первинну та вторинну девіації. Первинна девіація - це власне ненормативна поведінка, яка має різні причини (“бунт" підлітка проти авторитарності дорослих; бажання до само-вираження, яке за певних причин не може здійснитися в межах "нормативної" поведінки). Вторинні девіації виникають у результаті свідомого чи неусвідомлюваного девіантом прагнення діяти відповідно до того ярлика, яким оточуючі відмітили його поведінку, що мала місце раніше.

 

 

9